Справа № 606/1550/25
Ухвала
22 грудня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Марціцкої І.Б.
за участю секретаря Пазірович Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє представник Ткаченко Ю.О., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором № 8687875 від 31.03.2025 в розмірі 24188,75 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу; 5153,75 сума заборгованості за процентами; 1035 сума заборгованості за комісією; 12 000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою. Окрім того, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. та 4500 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду.
01.10.2025 року від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю "1Безпечне агенство необхідних кредитів" про визнання недійсними кредитних договорів.
22.12.2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій вона просить закрити провадження у справі № 606/1550/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відсутній предмет спору. Заяву мотивує тим, що існують підстави для закриття провадження у справі 606/1550/25 у зв'язку з тим, що спір належить розглядати в межах справи про її неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2025 по справі № 921/544/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням уКонституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі -Конвенція) передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Визначене Конвенцією поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Суди повинні керуватися принципом визначеності і не допускати наявності проваджень, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета судами різних юрисдикцій.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Устатті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з приписами частини першоїстатті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначенастаттею 20 ГПК України. Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним таГосподарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.
Відповідно достатті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 8 частини першоїстатті 20 ГПК Українизакріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначенихПК України.
Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБу порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб'єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Встановлено, що підставою позову у вказаній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором № 8687875 від 31.03.2025, укладеним між товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвалу Господарського суду Тернопільськоїобласті 09.10.2025 року (справа№921/544/25) згідно якої, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Внесено процедуру реструктуризації боргів боржника. Внесено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шалашного Леоніда. В описовій частині даної ухвали визначено, що зі змісту заяви фізичної особи ОСОБА_1 конкретизованого списку кредиторів і боржників вбачається, що у боржника відсутні фінансові можливості погасити заборгованість,яка виникла також перед товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ухвала суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доступна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, набрала чинності).
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у господарській справі №921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито після відкриття провадження у цивільній справі справі №606/1550/25, а тому суд в даному випадку застосовує норму ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана цивільна справа підлягає передачі до господарського суду Тернопільської області, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, цивільну справу № 606/1550/25 та зустрічний позов по справі слід передати до господарського суду Тернопільської області, яким відносно ОСОБА_1 відкрито провадження у господарський справі № 921/544/25 про неплатоспроможність та в провадженні якого перебуває дана господарська справа.
Водночас заява представника позивача про закриття провадження у цивільній справі № 606/1550/25 не підлягає задоволенню судом, оскільки доводи відповідача про те, що суд має закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не ґрунтуються на вимогах закону та не узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц.
Керуючись статтею31,193, 258-261,353,354 ЦПК України, суд,-
Цивільну справу № 606/1550/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю "1Безпечне агенство необхідних кредитів" про визнання недійсними кредитних договорів, передати на розгляд Господарського суду Тернопільської області (вул. Князя Острозького, 14 а, Тернопіль, Тернопільська область, 46002), для розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа № 921/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
У задоволенні заяви представника позивача про закриття провадження у цивільній справі № 606/1550/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня повного складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: І.Б. Марціцка