Справа № 146/932/25
"22" грудня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Іванової Ю.А.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу за позовною заявою представника позивача Відділу Служби у справах дітей Вапнярської селищної ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -
У червні 2025 року відділ служби у справах дітей Вапнярської селищної ради звернувся до суду із з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав зі стягненням аліментів на утримання дітей.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на первинному обліку у відділі Служби у справах дітей Вапнярської селищної ради перебувають малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати дітей ОСОБА_7 померла. Батько ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі. Рішенням виконавчого комітету Вапнярської селищної ради №76,77, 78, 79 від 30 травня 2023 року малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та неповнолітнього ОСОБА_6 було влаштовано під опіку в сім'ю ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 . До відділу Служби у справах дітей Вапнярської селищної ради 11 лютого 2025 року звернувся ОСОБА_2 із заявою про те, що він не має змоги займатись вихованням своїх дітей, у зв'язку з чим відділ служби у справах дітей Вапнярської селищної ради вимушений звернутися до суду, який просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його дітей.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 липня 2025 року.
08 жовтня 2025 року підготовче судове засідання по даній справі закрито.
Представник служби у справах дітей Вапнярської селищної ради Кучма О.С. позов підтримала, не заперечує щодо винесення по справі заочного рішення. Пояснила, що відповідач сам написав заяву про те, що не має змоги займатись вихованням дітей.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки до суду не повідомив, хоча повідомлялася про слухання справи шляхом оголошення на сайті суду,в зв'язку з поверненням повідомлень з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому суд ухвалив провести по даній справі заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
В судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили, що проживають з бабусею, батько їх вихованням не займається.
Заслухавши пояснення представника служби у справах дітей Вапнярської селищної ради, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 150 СК України, 1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ст. 164 СК України, 1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов'язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Як вбачається із роз'яснень, викладених у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом роз'яснень п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17 вересня 2020 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області; ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 17 вересня 2020 року виконавчим комітетом Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області; ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 17 вересня 2020 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області; ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 17 вересня 2020 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області. Батьками дітей записані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.3-6).
Мати дітей ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 в с. Мала Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.21).
З рішень № 76, №77, № 78, № 79 виконавчого комітету Тульчинського району Вінницької області від 30 травня 2023 року видно, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою : АДРЕСА_1 призначено опікуном ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17-20).
З заяви ОСОБА_2 видно, що останній не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно дітей (а.с.16).
З довідки - характеристики виданої Вапнярською селищною радою видно, що ОСОБА_2 притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності (а.с.10).
Як видно з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , орган опіки вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.12).
Об'єктивних причин з яких ОСОБА_2 не виконував покладені на нього батьківські обов'язки судом не встановлено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Таким чином, суд вважає доведеним те, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків і не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, оскільки не спілкується з дітьми, не виявляє турботи та інтересу до їх життя, внутрішнього світу, не надає підтримки, в тому числі матеріальної. Таку поведінку батька суд розцінює як винну поведінку та свідоме нехтування своїми обов'язками з виховання дитини, байдужість до її долі. Такі обставини є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача відносно дітей.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частини 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Положеннями ст. 182 СК України передбачено, що суд при визначенні розміру аліментів, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З огляду на викладене, суд визнає необхідним визначити розмір стягнення із ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/2 частини від усіх видів її доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути 1211,20 грн. судового збору.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання судового рішення у межах платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 150, 164, 165, 166, 180 СК України, ст. 18 Конвенції "Про права дитини", п. 15, 16, п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 263, 264, 265,280, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву представника позивача Відділу Служби у справах дітей Вапнярської селищної ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителя АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 06 червня 2025 року шляхом перерахування коштів на особистий рахунок дітей, відкритий у банківській установі.
Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: І. В. Скаковська
Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2025 року.