24.12.2025 Справа №607/26848/25 Провадження №1-кс/607/7633/2025
м.Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025210000000469 від 24.04.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мелекине, Першотравневого району, Донецької області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, особи з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, -
24.12.2025 старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025210000000469 від 24.04.2025, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Клопотання вмотивоване тим, що групою слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025210000000469 від 24.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.
Як зазначає слідчий, згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05:30 год. 24.02.2022, з подальшим неодноразовим його продовженням та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.
Згідно з ч. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі - Закон України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно з ч. 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Пунктом 2-8 постанови Кабінету Міністрів України (далі Постановою КМ) від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» (в редакції згідно з Постановою КМ № 615 від 20.05.2022) передбачено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.
Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.
Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.
Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.
Так, у вересні 2022 року, точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 20.09.2022 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод щодо кількох осіб.
У вересні 2022 року, точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 20.09.2022, ОСОБА_4 в ході спілкування із ОСОБА_7 дізнався, що він у порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», має намір незаконно виїхати за межі України.
На дану пропозицію ОСОБА_4 , знаючи, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та згідно з Постановою КМ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» діють вищевказані правила перетину державного кордону України, погодився і в нього виник злочинний умисел, на організацію незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод.
З метою реалізації даного злочинного умислу ОСОБА_4 , в вересні 2022 року, дати та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 20.09.2022, отримав від ОСОБА_7 його персональні дані, а саме його прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць, рік народження, серію і номер паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Надалі, точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 24.10.2022, ОСОБА_4 в ході спілкування із ОСОБА_8 дізнався, що він у порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», має намір незаконно виїхати за межі України.
На дану пропозицію ОСОБА_4 , знаючи, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та згідно з Постановою КМ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» діють вищевказані правила перетину державного кордону України, погодився і в нього виник злочинний умисел, на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод.
З метою реалізації даного злочинного умислу ОСОБА_4 , в вересні 2022 року, дати та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 24.10.2022, отримав від ОСОБА_8 його персональні дані, а саме його прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць, рік народження, серію і номер паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Надалі, ОСОБА_4 , знаючи, що на території м. Збараж діє благодійна організація «Благодійний фонд «імені Юрія Горайського», код ЄДРПОУ: 41769936, юридична адреса: м. Збараж, вул. Д. Нечая, буд. 5 кв. 1, директором якої являється ОСОБА_9 , яка не була обізнана із злочинним наміром ОСОБА_4 , з метою усунення перешкод під час перетину державного кордону України, які діють на час воєнного стану, надав фото документів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_9 , яка не була обізнана із злочинним наміром ОСОБА_4 , підготувала від імені даної благодійної організації лист обґрунтування про надання дозволу на перетин державного кордону України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , нібито за гуманітарною допомогою, який засвідчила від імені ОСОБА_9 , скріпила відтиском печатки БО «БФ «імені Юрія Горайського» код ЄДРПОУ 41769936 та подала його скановану копію через електронну пошту до Тернопільської обласної військової адміністрації.
26.10.2022 за результатами розгляду даного листа обґрунтування з недостовірною інформацією, Тернопільською обласною військовою адміністрацією видано наказ № 121/18 «про дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги», яким надано дозвіл ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на безперешкодний перетин державного кордону України як водіям, які здійснюватимуть вантажні автомобільні перевезення вантажів гуманітарної допомоги та цього ж дня вказані відомості внесено до ЄКІС Державної служби України з безпеки на транспорті (системи Шлях).
Надалі, ОСОБА_9 , яка не була обізнана із злочинним наміром ОСОБА_4 точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 01.11.2022 отримавши наказ № 121/18 «про дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги», яким надано дозвіл ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на безперешкодний перетин державного кордону України як водіям, які здійснюватимуть вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги, повідомила про це ОСОБА_4 .
В подальшому, 01.11.2022 ОСОБА_4 з метою доведення свого злочинного плану до кінця, забезпечив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 транспортним засобом «MERCEDES-BENZ SPRINTER 318 CDI», р.н. НОМЕР_1 для подальшого перетину державного кордону України.
Таким чином, на підставі наказу № 121/18 Тернопільської обласної військової адміністрації «про дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги» та внесення даних про особу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ЄКІС Державної служби України з безпеки на транспорті (системи Шлях), ОСОБА_4 , усунувши перешкоди під час перетину державного кордону України, які діють під час воєнного стану та визначені Постановою КМ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України», а також порадами, вказівками та наданням засобів організував незаконний перетин державного кордону України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які як нібито водії, що здійснюватимуть перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги для потреб Збройних Сил, 01.11.2022 близько 05.59 год. на пункті пропуску «Шегині», на кордоні із Республікою Польща, що у с. Шегині, Яворівського району, Львівської області, на автомобілі «MERCEDES-BENZ SPRINTER 318 CDI», р.н. НОМЕР_1 , перетнули державний кордон України та не повернулися на територію України.
