Справа № 308/9184/25
29.12.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Бедринець М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. в користь держави.
Відповідно до постанови суду, - 22.06.2025 року о 10 год. 04 хв., в м. Ужгород, дорога М08 1км, водій ОСОБА_1 , керував т/з Hyundai IX35, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування т/з відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення за ст. 126, тобто особа притягалась до відповідальності. Чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Бедринець М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діяхОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що судом винесено постанову передчасно без повного та належного з'ясування обставин справи, внаслідок чого прийнято незаконне рішення, а також не враховано численні порушення при складанні протоколу та невідповідності діяння всім кваліфікуючим ознакам, передбачених ст. 126 КУпАП, що у свою чергу виключає наявність в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною статтею. Звертає увагу на те, що адвокат Бедринець М.Ю. подавалось клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на військовій службі, так як останній бажав приймати участь на розгляді справи, однак судому дане клопотання не було вирішено. Зазначає, що судом першої інстанції помилково оцінено довідки наявні у матеріалах справи з позиції належності та допустимості, оскільки вони не можуть бути підставою для кваліфікації за ч. 5 ст. 126 КУпАП за ознакою повторності, адже з їх змісту не вбачається, що дану інформацію відображено в реєстрах, а така довідка складена на власний розсуд та відповідно не є офіційним джерелом інформації про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше. Зазначене, на думку адвоката Бедринець М.Ю., свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
До початку судового засідання адвокат Бедринець М.Ю. направила в суд заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника-адвоката Бедринець М.Ю.
За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника-адвоката Бедринець М.Ю.
Приймаючи рішення про розгляд справи без участі учасників судового процесу, враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Диспозиціями ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як слідує з матеріалів справи, - ОСОБА_1 інкримінується те, що він 22.06.2025 року о 10 год. 04 хв., в м. Ужгород, дорога М08 1км, керував т/з Hyundai IX35 з д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування т/з відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення за ст. 126, тобто особа притягалась до відповідальності. Чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Об'єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №369311 від 22.06.2025; копію постанови серії ЕНА №5039908 від 22.06.2025; довідку про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відеоматеріали.
З таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодитися не може виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, - в даному випадку повторність в діях ОСОБА_1 співробітниками поліції та судом першої інстанції була встановлена на підставі Довідки старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у Закарпатській області ДПП Д.Норожнової, згідно якої слідує, що постановою серії ЕНА №3252505 від 13.10.2024 було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами до матеріалів справи не додано.
Апеляційний суд звертає увагу, що працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалів справи не перевірили обставини, на які вони посилаються у фабулі зазначеного протоколу та не долучили належних доказів, що свідчить про те, що сам факт порушення ПДР України не може бути підтверджений виключно протоколом про адміністративне правопорушення без належних та допустимих доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково оцінено довідки адмінпрактики, які наявні у матеріалах справи з позиції належності та допустимості, оскільки вони не можуть бути підставою для класифікації за ч. 5 ст. 126 КУпАП за ознакою повторності, адже з їх змісту не вбачається, що дану інформацію відображено в реєстрах, а така довідка складена на власний розсуд та відповідно не є офіційним джерелом інформації про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що дана довідка є неналежним та допустимим доказом, оскільки вона оформлена всупереч вимогам п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, - немає реквізитів документа, Довідка належним чином не завірена печаткою установи, - з неї неможливо встановити чи набула постанова законної сили та чи не було її оскаржено у встановленому законом порядку, а також не зазначено дати та обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, будь-яких даних, належних та допустимих доказів на підтвердження позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами до матеріалів справи не додано, а в матеріалах справи відсутня постанова суду, що набула законної сили про позбавлення останнього права керування транспортними засобами або вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, протягом року, що передував теперішнім подіям.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що дана справа розглянута судом першої інстанції без додержання вимог ст. 280 КУпАП, а тому оскаржувана постанова не може вважатися законною та обґрунтованою, яка була винесена на підставі об'єктивно з'ясованих даних.
За приписами ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №369311 від 22.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки не є самостійним беззаперечним доказом.
Апеляційний суд не може перебирати на себе функцію сторони обвинувачення, збирати докази винуватості особи та виступити в якості обвинувачення, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні від 6 жовтня 2022 року (заява № 13063/18) у справі «Бантиш та інші проти України» констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція, ЄКПЛ) у зв'язку з небезсторонністю суду з огляду на відсутність сторони обвинувачення під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
ЄСПЛ вказав, що суд, який розглядав справу, не мав іншого вибору, окрім як взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи. Суд не переконаний у тому, що були наявні достатні гарантії, здатні усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду (§ 64 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України»).
ЄСПЛ виснував, що коли (і) проводиться усний судовий розгляд з метою встановлення обґрунтованості будь-якого «кримінального обвинувачення», висунутого проти підсудного, та (іі) якщо було надано адекватну можливість з'явитися у судове засідання, і сторона захисту не відмовилася від неї у встановленому порядку, присутність сторони обвинувачення є, як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду (§ 65 рішення ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України»).
В інших справах, у яких ЄСПЛ оцінив відсутність у судовому процесі сторони обвинувачення як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, національні суди допитували осіб, яких притягували до адміністративної відповідальності, а також із власної ініціативи викликали і допитували свідків. У результаті зазначених самостійних дій судові органи отримували додаткові докази, які використовували на обґрунтування своїх висновків про винуватість заявників у вчиненні адміністративних правопорушень (рішення у справах: «Карєлін проти росії» (Karelin v. Russia) від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08, пункт 16; «Озеров проти росії» (Ozerov v. Russia), № 64962/01, пункт 53; «Кривошапкін проти росії» (Krivoshapkin v. Russia) від 27 січня 2011 року, заява № 42224/02, пункти 44, 45). Цим самим суди фактично перебирали на себе функцію прокурора щодо доведення обвинувачення
Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на 22.06.2025 в діях ОСОБА_1 була відсутня кваліфікуюча ознака «повторність», а отже і відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно роз'яснень, які містяться в абзаці другому п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України", ухваленого 6 вересня 2005 року).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції припустився порушення вимог закону про адміністративну відповідальність, розглянув протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не з'ясувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, не з'ясувавши повно, всебічно і об'єктивно всі обставини справи, і як наслідок передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості збирати додаткові докази винності особи, оскільки виходячи із того, що в разі якщо викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а наявні в матеріалами справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню.
Відтак підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП в апеляційному суді відсутні. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 126 КУпАП і притягнути його до адміністративної відповідальності за даною статтею суд не вправі, оскільки накладати стягнення за дане правопорушення з огляду на ст. 222 КУпАП вправі лише органи Національної поліції.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Бедринець М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага