Справа № 136/2415/25
провадження № 2-а/136/62/25
"26" грудня 2025 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Кривенко Д.Т.
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом Головного управління національної поліції у Вінницькій області , обґрунтовуючи підставність вимог тим, постановою ЕНА №6888222 від 06.12.2025 року у справі про адміністративне правопорушення на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі510 грн. за порушення ПДР, а саме під час руху на автомобілі не користувалася паском пасивної безпеки чим порушила вимоги до пункту 2.3. ПДР, а також здійснила зупинку Т3 ближче 10 м. від прилеглої території чим порушила вимоги до п. 15.9 ПДР, а також під час зупинки не увімкнула аварійну світлову сигналізацію чим порушила вимоги до п. 9.9.6 ПІДР України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122, ч. 6 ст. 121 КУПАП. 06.12.2025 року близько 02:00 години в м. Липовець ідучи до автомобіля, була зупинена працівниками поліції, оскільки була комендантська година., повідомила працівників поліції, що не являюся водієм і порушила комендантську годину, оскільки була необхідність у купівлі ліків для дитини. В подальшому між нами виникла невеличка суперечка під час якої, її звинуватили у керуванні автомобілем та винесли оскаржувану постанову. Вважає вказану постанову протиправною, оскільки не являлася водієм і не керувала транспортним засобом, тому не могла здійснити інкриміновані мені порушення. Обставини зазначені у фабулі постанови не відповідають дійсності. Заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ПДР не порушувала і транспортним засобом не керувала.
Ухвалою суду від 16.12.2025 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, та витребувано з Головного управління національної поліції у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності, у якій було винесено постанову серії ЕНА №6288222 від 06.12.2025.
23.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані докази, зокрема відеозаписи з портативних відеореєстраторів та відзив, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити, аргументуючи свою позицію тим, що 06.12.2025 у м. Липовець Вінницького району Вінницької області відносно позивача було винесено постанову, серії ЕНА № 6888222 від 06.12.2025, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування ременями безпекита не увімкнення аварійної світлової сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського, за порушення правил зупинки. Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні». Таким чином, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, а також з відеотехніки, що перебуває у чужому володінні являється доказом у справі про адміністративне правопорушення. Як слідує із наявних відеозаписів, позивачеві повідомлено, що остання керує транспортним засобом під час комендантської година, на що ОСОБА_1 повідомила, що їй необхідно придбати ліки для дитини. Далі позивачеві було повідомлено про виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти відповідний огляд, на що позивач погодилася. За результатами огляду було підтверджено факт алкогольного сп'яніння та повідомлено позивачеві про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. При спілкуванні з поліцейськими позивач визнала факт вживання алкогольних напоїв та не заперечувала факту керування транспортним засобом.
Окрім того слід зазначити, що як на місці події так і у автомобілі ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1 , відсутні інші особи, при цьому під час спілкування з поліцейськими позивач дістала свої речі із даного автомобіля та висловлювала намір перепаркувати даний транспортний засіб. Вказані обставини у своїй сукупності спростовують доводи позивача щодо не керування транспортним засобом. Також позивачеві були роз'яснені її права, передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено про порушення правил зупинки, жодних заяв чи клопотань остання не висловила. Як слідує із наявного відеозапису, аварійна світлова сигналізація на автомобілі ВАЗ 2108, номерний знак НОМЕР_1 , увімкнена не була.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановивши фактичні обставини, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.12.2025 інспектор ВП №4 9м.Липовцеь) ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Сидорук Ю.К. винесла постанову серії ЕНА №6288222, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за ч.5 ст. 121 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 06.12.2025 у м. Липовець Вінницького району Вінницької області відносно позивача було винесено постанову, серії ЕНА № 6888222 від 06.12.2025, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування ременями безпекита не увімкнення аварійної світлової сигналізації під час зупинки на вимогу поліцейського, за порушення правил зупинки.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, що передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Закон України "Про Національну поліцію", визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію")
Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на час вчинення адмінправопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про Національну поліцію", з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України N 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п. 2.3.в ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки),ткористуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
За порушення даної норми встановлено відповідальність, передбачену ч. 5 ст. 121КУпАП.
Згідно п. 9.9.б ПДР, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
За порушення даної норми встановлено відповідальність, передбачену ст. 125 КУпАП.
Згідно п. 15.9.и ПДР, зупинка забороняється: ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
За порушення даної норми встановлено відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено поняття доказів.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання вимог ухвали суду від 16.12.2025 відповідачем було надано докази на підтвердження їх позиції викладеної у відзиві.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи відеозаписів, позивачеві було повідомлено, що вона керувала транспортним засобом у період дії комендантської години. У відповідь ОСОБА_1 пояснила, що здійснювала поїздку з метою придбання лікарських засобів для дитини. У подальшому поліцейськими було повідомлено позивачеві про наявність у неї ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти відповідний огляд, на що остання надала свою згоду. За результатами проведеного огляду факт алкогольного сп'яніння був підтверджений, про що позивачеві повідомлено та роз'яснено про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. Під час спілкування з працівниками поліції позивач не заперечувала факту вживання алкогольних напоїв, а також підтвердила факт керування транспортним засобом. При цьому з відеозапису вбачається, що позивач висловлювала намір перепаркувати автомобіль, що додатково свідчить про фактичне керування автомобілем, тому доводи позивачки про відсутність факту керування транспортним засобом є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
За таких обставин, суд перевіривши законність і обґрунтованість винесеної постанови залишає її без зміни, а позов без задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, а оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати у вигляді судового збору суд відносить на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО