Справа № 400/12489/25
Провадження № 2-а/485/33/25
про повернення позовної заяви
30 грудня 2025 року м. Снігурівка
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області Соловйов О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування звернення від 30 листопада 2024 року № Е351908; зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування звернення від 30 листопада 2024 року № Е351908; зобов'язання вчинити певні дії.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 листопада 2025 року вище зазначену адміністративну справу передав на розгляд Снігурівського районного суду Миколаївської області
Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків, в тому числі у зв'язку з тим, що пропущено строк звернення до суду, при цьому ним не долучено заяви про поновлення строку з обгрунтуванням поважних підстав для поновлення строку на звернення до суду.
Позивач 29 грудня 2025 року засобами системи "Електронний суд" подав до суду пояснення на ухвалу про залишення адміністративного позову без руху, в якій вказав, що про порушення своїх прав позивач дізнався 12 травня 2025 року встановивши додаток Резерв+ на свій власний айфон. 28 жовтня 2025 року позивач подав офіційну заяву до відповідача з метою досудового врегулювання даного питання. Заява про досудове врегулювання спору була подана ще до закінчення строку на подання позову до суду, тобто до закінчення 6-місячного строку. 30 жовтня 2025 року позивач отримав офіційну відповідь від відповідача. Досудове врегулювання спору не приніс бажаного результату, а тому вважає що відлік строку для подачі позову до суду слід рахувати саме з 30 жовтня 2025 року, тоді як адміністративний позов позивачем сформовано в системі "Електронний суд" 20 листопада 2025 року. Також, позивачем одночасно подано клопотання про визнання поважною причину пропуску та поновлення строку на подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування звернення від 30 листопада 2024 року № Е351908; зобов'язання вчинити певні дії, за вказаних підстав у наданих поясненнях.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
За практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Фогарді проти Сполученого Королівства, право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, проте, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 зазначила, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Як вбачається з наданих документів, позивач не надає доказів відсутності можливості звернення до суду в межах строку звернення. Надані позивачем докази, навпаки вказують на те, що позивачу достеменно відомо було вже 12 травня 2025 року про наявність відповідного звернення відповідача від 30 листопада 2024 року № Е351908, та позивач мав можливість вчасно звертатись до суду з позовною заявою, тоді як позивач звернувся з позовом 20 листопада 2025 року.
Твердження позивача з приводу досудового врегулювання спору не відповідають дійсності. Звертаючись до відповідача з заявою від 28 жовтня 2025 року, позивач просив надати постанову згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності та направити повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його до ТЦК та СП.
Тоді як в позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати звернення від 30.11.2024 року № Е351908 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Резерв+) відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про порушення правил військового обліку.
За наведеного, суд не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122,123,169,248 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування звернення від 30 листопада 2024 року № Е351908; зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом із адміністративним позовом та доданими матеріалами надіслати позивачу за зазначеною в адміністративному позові адресою.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення ухвали - 30 грудня 2025 року.
Суддя О.В. Соловйов