30.12.2025 Справа №607/21106/25 Провадження №3/607/7716/2025
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Гуменний П.П., при секрератарі Захарчич Ю.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю: захисника адвоката Клострейх О.В., -
22.09.2025 о 21:09 по вул. Бродівській в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці.
В порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатора Alcotest 6820, а також від проходження огляду у КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР водій ОСОБА_1 категорично відмовився.
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Захисник Клострейх О.В. у судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , оскільки вважає, що у його діях відсутній склад вказаного правопорушення.
Вказала, що працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього конкретних ознак сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп'яніння. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння.
Крім того зазначила, що у матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції складене працівниками поліції, яке оформлене за старим зразком, що прямо суперечить чинним вимогам Інструкції та ч. 6 ст. 266 КУпАП.
Окрім того вважає, що підстави зупинки ОСОБА_1 були надуманими, оскільки поліцейськими зазначено, що ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки, що є надуманим оскільки так як у темну пору доби працівники не могли цього побачити, також в матеріалах справи не вбачається жодного підтвердження, не складено жодної постанови за порушення ПДР, оскільки в матеріалах є постанова без жодного підпису яка є неналежним доказом.
Таким чином, на думку захисника, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом із тим, у разі, якщо суд не погодиться з позицією сторони захисту і визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, при вирішенні питання про призначення покарання просила врахувати принцип індивідуалізації, зокрема чинний КУпАП не передбачає призначення більш м'якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов'язкове основне чи додаткове. Тим не менш, згідно з ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
В ч. 2 та 3 п. 4.3 Рішення Конституційний Суд України вкотре наголосив, що в законодавчому внормуванні відносин із притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності обов'язково має бути дотриманий конституційний принцип індивідуалізації юридичної відповідальності.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , а позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на один рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але й решти військовослужбовців, оскільки без права керування транспортним засобом ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні свої службові військові обов'язки, просила застосувати у справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст. 69 КК України щодо не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.278 Кодексу України про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує в тому числі питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є грубим умисним порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008, далі (Порядок) та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, (далі - Інструкція).
Згідно п.2 вищезазначеного Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п.3 розділу І Інструкції, знаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 розділу І вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
З огляду на вказане, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №462083 від 22.09.2025;
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Від огляду водій ОСОБА_1 відмовився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у КНП «ТОМНСЦЗ» ТОР від 22.09.2025 о 21:40, виданого ОСОБА_1 . У результаті огляду, проведеного поліцейським виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Зазначаю, що зміст направлення, що наявне у матеріалах справи відповідає формі, наведеній у вказаному додатку, тому не беру до уваги доводи захисника про те, що направлення суперечить вимогам Інструкції.
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5783018 від 22.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП;
- даними відеозапису із авто реєстратора транспортного засобу працівників поліції, на яких зафіксовано, що 22.09.2025 о 21:11 водій транспортного засобу Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював хаотичний рух до автомобільній дорозі;
- даними відеозапису із нагрудних камер працівників поліції №856418, на яких відображено, що водія транспортного засобу марки Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 , було зупинено, оскільки водій вказаного транспортного засобу порушив правила дорожнього руху. Водієм вказаного транспортного засобу був ОСОБА_1 .
У подальшому при оформленні матеріалів за ч.5 ст. 121 КУпАП, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. З огляду на вказане, було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Однак водій ОСОБА_2 категорично відмовився проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу, також відмовився проходити огляд у медичному закладі.
Таким чином, переглянувши вказані відеозаписи, спростовується посилання захисника про те, що ОСОБА_2 працівники поліції не повідомили конкретних ознак сп'яніння. Оскільки на відеозаписі відображено, а саме о 21:18:17 працівник поліції назвав водієві конкретні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. У подальшому, після того як ОСОБА_2 вийшов із автомобіля, то працівник поліції вказав ще на одну ознаку, а саме: нестійка хода.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 266 КУпАП та положень «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», поліцейський є спеціально уповноваженим суб'єктом на виявлення ознак сп'яніння, який самостійно оцінює стан водія транспортного засобу та наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння і у випадку якщо в поліцейського є підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, водій відповідно до положень ПДР України на вимогу поліцейського зобов'язаний пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що під наявністю у особи ознак сп'яніння необхідно розуміти припущення поліцейського про наявність у особи такого стану, яке ґрунтуються на порівнянні фізичного стану та поведінки особи і із станом та поведінкою які визначені нормативними документами і указують на наявність такого стану. У будь-якому випадку висновок поліцейського про наявність у особи ознак сп'яніння містить суб'єктивний характер.
Безпідставними є і твердження захисника Клострейх О.В., що вимоги працівників поліції до ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп'яніння є незаконними через відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та нагрудних камер працівників поліції, ОСОБА_2 не оспорював того, що він керував транспортним засобом із не пристебнутим ременем безпеки також не заявляв про те, що його транспортний засіб був зупинений не законно.
Також слід зазначити, що у суду відсутні докази того, що вказану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5783018 від 22.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП скасовано.
Окрім того, при перегляді відеозапису було встановлено, що 22.09.2025 о 21:11 водій транспортного засобу Ford Fiesta, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював хаотичний рух до дорозі, виїжджав на узбіччя, що також було підставою для зупинки транспортного засобу, про що поліцейський повідомляв ОСОБА_1 на місці події.
За таких обставин, оцінюючи докази в їх сукупності вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння створює загрозу життю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху.
Крім того, суд зауважує, що у відповідності до п. 49 Закону України «Про Статут внутрішньої служби ЗСУ» на військовослужбовця покладений обов'язок постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. За вчинення правопорушень військовослужбовці притягаються до відповідальності на загальних підставах.
За наведених вище мотивів, суд відхиляє доводи захисника щодо можливості за аналогією закону застосування ст. 69 КК України, як підставу не накладення на ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки санкція статті, яка інкримінується останньому має безальтернативний характер, питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, будь-яких прогалин у даному випадку не існує, як і підстав для застосування аналогії закону.
За встановлених обставинах при накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, вважаю, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення. Тому, у відповідності до п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень в дохід держави.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок в дохід держави.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя П.П. Гуменний