Справа № 148/2174/25
Провадження №2/148/1073/25
Іменем України
19 грудня 2025 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (надалі ТОВ «Цикл Фінанс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір № F-00029723 (ID Договору 24383) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор зобов'язується надати Відповідачу кредит у сумі 3500 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. п. 1.1., 2.1., 2.6. Кредитного договору). Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно п. 3 Кредитного договору сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор № F212182 направлено Відповідачу 14.02.2022 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання кредиту - +380961583624 та введено Позичальником у відповідне поле на сайті Первісного кредитора 14.02.2022.
У подальшому, 07.05.2024 між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1. Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № F-00029723 від 14.02.2022.
Враховуючи встановлені договором умови загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № F-00029723 від 14.02.2022, становить - 14000 грн., яка складається з наступного: 3500 грн. - заборгованість по кредиту; 10500 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 14.02.2022 по 14.06.2022.
Розрахунок заборгованості по несплаченим відсоткам: 3500*2,5%*120 (днів) = 10500 - відсотки за користування кредитом.
Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором, тому позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути із відповідача загальну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 14000 грн та судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витратив на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, у позовній заяві представник просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просить врахувати той факт, що вона наразі проходить військову службу в ЗСУ з 24.02.2022, та просить долучити до матеріалів справи копію квитанції на загальну суму 4500 грн, яка складається з 3500 грн - тіло кредиту та відсотків нарахованих до 24.02.2022. Також зазначила, що позивач був повідомлений та ознайомлений з даним фактом 25.08.2025, на підставі документів, які долучено до заяви.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 14.02.2022 укладено договір № F-00029723 (ID Договору 24383) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с. зв.б. 8-16).
Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор зобов'язується надати Відповідачу кредит у сумі 3500 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. п. 1.1., 2.1., 2.6. Кредитного договору). Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 3 Кредитного договору сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор № F212182 направлено Відповідачу 14.02.2022 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання кредиту - НОМЕР_1 та введено Позичальником у відповідне поле на сайті Первісного кредитора 14.02.2022.
Також, між первісним кредитором та відповідачкою узгоджено Графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с. 17-19).
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» № 1763/05 від 13.05.2024, за транзакцією № 34486-34101-05283 здійснено 14.02.2022 о 20:30 год, грошовий переказ 3500 грн на картку - НОМЕР_2 , згідно виплати кредиту за договором № F-00029723 (а.с. зв. б. 7).
Між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» № 1 від 07.05.2024 укладено Договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1. Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № F-00029723 від 14.02.2022, що підтверджується договором факторингу № 1 від 07.05.2024 (а.с. зв. б. 25-28).
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 1 від 07.05.2024 (а.с. 32) вбачається, що ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» передало, а ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» прийняло Реєстр Боржників.
Згідно витягу з Реєстру прав вимог від 07.05.2024, сформованого 07.05.2024 (а.с. 6, 7) позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № F-00029723 від 14.02.2022.
На виконання ухвали суду від 09.09.2025, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, що в даному банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 та відповідно до наданої виписки по даній картці, вбачається, що 14.02.2022 на карту здійснено зарахування коштів у розмірі 3500 грн (а.с. 64, 65).
Крім того, відповідачкою надано копію квитанції № 72 від 09.10.2025, на суму 4500 грн, отримувач ТОВ «Цикл Фінанс», призначення платежу - судові витрати та заборгованість за договором № F-00029723 від 14.02.2022 (а.с. 68).
Згідно копії довідки № 177 від 15.09.2025 начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 з 23.04.2025 по теперішній час (а.с. 70).
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_5 , який видано 12.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2022 на підставі ЗУ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, ОСОБА_1 призвана у Збройні Сили України (а.с. зв.б. 71, 72).
Статтями 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими.
Разом з тим, відповідно до заяви відповідачки про врахування судом того факту, що вона наразі проходить військову службу в ЗСУ з 24.02.2022, та просить долучити до матеріалів справи копію квитанції на загальну суму 4500 грн, яка складається з 3500 грн - тіло кредиту та відсотків нарахованих до 24.02.2022. Також в даній заяві зазначила, що позивач був повідомлений та ознайомлений з даним фактом 25.08.2025.
У суду відсутні відомості про те, чи повідомляла відповідачка про факт проходження нею військової служби первісного кредитора, чи ТОВ «Цикл Фінанс», однак, позивач жодним чином не відреагував на доводи відповідачки з даного приводу.
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.
Указом Президента України №69/2022 “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_5 , який видано 12.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2022 на підставі ЗУ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, ОСОБА_1 призвана у Збройні Сили України (а.с. зв.б. 71, 72).
Отже, ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнена від сплати процентів за користування кредитом, тому немає підстав для стягнення із неї заборгованості по відсотках в сумі 10500 грн, яка заявлена у позовній заяві.
Також, оскільки відповідачка уклала кредитний договір № F-00029723 - 14.02.2022, та у подальшому була мобілізована - 24.02.2022, нею сплачено відсотки за користування кредитом у період з 14.02.2022 по 24.02.2022 (3500*2,5%*10 (днів) = 875 грн), що вказує у заяві відповідачка та підтверджується копією квитанції № 72 від 09.10.2025 на суму 4500 грн (а.с. 68).
Зважаючи на ці обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за кредитним договором № F-00029723 від 14.02.2022, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням того, що відповідачка сплатила заборгованість після пред'явлення позову, тому судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1 у повному обсязі.
Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (а.с. 52).
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч. 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.
Згідно матеріалів справи, представник позивача в підтвердження витрат на правничу допомогу надав: копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000117 від 12.03.2018 (а.с. 35), договором № 23/08/24 про надання правничої допомоги від 23.08.2024 (а.с. 36-38), актом № 404 прийому-передачі наданих послуг, в якому визначено вартість послуг у розмірі 4000 грн (а.с. 43).
У постанові від 14.11.2024 у справі № 161/629/23 Верховний Суд зробив висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін..), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, представником позивача не було надано суду доказів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тому суд дійшов висновку про відмову у стягненні з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 599, 610-612, 625, 629, 1048 -1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», місцезнаходження якого за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ 43453613, судові витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: