Справа № 135/1818/25
Провадження № 1-кс/135/424/25
іменем України
30.12.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відекоконференції у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ладижин клопотання начальника СВ ВП № 3 ГУНП у Вінницькій області, майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця, з середньою освітою, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
1. Стислий опис судового провадження
30.12.2025 до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло клопотання начальника СВ ВП №3 ГУНП у Вінницькій області, майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №12025020240000212 від 21.10.2025.
2. Короткий виклад клопотання та позицій учасників судового провадження
2.1. У клопотанні слідчий просив обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.
На обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням установлено: солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без поважних причин, в умовах воєнного стану, ознайомлений зі змістом ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25, провадження №1-кп/127/99/25, якою останнього зобов'язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання законної сили ухвали суду, прибути до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 для продовження військової служби, 05.03.2025 не з'явився вчасно на службу до вказаної військової частини для продовження проходження військової служби, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до моменту, коли був затриманий правоохоронними органами.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Отже, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
29.12.2025 о 10 год 45 хв ОСОБА_4 було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З урахуванням викладеного, у клопотанні стверджувалося про наявність таких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
2.2. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання і просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
2.3. У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 просив відмовити у задоволені клопотання. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що не мав наміру ухилятися від військової служби. Він знав про свій обов'язок невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання судовим рішенням законної сили, прибути до військової частини для продовження проходження військової служби. Водночас не прибув до військової частини вчасно з поважних причин - хворів два тижні.
2.4. Захисник ОСОБА_5 повністю підтримала позицію свого підзахисного. Також просила, в разі застосування до її підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, визначити розмір застави.
3. Обґрунтування позиції суду
3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини 7 статті 42 КПК підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК встановлено, що при обранні запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частинами 1, 3 статті 183 КПК визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами 6 та 8 статті 176 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого 407 Кримінального кодексу України..
Згідно із частиною 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 1 статті 197 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
3.2. Слідчий суддя зауважує, що подане клопотання відповідає формальним вимогам ст. 184 КПК, а його копія разом із доданими матеріалами надана підозрюваному та його захиснику 29.12.2025 згідно з письмовою розпискою про отримання.
3.3. Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, набуття особою статусу підозрюваного та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою певного кримінального правопорушення.
КПК України не визначає змісту поняття «обґрунтована підозра», тому згідно з ч. 5 ст. 9 КПК слід керуватися усталеною практикою Європейського суду з прав людини, за якою існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання в кримінальному провадженні, тому факти, що стали причиною виникнення підозри, не мають бути настільки переконливими, як необхідні для обвинувального вироку чи навіть висунення обвинувачення (п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у клопотанні та на судовому засіданні доводилася такими документами та поясненнями: повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про кримінальне правопорушення солдатом ОСОБА_4 від 24.03.2025 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому - вх. 21666-25х від 31.03.2025; повідомленням командира про не прибуття протягом 72 годин до місця несення служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25; приписом солдату ОСОБА_4 про прибуття 05.03.2025 до військової частини НОМЕР_1 (населений пункт АДРЕСА_1 ) відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25; ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25 (№ 1-кп/127/99/25) про звільнення солдата ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з метою виявленого бажання продовжити несення військової служби в військовій частині НОМЕР_1 (населений пункт АДРЕСА_1 ); розпискою солдата ОСОБА_4 від 03.03.2025 про отримання припису згідно про зобов'язання прибути до військової частини НОМЕР_1 відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який є заступником командира з правової роботи в/ч НОМЕР_1 , та який повідомив, що до них надійшла ухвала ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв'язку з виявленням бажанням продовжити несення служби у Збройних силах України військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідно до припису щодо прибуття 05.03.2025 року не прибув та про свою причину не прибуття нікому не повідомив; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , який є діловодом штабу в/ч НОМЕР_1 , та який повідомив, що до них надійшла ухвала ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 у справі №127/3062/25 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв'язку з виявленням бажанням продовжити несення служби у Збройних силах України військовій частині НОМЕР_1 , однак відповідно до припису щодо прибуття 05.03.2025 року не прибув та про свою причину не прибуття нікому не повідомив; протоколами допиту свідків сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які пояснили, що ОСОБА_4 був призваний на військову службу по мобілізації до Збройних сил України, однак через деякий час він з'явився за місцем свого місця проживання та військову службу не проходив, час проводив на власний розсуд, проживає тимчасовими підробітками; ухвалою суду про тимчасовий доступ до матеріалів справи №127/3062/25 по якій було отримано ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 у зв'язку з виявленням бажанням продовжити несення служби у Збройних силах України військовій частині НОМЕР_1 ; протоколом тимчасового доступу до матеріалів справи №127/3062/25 (№ 1-кп/127/99/25) ІНФОРМАЦІЯ_2 ; завіреною копією обвинувального акту відносно ОСОБА_4 про вчинений ним злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України по кримінальному проваджені № 62024240040000054; завіреною копією журналу судового засідання № 4134955 від 03.03.2025 щодо розгляду справи відносно ОСОБА_4 про вчинений ним злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України по кримінальному проваджені № 62024240040000054; завіреною копією письмової згоди ОСОБА_4 про згоду проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та прибуття протягом 72 годин починаючи з 03.03.2025; відеозаписом судового засідання відносно ОСОБА_4 де його було звільнено за клопотанням адвоката у зв'язку із згодою подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України; повідомленням ОСОБА_4 про підозру; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами, а також факт вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру 29.12.2025 (яке відповідає формальним вимогам ст. 277 КПК та здійснене згідно зі ст.ст. 111, 135, 278 КПК), дають підстави визнати набуття ним статусу підозрюваного й вважати обґрунтованою його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Водночас слід наголосити, що під час встановлення обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження оцінка наданих доказів здійснюється не з погляду їх достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності (це вирішує суд при ухваленні вироку), а лише для визначення вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення та чи є підозра обґрунтованою настільки, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Суд не бере до уваги твердження підозрюваного про те, що він не прибув до військової частини вчасно через хворобу, оскільки вони не підкріплені останнім жодним доказом, наприклад медичним документом, що підтверджує факт наявності захворювання. Підозрюваний не навів жодної об'єктивної причини, яка б перешкоджала йому звернутися в період хвороби до військової частини та повідомити про даний факт свого командира.
