нп 2/490/4025/2025 Справа № 487/5279/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
22 грудня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за Кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №108305697 від 08.11.2021 року у розмірі 74 667,60 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога » та відповідачем по справі 08.11.2021 року було укладено кредитний договір , згідно умов якого відповідач отримав кредитний ліміт у сумі 21000 грн. строком на 30 дні. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога » виконав свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом становить 74 667,60 грн., з яких: 21000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 53 667,60 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
27.08.2025 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29 жовтня 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивач не вказав повний номер банківської картки, що унеможливлює її ідентифікацію та підтвердження доказів надання кредитних коштів на відповідну картку. Позивач також зазначає відсутність штрафних санкцій та пені, тобто підстав для їх нарахування не було, як і факту порушень умов кредитного договору з боку відповідача.
Крім того, розрахунок заборгованості не відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Строк позовної давності у три роки почав свій перебіг з дня порушення умов кредиту - 09.12.2021 року, тоді як позовна заява подана 29.07.2025 року. Таким чином, заборгованість, яка виникла до 29.07.2022 року, знаходиться поза межами трирічного строку позовної давності, а її перевірка або розрахунок за наданими документами неможливий.
З огляду на це відповідач просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.10.2025 року витребувано у АТ "ПриватБанк"наступну інформацію:
- чи емітувалася на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_3;
- інформація про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки 4149- 62xx-хxxx-2387 у період з 08.11.2021 по 13.11.2021 року у сумі 21 000 грн.
- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки НОМЕР_3 та чи находиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
07.11.2025 року на адресу суду від представника ТОВ "Юніт Капітал" надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем доведено факт виконання зобов'язання первинного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 21000 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Щодо виписки з особового рахунку, дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються.Більше того, позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов'язків.Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковими роз'ясненнями положень договору.Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє,погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є частиною до нього.Щодо строку позовної давності,загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, позовна давність сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в України воєнного стану.
02 грудня 2025 року на адресу суду від представника АТ КБ "ПриватБанк" надійшла інформація, в якій зазначено , що що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту N? НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою N? НОМЕР_4 за період 08-11-2021 - 13-11-2021 р.: - номер телефону НОМЕР_2 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_2 знаходиться знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Повідомляють,що по рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 21 000 грн від 08-11-2021 .
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно дост. 9Конституції Україниєчастиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Щодо заявленного клопотання ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався багаторазово і на час розгляду справи продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб.
Так, Закон від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачає зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Проте вищезазначений Закон, також зазначає, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, тобто набрання чинності відбудеться 04.09.2025, саме з цієї дати відбудеться відновлення обчислення строків позовної давності. Відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Виходячи з цього, з 04.09.2025 діють вищезазначені нормативно-правові акти до цивільно-процесуальних відносин, що виникли з моменту набрання ним чинності.
До того ж, у Постанові від 21 червня 2023 року у справі № 727/4133/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказував, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності у даній справі застосуванню не підлягає.
Судом встановлено, що 08.11.2021 року між ТОВ "Манівео Швидка Фінансова Допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №108305697 на суму 21000 грн.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору, кредитодавець надає перший Транш за договором в сумі 21000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 08.12.2021 року.
Відповідно до п.1.7 кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 08.12.2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів , на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Відповідно до п.1.8 кредитного договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовжена Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:
Z = 30 - (Х - V), де:
Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;
X - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;
У - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок. Кредитодавця).
При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Відповідно до п.1.9 кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору, виключно на період строку, визначеного в п 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 40,15 процентів річних, що становить 0,11 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
Відповідно до п.1.9.3 кредитного договору, якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов?язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов?язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування
Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
28.11.2018 року між Первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01.
27.05.2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК"Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №27/0524-01.
04.06.2025 року між ТОВ "ФК"Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" укладено договір факторингу №04/06/25-Ю.
Згідно з наданою випискою по особовому рахунку, заборгованість відповідача за Кредитним договором №108305697 від 08.11.2021 року становить 74 667,60 грн, з яких: 21 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 53 667,60 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Щодо стягнення 53 667,60 грн - простроченої заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Згідно довідки щодо дій позичальника в системі ТОВ "Манівео" - ОСОБА_1 08.12.2021 року сплачено проценти 693 грн, отже строк кредитування продовжено на 30 днів за ставкою 1,08 % в день. Кінцевий строк оплати 07.01.2022 року.
За такого, за вказаний період загальний розмір процентів складає 6 804 грн. за кожні 30 днів корситування.
Відповідно до п.1.14.2 кредитного договору, у разі настання передбаченої п.1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в п.1.2. договору строк,у розмірі що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складає 33474 грн., та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 12474 грн. та суму кредиту у розмірі 21000 грн.
Доказів того, що строк кредитування було продовжено на 90 днів і що позичальником дотримано положення п.1.9.3., 19.2, а отже що настали підстави для застосування нової базової ставки у 772% річних - 1,998 % в день від суми кредиту - позивачем не надано взагалі і на атке не посилався. З наданого розрахунку заборгвоаності взагалі не вбачається за якою базової процентною ставкою нараховувалися відсотки , на підставі якого пунткут догвору нараховано 11 січня 2022 року 19 954 грн відсотків .
Як вже зазначено судом, нарахування відсотків до 08.02.2022 року, а не до 08.01.2022 року ( як зазначено у довідці самим кредитодавцем) також не відповідає умовам договору.
З огляду на зазначене, суд встановлює, що частина заявленої простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 53 667,60 грн підлягає зменшенню до 12 474 грн відповідно до положень п. 1.14.2 кредитного договору.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню загалом 33?474 грн, з яких 21?000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 12?474 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
З огляду на викладене, в розрізі даного спору вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 08.11.2021 року Кредитним договором № 108305697 , та у зв'язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов'язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим Договором санкціям.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягає до задоволення частково, та стягненню заборгованості у розмірі 33?474 грн, з яких 21?000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 12?474 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: акт прейому-передачі надання послуг №07/04/25-02 від 07.04.2025; договір про надання правничої допомоги №02/04/25-02 від 07.04.2025 року.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.
Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з'являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., вона буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1085,97 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 624, 625, 629, 1049, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №108305697 від 08.11.2021 року в розмірі 33?474 грн, з яких 21?000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 12?474 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1085,97 грн та витрати на професійну допомогу у розмірі 2000 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Гуденко