Провадження № 2-а/679/36/2025
Справа № 679/1860/25
30 грудня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
судді Гавриленко О. М.,
секретар судового засідання Дмітрієва О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи.
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № R251476 від 12 грудня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що коли він дізнався про наявність в його електронному військово-обліковому документі записи такого змісту: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК; Дата звернення: 10.12.2025», позивач керуючись порядком, що встановлений статтею 279-9 КУпАП, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста він подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
10 грудня 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста він отримав постанову R247300 по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 10 грудня 2025 року та якою його було притягнуто за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн. Вказаною постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачем постанова від 10 грудня 2025 року була виконана.
Проте 12 грудня 2025 року електронному військово-обліковому документі позивача знову з'явився запис аналогічного змісту, що і попередній, а саме: «Порушення правил військового обліку; Причина звернення до Нацполіції: Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК; Дата звернення: 12.12.2025».
Керуючись порядком, що встановлений статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста позивач подав відповідачу заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
12 грудня 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста позивач отримав постанову R251476 по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 12 грудня 2025 року та якою позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн. Цією постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач вважає постанову від 12 грудня 2025 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, вказуючи на те, що відповідач проігнорувавши приписи п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП наклав на позивача адміністративне стягнення за наявності по тому самому факту щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення. Позивач зазначає, що відповідач будучи однією і тією ж самою посадовою особою, за наявності постанови № R247300 від 10 грудня 2025 року про притягнення позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржуваною постановою № R251476 від 12 грудня 2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вдруге притягнув його до одного виду відповідальності, призначивши однаковий вид стягнення за одне й те саме правопорушення - не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист».
Позивач зазначає, що якби відповідач дійсно розглядав щодо нього справу про адміністративне правопорушення з дотриманням п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП, то він був би зобов'язаний винести постанову про закриття справи. Проте відповідач не врахував наявності постанови № R247300 від 10 грудня 2025 року, порушивши ст. 61 Конституції України, п. 8 ч. 1 ст. 247, ст. 279-9 КУпАП, двічі притягнув позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин позивач вважає, що оскільки оскаржувана постанова щодо нього була ухвалена з суттєвим порушенням встановленого законом порядку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, будь-яких заяв чи клопотань представник відповідача суду не подав.
Відзив на позовну заяву та копії матеріалів, які стали підставою для винесення постанови № R251476 від 12 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 до суду не надходили.
Процесуальні дії у справі
23 грудня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, які стали підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № R251476 від 12 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 .
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R 247300 від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 17000,00 грн (а.с. 12, 13, 14).
Вказаною постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України«Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також зі змісту постанови № R 247300 від 10 грудня 2025 року вбачається, що 10 грудня 2025 року від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста надійшла заява про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 10 грудня 2025 року було виконано постанову № R 247300 від 10 грудня 2025 року шляхом оплати штрафу у розмірі 8500,00 грн (50% від суми штрафу), що підтверджується квитанцією № f0b888b3_4c8f_4948_aeac_c9a03582d6fd_0 від 10 грудня 2025 року (а.с. 15).
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R 251476 від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу у сумі 17000,00 грн (а.с. 16, 17, 18).
Вказаною постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Також зі змісту постанови № R 251476 від 12 грудня 2025 року вбачається, що 12 грудня 2025 року від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста надійшла заява про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності.
Застосовані норми права, оцінка доказів та висновки суду
З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов'язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Так постанова № R247300 від 10 грудня 2025 року та оскаржувана постанова № R251476 від 12 грудня 2025 року, як і інші матеріали справи, не містять у собі інформації щодо визнання ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R247300 від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за не проходження обмежено придатним до військової служби громадянином України повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року, тобто за порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX.
Постанова № R247300 від 10 грудня 2025 року містить в собі відомості, що 10 грудня 2025 року від ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста надійшла заява про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказане може свідчити про наявність у позивача статусу особи, яка була визнана обмежено придатною до військової служби.
Тобто ОСОБА_1 вже поніс передбачену законом адміністративну відповідальність за не проходження обмежено придатним до військової служби громадянином України повторного медичного огляду у строк до 05 червня 2025 року з метою визначення його придатності до військової служби.
Водночас оскаржуваною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R251476 від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 повторно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за не проходження обмежено придатним до військової служби громадянином України повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у строк до 05 червня 2025 року, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині порушення вимог п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Стаття 61 Конституції України визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R247300 від 10 грудня 2025 року вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за не проходження обмежено придатним до військової служби громадянином України повторного медичного огляду у строк до 5 червня 2025 року, то у начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 під час винесення стосовно позивача постанови № R251476 від 12 грудня 2025 року були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за не проходження обмежено придатним до військової служби громадянином України повторного медичного огляду у строк до 5 червня 2025 року, так як стосовно ОСОБА_1 по тому самому факту була наявна постанова про накладення адміністративного стягнення.
Також суд зазначає, що отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 12 грудня 2025 року від позивача заяви про те, що він не оспорює порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визнає факт вчинення адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності не позбавляє керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 обов'язку перевірити викладені у ній фактичні дані та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення - передбаченої нормами права сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Зі змісту ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, яка повинна доводитись шляхом надання доказів.
Отже, за наявності стосовно ОСОБА_1 по тому самому факту (не проходження обмежено придатним до військової служби громадянином України повторного медичного огляду у строк до 05 червня 2025 року) постанови № R247300 від 10 грудня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 за результатами розгляду якої було 12 грудня 2025 року винесено постанову № R251476 - підлягало закриттю.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язав його надати копію справи про адміністративне правопорушення.
Водночас відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані витребовуваних документів.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R251476 від 12 грудня 2025 року винесена без належних правових підстав, без доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а відтак підлягає скасуванню з закриттям справи про адміністративне провадження.
При цьому, з огляду на приписи ст. 286 КАС України, суд не вбачає підстав для визнання оскарженої постанови протиправною, на чому наполягає позивач у поданому позові, оскільки пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України визнання спірної постанови протиправною не передбачено.
Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, на підставі ст. 139 КАС України, судовий збір за подання позову у сумі 605,60 грн, який було сплачено позивачем (а.с. 1), підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень на користь позивача.
Керуючись ст.ст.9, 10, 77, 90, 243-246, 250, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення- задовольнити частково.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R251476 від 12 грудня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 30 грудня 2025 року.
Суддя О. М. Гавриленко