3.4. Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з'ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.
3.4.1. Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
У клопотанні обґрунтовано тим, що « ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від органу досудового розслідування та суду».
Слідчий суддя зауважує, що ризик переховування зумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними з цим наслідками, зокрема суворістю покарання.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого здатна в суттєвій мірі обмежити його права й свободи, включно з імовірною ізоляцією в установі виконання покарань закритого типу.
Ці обставини значно підвищують ризик його переховування на початкових етапах притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_4 , хоча є особою, яка раніше не судима, водночас раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин.
Зазначені обставини можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися, аби уникнути кримінальної відповідальності, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001, заява №33977/96), де вказано, що суворість покарання є істотним елементом під час оцінювання ризику переховування, а також зі справою «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000, заява №31315/96), де зауважено, що для оцінки ризику втечі слід узяти до уваги (поряд з іншими обставинами) і загрозу відносно суворого покарання. Також у справі «Бессієв проти Молдови» ЄСПЛ наголошує, що ризик утечі має оцінюватися з урахуванням чинників, пов'язаних з характером особи, її моральними рисами, місцем проживання, родом занять, майновим станом, родинними зв'язками та всіма видами зв'язку з країною, де відбувається кримінальне переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною для оцінки ризику втечі.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 05:30 24 лютого 2022 року в Україні запроваджений воєнний стан, який неодноразово продовжений. Це об'єктивно ускладнює державі можливість належним чином контролювати поведінку обвинуваченого.
З урахуванням викладених обставин суд вважає доведеним ризик можливої втечі ОСОБА_4 задля ухилення від кримінальної відповідальності, зокрема й з огляду на дію воєнного стану.
3.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК).
У клопотанні зазначено, що « ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно».
Слідчий суддя зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не може обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик незаконного впливу підозрюваного на таких осіб, враховуючи викладені в клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення та надані до нього матеріали, що обґрунтовують підозру, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний, якому відоме місце проживання свідків, може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування та/або судом з метою зміни чи відмови від наданих ними показань.
3.4.3. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).
Обґрунтовується тим, що військовослужбовець ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
Водночас ОСОБА_4 , хоча є особою, яка раніше не судима, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин. Був звільнений на підставі рішення суду від кримінальної відповідальності у зв'язку з добровільним наміром повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби. ОСОБА_4 свій обов'язок невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання вказаним судовим рішенням законної сили, прибути до військової частини для продовження проходження військової служби, порушив.
У комплексі ці чинники свідчать про схильність підозрюваного до асоціальної поведінки за відсутності стримувальних обставин. Отже, слідчий суддя уважає існування цього ризику доведеним.
3.5. Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора, підозрюваного, його захисника, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, трьох доведених ризиків (п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також обставин, що характеризують підозрюваного, зокрема, його минулу поведінку, характеристику за місцем проживання, є військовослужбовцем, не одружений, офіційно не працює, відсутність утриманців, що свідчить про відсутність в нього соціальних чинників та які б переважали наявні ризики, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен достатнім чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя враховує, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою (пункти 1 та 8 статті 176 КПК України).
Сторони не надали відомостей, які б свідчили про неможливість застосування до ОСОБА_4 тримання під вартою.
3.6. Відповідно до частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, у період дії воєнного стану слідчий суддя або суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави, якщо обвинувачення стосується кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 КК України (самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану), яке належить до категорії тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.
З огляду на характер обвинувачення, тяжкість кримінального правопорушення, наявні та не усунуті ризики, а також відсутність законодавчого обов'язку визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах вказаних категорій справ, суд вважає за можливе та обґрунтоване не визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 176-198, 309, 369-372, 376, 532 КПК, слідчий суддя
Клопотання начальника СВ ВП № 3 ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 29 грудня 2025 року до 26 лютого 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Вінницького апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя