Справа № 682/2166/25
Провадження № 2/682/1288/2025
30 грудня 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Матвєєвої Н.В.
з участю секретаря судових засідань Кисельової А.М.
представника позивача - Єськової О.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу з повідомленням (викликом) сторін за позовом ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №4551173 від 30.08.2021 року у розмірі 117205,50 грн, що складається з 14550 грн тіло кредиту, 101155,50 грн відсотки, 1500 грн комісія; за кредитним договором № 75136222 від 30.08.2021 року в розмірі 48645,38 грн, що складається з 14281 грн тіло кредиту, 34103,03 грн відсотки, 228,49 грн інфляційні збитки; 32,86 грн 3% річних, а всього 165850,88 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що 30.08.2021 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 4551173.
30.08.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75136222.
За загальними умовами вказаних кредитних договорів позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Однак в подальшому відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданих йому кредитів.
15.12.2021 було укладено договір №15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4551173.
10.03.2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4551173.
27.01.2022 року було укладено договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75136222.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75136222.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаних кредитних договорах.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, посилаючись на обставини позову.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості в частині тіла кредита за кредитними договорами та процентів в межах строку кредитування, зазначеного у графіках платежів за договорами, всі інші платежі вважає безпідставними та нарахованими незаконно.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.08.2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 4551173.
Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Відповідно до п.п. 1.1-1.7 Договору кредит надано в сумі 15000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 19 днів. Дата погашення кредиту 18.09.2021. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка 5%. Комісія за надання кредиту 1500 грн, 10% від суми кредиту та нараховується одноразово. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
Кредитні кошти були надіслані на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 у сумі 15000 грн, що підтверджується копією квитанції від 30.08.2021, платіж 1748942327.
Відповідно до п. 2.3.1.1- 2.3.1.2. договору про споживчий кредит № 4551173 від 30.08.2021 року передбачено пролонгацію на пільгових умовах та прологацію на стандартних (базових)умовах, після визначеного строку кредитування, але не більше 60 днів.
З розрахунку заборгованості за цим договором, наданих первісним кредитором ТОВ "Мілоан" слідує, що станом на дату закінчення строку кредитного договору вона становить 14 550 грн. за тілом кредиту, 49 503 грн. по процентам, 1500 грн комісія за надання кредиту.
В подальшому ТОВ "Вердикт капітал" було донараховано проценти за вказаним кредитним договором в розмірі 51652 грн. за період з 15.12.2021 року до 23.02.2022 року.
15.12.2021 року було укладено договір №15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4551173.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4551173.
Відповідно до Договору факторингу № №15/12-2021-22 від 15.12.2021 та Договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 4551173 від 30.08.2021 року.
30.08.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 75136222.
Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором IOTYb1MCDW, що був надісланий на електронну адресу, яку надав відповідач.
Позикодавець на виконання умов кредитного договору № 75136222 від 30.08.2021 передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 14281 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , номер платежу е894d682-cb4d-44ee-9ed0-37e738ad8df1 від 30.08.2021. На підтвердження даної обставини позивачем також надано копію листа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» №КД-000015964/ТНПП від 05.03.2025.
Відповідно до п. 5.2 договору позики №75136222 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Згідно з п. 2 договору позики: сума позики складає 14281 грн, строк кредиту - 30 днів, процентна ставка (базова) за день 1,99%. Дата повернення позики 29.09.2021.
Відповідно до п.5.2 Договору позики №75136222 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 30.08.2021 року, п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів" передбачено продовження строку кредитного договору, але не більше 90 календарних днів.
Позикодавець виконав своє зобов'язання за договором та надав відповідачу грошові кошті згідно умов договору позики, однак позичальник свої зобов'язання не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором, яка становить 48645,38 грн, що складається з 14281 грн - тіло кредиту, 34103,03 грн -відсотки, 32,86 грн - 3% річних, 228,49 грн. - інфляційні збитки, нараховані ТОВ "Вердикт капітал" в порядку ст.625 ЦК України.
27.01.2022 було укладено договір №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75136222.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75136222.
Фінансові установи виконали свої зобов'язання за кредитними договорами та надали відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитних договорів, однак позичальник свої зобов'язання з договорами не виконав та не повернув, отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього перед кредиторами виникла заборгованість за вказаними кредитними договорами.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.10.2025 року, АТ КБ "Приватбанк" надав виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 30.08.2021 -05.09.2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 30.08.2021 року були зараховані грошові кошти в сумі 14209, 59 грн. та 14 925 грн.
З платіжної інструкції від 26.12.2025 року № 1.464893255.1 слідує, що ОСОБА_1 в добровільному порядку сплачені грошові кошти за кредитними договорами в сумі 1500 грн.
За змістом ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами за договорами факторингу.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконав частково, тому розмір заборгованості за кредитним договором № 4551173 від 30.08.2021 становить : 14550 грн. - тіло кредиту, 49 503 грн - відсотки, за кредитним договором № 75136222 від 30.08.2021 року в розмірі 48 645,38 грн, що складається з 14281 грн. - тіло кредиту, 34103,03 грн відсотки, 32,86 грн 3% річних, 228,49 грн. інфляційні збитки, з урахуванням сплати відповідачем в добровільному порядку заборгованості в сумі 1500 грн. із відповідача підлягає до стягнення заборгованість за кредитними договорами в розмірі 111 198,38 грн.
Натомість із розрахунку заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" слідує, що проценти в розмірі 51 652,50 грн. за кредитним договором № 4551173 від 30.08.2021 року нараховані за межами кредитного договору та строку, на який передбаченого продовження строку кредитування - 60 днів, а тому не підлягають стягненню з відповідача.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині нарахування процентів в розмірі більшому, ніж зазначено у графіках платежів за кредитним договором, оскільки кредитними договорами передбачено прологацію строку кредитного договору, якою за кредитним договором, укладеним з ТОВ "Мілоан" скористався відповідач, про що свідчить часткова сплата ним тіла кредиту та процентів, а також передбачено нарахування відсотків за межами строку договору, але не більше, ніж 90 днів, про що вказано у Договорі, укладеному із ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону №1734-VІІІ загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
В силу статті 8 Закон №1734-VІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Як передбачено частиною п'ятою статті 12 Закон №1734-VІІІ, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов'язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи слідує, що умовами договору кредиту № 4551173 встановлено зобов'язання сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 1 500 грн. Водночас у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь кредитодавця комісії є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідача на користь нового кредитора - ТОВ «Коллект центр».
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1624,15 грн судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Представник позивача в позовній заяві просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 655 від 01.07.2025, витяг з Акта №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 на суму 25 000 грн.
Натомість витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи, справа є однотипною, розмір витрат на складання позовної заяви в розмірі 15 000 грн. є завищеним, як і витрати на підготовку пропозицій в розмірі 6000 грн., відповідач просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а тому суд вважає, що достатнім та необхідним є розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, із відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 6704,72 грн.
З цих підстав позов підлягає до часткового задоволенню.
Керуючись ст. 207, 526, 610, 625, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055, 1077 ЦК України, ст. 6-16, 81,89,137, 141, 263-265, 282-284 ЦПК України,суд
Позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) заборгованість за кредитними Договорами у розмірі 111 198, 38 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1624,15 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6704,72 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".
Головуючий суддя Н.В.Матвєєва