26.12.2025 Справа №607/26851/25 Провадження №1-кс/607/7634/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000781 від 03.11.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Теребовля Тернопільського району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середьно-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України,-
24.12.2025 старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді, в рамках кримінального провадження №12025210000000781 від 03.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , на шістдесят днів.
Клопотання мотивоване тим, в 03.11.2025 до чергової частини відділення поліції № 3 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те що її співмешканець ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження своєму сусідові.
03.11.2025 за даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025210000000781, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та розпочато досудове розслідування.
Як зазначає слідчий, досудовими розслідуванням встановлено, що 03.11.2025 в період часу з 14.00 год по 17.30 год. ОСОБА_4 перебував у приміщенні літньої кухні, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своєю співмешканкою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сусідом ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 жителем с. Глещава Тернопільського району Тернопільської області, де спільно розпивали алкогольні напої.
Надалі 03.11.2025 біля 17.30 год. у ОСОБА_4 на підґрунті ревнощів по відношенню до співмешканки ОСОБА_7 , виник злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_8 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_8 , 03.11.2025 біля 17.30 год. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем свого проживання, на території подвір'я домогосподарства, що за адресою: АДРЕСА_1 , розуміючи та даючи звіт своїм діям, керуючи ними, знаючи про те, що здоров'я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, діючи цілеспрямовано та рішуче, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечний наслідок та бажаючи його настання, взявши заздалегідь із приміщення літньої кухні кухонний ніж, підійшов до ОСОБА_8 та наніс останньому вказаним ножом два удари у верхню третину лівої половини грудної клітки, в ділянку серця та спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки, наскрізне поранення верхньої долі лівої легені, внутрішньо-плевральна кровотеча.
Таким чином ОСОБА_4 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 вчасно була надана невідкладна медична допомога та його госпіталізували до лікувального закладу.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025210000000781 від 03.11.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
03.11.2025 о 20.25 год. ОСОБА_4 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України.
04.11.2025 о 16.30 год. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Так, метою продовження застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики у комплексі на думку слідчого свідчать про виправданість застосування до ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою та неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім цього, враховуючи зазначені обставини, а також відповідно до п. 1, 3 ч. 5 ст. 183 КПК України з врахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням фізичного насильства та який ледь не спричинив загибель людини, а тому є підстави не визначати розміру застави у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення належної його поведінки та виконання ним процесуальних обов'язків, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання з викладених у ньому підстав та просила задовольнити.
У судовому засіданні підозрюван ий ОСОБА_4 не заперечив з приводу задоволення клопотання.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 з приводу клопотання поклався на думку суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку:
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;.
Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Згідно ч.3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу додатково мають враховуватись обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 199 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000781 від 03.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 03.11.2025 о 20 год. 25 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.
04.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, тобто у закінченому замаху на умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 01.01.2026, без визначення розміру застави.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: протокол огляду місця події проведеного 03.11.2025 на місці події, за адресою: АДРЕСА_1 ; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 10.12.2025; протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 10.12.2025; протоколи допитів свідка ОСОБА_7 від 03.11.2025 та 10.12.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 03.11.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 03.11.2025; довідка № 608 від 04.11.2025, виданою КНП Теребовлянська міська лікарня ТМЛ; довідка № 207 від 04.11.2025 виданою Іванівською сільською радою.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.
Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри.
При цьому слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
У зв'язку із закінченням 01.01.2026 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , у органу досудового розслідування виникла необхідність у його продовженні, оскільки ризики визначені ст. 177 КПК України, які описані в ухвалі суду про його застосування, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя вважає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, на даний час ризики, які встановлені в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати і надалі та їх обсяг не зменшився, що виправдовує тримання ОСОБА_4 під вартою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, слідчий суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п.1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк на строк від семи до п'ятнадцяти років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, заявлений під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя вважає, що не перестав існувати ризик того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки із свідком ОСОБА_7 , він спільно проживає у домогосподарстві, де скоєно даний злочин, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , є його сусідами, з ними він особисто знайомий, а потерпілий ОСОБА_8 є його знайомим, з яким він перебуває у неприязних відносинах, а тому підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може чинити на них тиск, шляхом погроз та схиляння до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування, а з огляду на те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, а тому на переконання слідчого судді підозрювана може чинити відповідний тиск, шляхом погрози та вмовляння він може схиляти вказаних осіб до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.