Також, у вересні 2022 року, точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 27.09.2022, ОСОБА_4 в ході спілкування із ОСОБА_10 дізнався, що він у порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», має намір незаконно виїхати за межі України.
На дану пропозицію ОСОБА_4 , знаючи, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та згідно з Постановою КМ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» діють вище вказані правила перетину державного кордону України, погодився і в нього виник злочинний умисел, на організацію незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод.
З метою реалізації даного злочинного умислу ОСОБА_4 , в вересні 2022 року, дати та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 27.09.2022, отримав від ОСОБА_10 його персональні дані, а саме його прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць, рік народження, серію і номер паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Надалі, точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 28.11.2022, ОСОБА_4 в ході спілкування із ОСОБА_11 дізнався, що він у порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», має намір незаконно виїхати за межі України.
На дану пропозицію ОСОБА_4 , знаючи, що з 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан на підставі Закону України № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та згідно з Постановою КМ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України» діють вище вказані правила перетину державного кордону України, погодився і в нього виник злочинний умисел, на організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод.
З метою реалізації даного злочинного умислу ОСОБА_4 , дати та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 28.11.2022, отримав від ОСОБА_11 його персональні дані, а саме його прізвище, ім'я, по батькові, дату, місяць, рік народження, серію і номер паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Надалі, ОСОБА_4 , знаючи, що на території м. Збараж діє благодійна організація «Благодійний фонд «імені Юрія Горайського», код ЄДРПОУ: 41769936, юридична адреса: м. Збараж, вул. Д. Нечая, буд. 5 кв. 1, директором якої являється ОСОБА_9 , яка не була обізнана із злочинним наміром ОСОБА_4 , з метою усунення перешкод під час перетину державного кордону України, які діють на час воєнного стану, надав фото документів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_9 , яка не була обізнана із злочинним наміром ОСОБА_4 , підготувала від імені даної благодійної організації лист обґрунтування про надання дозволу на перетин державного кордону України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , нібито за гуманітарною допомогою, який засвідчила від імені ОСОБА_9 , скріпила відтиском печатки БО «БФ «імені Юрія Горайського» код ЄДРПОУ 41769936 та подала його скановану копію через електронну пошту до Тернопільської обласної військової адміністрації.
08.12.2022 за результатами розгляду даного листа обґрунтування з недостовірною інформацією, Тернопільською обласною військовою адміністрацією видано наказ № 158/18 «про дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги», яким надано дозвіл ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на безперешкодний перетин державного кордону України як водіям, які здійснюватимуть вантажні автомобільні перевезення вантажів гуманітарної допомоги та цього ж дня вказані відомості внесено до ЄКІС Державної служби України з безпеки на транспорті (системи Шлях).
Надалі, ОСОБА_9 , яка не була обізнана із злочинним наміром ОСОБА_4 точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 13.12.2022 отримавши наказ № 158/18 «про дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги», яким надано дозвіл ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на безперешкодний перетин державного кордону України як водіям, які здійснюватимуть вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги, повідомила про це ОСОБА_4 .
В подальшому, 13.12.2022 ОСОБА_4 з метою доведення свого злочинного плану до кінця, забезпечив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 транспортним засобом «MERCEDES-BENZ VITO 108 CDI», р.н. НОМЕР_2 для подальшого перетину державного кордону України.
Таким чином, на підставі наказу № 158/18 Тернопільської обласної військової адміністрації «про дозвіл на виїзд за межі України водіям, які здійснюють вантажні автомобільні перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги» та внесення даних про осs, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до ЄКІС Державної служби України з безпеки на транспорті (системи Шлях), ОСОБА_4 , усунувши перешкоди під час перетину державного кордону України, які діють під час воєнного стану та визначені Постановою КМ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження правил перетину державного кордону України», а також порадами, вказівками та наданням засобів організував незаконний перетин державного кордону України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які як нібито водії, що здійснюватимуть перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги для потреб Збройних Сил, 13.12.2022 близько 14:44 год. на пункті пропуску «Краківець», на кордоні із Республікою Польща, що у с. Краківець, Яворівського району, Львівської області, на автомобілі «MERCEDES-BENZ VITO 108 CDI», р.н. НОМЕР_2 , перетнули державний кордон України та не повернулися на територію України.