Так само, слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не зменшився та продовжує існувати, оскільки підозрюваний проживає у домогосподарстві, на території якого вчинено кримінальне правопорушення, а тому перебуваючи за місцем проживання, він може вчинити дії стосовно знищення, приховування чи спотворення речей, які мають значення для досудового розслідування. Окрім того, на даний час органом досудового розслідування достеменно ще не встановлено знаряддя вчинення даного злочину, тобто ніж яким спричинено ножові поранення потерпілому ОСОБА_8 , а судово-медична експертиза щодо тяжкості та механізму спричинення тілесних ушкоджень, ще не призначена
Окрім цього, на думку слідчого судді не перестав існувати ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як встановлено, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 неодноразово складались протоколи про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства. Також, підозрюваний перебував на обліку у відділенні поліції № 3 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, як кривдник, тобто особа, яка вчинила будь-які дії (фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство) або бездіяльність у сім'ї чи між родичами, що спричинили страждання іншій особі. Вказане вказує на схильність підозрюваного ОСОБА_4 до фізичного та психологічного насильства як по відношенню до членів своєї сім'ї, так і до сторонніх осіб. Водночас, підозрюваний на шлях виправлення та перевиховання не став, а скоїв насильницький умисний особливо тяжкий злочин, внаслідок чого людина могла загинути і тільки вчасно надана медична допомога запобігла цьому, а тому з урахуванням вищевикладеного існують підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Поряд з цим, посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на наявність інших ризиків, зокрема, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчим суддею до уваги не береться, оскільки ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.11.2025, якою щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою існування вказаного ризику встановлено не було. В свою чергу, на даний час прокурором не надано належних доказів на підтвердження виникнення інших ризиків, зазначених в клопотанні.
Відтак слідчий суддя встановив, що ризики передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на наведені обставини підозри, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 в разі визнання його винним, переконливість наявних ризиків, які не зменшились та продовжують існувати, в сукупності з відомостями про особу підозрюваного, характер вчинення кримінального правопорушення та його роль у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним вище ризикам, а тому вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.
Згідно ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.12.2025, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000781 від 03.11.2025, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України продовжено до чотирьох місяців.
На думку слідчого судді слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове розслідування у строк дії попередньої ухвали про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження, оскільки органу досудового розслідування необхідно ще провести додаткові слідчі дій, а саме: завершити проведення та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок 5-ти судових молекулярно-генетичних експертиз, виконання якої здійснюють експерти Тернопільського НДЕКЦ МВС України (орієнтовна дата завершення- лютий 2026 року); завершити проведення та долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи, щодо тяжкості та механізму спричинення тілесних ушкоджень спричинених ОСОБА_8 , виконання якої здійснюють експерти ДСУ «Тернопільське обласне бюро СМЕ» (експертиза призначена 10.12.2025, а строк її проведення відповідно до пункту 3.8, розділу 3, Інструкції про проведення СМЕ № 6 від 17.01.1995, не повинен перевищувати 1 місяця); з урахуванням отриманих висновків вищевказаних судових експертиз, у разі необхідності повідомити ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри.
У зв'язку із наведеним, клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 слід задовольнити, продовживши ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 год. 59 хв. 23.02.2026, а межах строку досудового розслідування.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, тобто у закінченому замаху на умисне вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Зважаючи на те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 вчинений із застосуванням насильства, слідчий суддя, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, не вважає за доцільне визначати підозрюваному заставу.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , - задовольнити.
Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - продовжити на 60 (шістдесят) днів, а саме до 23.02.2026, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 23 год. 59 хв. 23.02.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 , негайно після її оголошення, прокурору та надіслати уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1