З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №12025210000000469 від 24.04.2025 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
24.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
Слідчий вказує, що підставами застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявність зазначених ризиків.
Метою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні.
На переконання слідчого вказані ризики свідчать про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою.
З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив з приводу задоволення клопотання та зазначив, що ризики зазначені слідчим у клопотанні є необґрунтованими та не доведеними належними доказами. Зокрема, в матеріалах клопотання відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 намагався переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, при цьому досудове розслідування у даному кримінальному провадженні розпочато 24.04.2025, обшук в ОСОБА_4 було проведено кілька місяців тому, а підозру останньому повідомлено лише 24.12.2025, і протягом вказаного періоду, ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій спрямованих на переховування. Просив врахувати вказані обставини та те, що підозрюваний є особою з інвалідністю ІІ групи, має постійне місце проживання та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час. Окрім цього, при визначені обсягу обов'язків, які слід покласти на ОСОБА_4 захисник просив взяти до уваги, що підозрюваний неофіційно працює водієм із пасажирських перевезень та не покладати на нього обов'язок не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, а розшити цю територію до Тернопільської області для надання підозрюваному можливості і далі працювати та заробляти кошти для забезпечення власних потреб.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025210000000469 від 24.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 24.12.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчиненого щодо кількох осіб.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:
-рапорт начальника відділу УКР ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_12 від 23.04.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 28.07.2025;
-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо- та відеоконтролю особи від 02.06.2025;
-протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_4 від 18.08.2025;
-інформація, надана Тернопільською обласною державною адміністрацією від 28.08.2025 та 27.11.2025, з якої вбачається, на підставі яких саме документів особи отримали можливість виїзду за межі України;
-інформація Львівської митниці від 13.10.2025, що містить відомості щодо переміщення осіб та транспортних засобів через митний кордон України, які безпосередньо пов'язані з предметом досудового розслідування;
-інформація Укртрансбезпеки від 20.08.2025, відповідно до якої встановлено факти внесення осіб до інформаційної системи «Шлях», що використовувалася для організації їх виїзду за межі держави;
-протокол огляду мобільного телефону від 26.11.2025;
-протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 26.11.2025;
-протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 12.11.2025;
-інформація Державної прикордонної служби України щодо фактів перетину державного кордону особами.
Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».
Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри та можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
При цьому, сторона захисту не спростовує питання обґрунтованості підозри.
Слідчий суддя відзначає, що на даній стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.
Так, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Відтак, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний ОСОБА_4 може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від відповідальності. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, є те, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані. Водночас, деякі з них можуть бути відомі ОСОБА_4 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань, спонуканні свідків до видалення електронного листування, повідомлень у месенджерах, документів та інших доказів, що мають значення для кримінального провадження або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідки, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваного.
Слідчий суддя також вважає доведеним ризик, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що злочинна діяльність ОСОБА_4 є багатоепізодовою та до неї причетні велика кількість осіб. Водночас, на даний час органом досудового розслідування проведено тільки ряд першочергових слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню та продовжуються проводитись слідчі дії, спрямовані на встановлення осіб, яким ОСОБА_4 сприяв у незаконному перетині держаного кордону України, встановлення інших осіб, які причетні до злочинної діяльності та свідків вчиненого ним кримінального правопорушення.
Однак, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей насамперед не відшукані на даний час, знищити або приховати інші електронні носії інформації, що містять відомості про механізм вчинення кримінального правопорушення; схилити інших осіб, у тому числі свідків, до видалення переписки, документів та інших цифрових слідів, які підтверджують його протиправну діяльність, які маються істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та його результати, у тому числі унеможливить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.
Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, про відсутність вищевказаних ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов'язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов'язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.
Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.
Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.
Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_4 встановлено, що останній уродженець с. Мелекине, Першотравневого району, Донецької області, є жителем АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, є особою з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимий.
Слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що доводи органу досудового розслідування про тяжкість вчиненого злочину, не є достатнім для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий, є особою з інвалідністю ІІ групи, має постійне місце проживання.
Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_4 , беручи до уваги, не доведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу, з посиланням лише на наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді застави, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Частина 1 ст. 182 КПК України визначає, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Згідно із п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи наведене, особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, з врахуванням наведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України та за доцільне визначити підозрюваному розмір застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 206, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454, призначення платежу - застава за « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » у кримінальному провадженні №12025210000000469 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.12.2025.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_13 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контрою.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.
Роз'яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії ухвали та обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 21.02.2026.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення, прокурору.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1