Справа № 134/1766/25
2/134/731/2025
Іменем України
23 грудня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.
з участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
03 листопада 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшов позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 23 червня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1588401, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 25000 грн., який зобов'язалася повернути у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит в сумі 25000 грн., однак остання свої зобов'язання за договором не виконала та не повернула отримані у кредит кошти, а також не сплатила проценти за користування цими коштами.
26 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 26122024, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1588401 від 23.06.2024, де боржником є ОСОБА_1 , у зв'язку із чим ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до неї.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь 86522,14 грн. заборгованості за вказаним кредитним договором, з яких: 20504,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 53517,18 грн. - заборгованість за процентами, 12500 грн. - заборгованість за штрафом.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 04 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
24 листопада 2025 року до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані докази.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 03 грудня 2025 року в зв'язку з першою неявкою відповідачки в судове засідання розгляд справи було відкладено на 23 грудня 2025 року.
В судове засідання 23 грудня 2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача - адвокат Усенко М.І. 23.12.2025 через систему «Електронний суд» направив заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена в порядку, визначеному п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідачка не подала відзив на позов.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 23 грудня 2025 року постановлено провести по справі заочний розгляд.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 23 червня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали Договір № 1588401 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 23.06.2024 об 11:37:08 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором «Т802»).
Відповідно до довідки про ідентифікацію, яка видана ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була ідентифікована товариством, одноразовий ідентифікатор «Т802» був надісланий 23.06.2024 об 11:36:37 на номер телефону НОМЕР_2 .
Сторони договору погодили наступні його умови: сума кредиту (загальний розмір) - 25000 грн.; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Графіку платежів, який є Додатком № 1 до Договору; у споживача відсутнє право ініціювати продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту; за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,5 % в день, яка застосовується в межах всього строку кредитування (п. п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Договору).
Згідно п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача за реквізитами електронного платіжного засобу споживача - платіжної картки № НОМЕР_3 .
Також сторони передбачили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф (п. 6.4 Договору).
На виконання договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 23.06.2024 об 11:39:08 здійснило перерахування кредитних коштів в сумі 25000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» від 31.12.2024 № 20241232-3501.
Крім того, за повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-251106/74694-БТ від 12.11.2025, яке надійшло на виконання ухвали суду, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку 23 червня 2024 року було зараховано 25000 грн.
Із розрахунку ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вбачається, що ОСОБА_1 на погашення заборгованості по тілу кредиту внесла 4495,04 грн., а на погашення відсотків - 4200,73 грн. З 06.07.2024 року будь-яких коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 не вносила, внаслідок чого станом на 26 грудня 2024 року її заборгованість за кредитним договором становила 86522,14 грн., з яких: 20504,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 53517,18 грн. - заборгованість за процентами, 12500 грн. - заборгованість за штрафом.
Судом також встановлено, що 26 грудня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 26122024, у відповідності до умов якого, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26122024 від 26 грудня 2024 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (№ з/п в Реєстрі 3367) за кредитним договором № 1588401 від 23.06.2024 в сумі 86522,14 грн., з яких: 20504,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 53517,18 грн. - заборгованість за процентами, 12500 грн. - заборгованість за штрафом.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , позивачем не здійснювалося нарахування відсотків та штрафних санкцій.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа № 6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з'ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.
Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 23 червня 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в електронній формі кредитний договір № 1588401, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 25000 грн., а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному договором.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними в повному обсязі.
У подальшому за договором факторингу ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило право вимоги за цим кредитним договором ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 не виконала своїх обов'язків за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» слід стягнути борг за цим договором.
Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі підлягають задоволенню і з відповідачки, з урахуванням сплачених нею 4495,04 грн. на погашення тіла кредиту, на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 20504,96 грн. за кредитним договором № 1588401 від 23.06.2024 року.
Що стосується розміру відсотків за користування грошовими коштами за вказаним договором кредиту, то суд зважає на наступне.
Як вбачається із наданих суду розрахунків, заборгованість за відсотками становить 53517,18 грн.
За кредитним договором № 1588401 від 23.06.2024 року проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 360 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти (з 23.06.2024 року по 18.06.2025 року). Із розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані у період з 23.06.2024 року по 26.12.2024 року включно, тобто в межах строку кредитування. При цьому, проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору за погодженою сторонами процентною ставкою.
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитом та вважає, що їх розрахунок є правильним, відповідає умовам договору кредиту щодо застосування розміру процентної ставки, а також строку кредитування.
Отже, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 53517,18 грн. процентів за договором кредиту, а тому позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідачка не надала суду доказів на спростування обставин щодо укладення нею кредитного договору, а також того, що відповідна банківська картка, на яку були перераховані кредитні кошти, їй не належить.
Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просило також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 12500 грн. заборгованості за штрафом.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки штраф за кредитним договором в розмірі 12500 грн. нарахований у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов'язку його сплати на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами у період дії воєнного стану.
З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1588401 від 23.06.2024 року в розмірі 74022,14 грн., з яких: 20504,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 53517,18 грн. - заборгованість за процентами.
У стягненні штрафу в розмірі 12500 грн. слід відмовити.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі № 753/1203/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» був укладений договір про надання правничої допомоги № 0107.
З Акта наданих послуг № 908 від 08 жовтня 2025 року вбачається, що вартість наданих Адвокатським об'єднанням «Апологет» юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 8000 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: надання усної консультації - 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год., погодження правової позиції у справі - 30 хв., складання позовної заяви та подання до суду - 3 год. 30 хв., а всього 6 год. 30 хв.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн., заявлений позивачем до відшкодування, є співмірним із обсягом наданих послуг, клопотання про зменшення цих витрат відповідачка не заявляла.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 25110 від 14 жовтня 2025 року.
Позов заявлено з ціною 86522,14 грн., а задоволено на суму 74022,14 грн., тобто на 85,55 % (74022,14 грн. х 100 : 86522,14 грн.).
За таких обставин з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2072,36 грн. (2422,40 грн. х 85,55 %) судового збору та 6844 грн. (8000 х 85,55 %) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1588401 від 23.06.2024 року в розмірі 74022,14 грн. (сімдесят чотири тисячі двадцять дві гривні, 14 копійок), з яких: 20504,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 53517,18 грн. - заборгованість за процентами.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 2072,36 грн. судового збору та 6844 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 8916,36 грн. (вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень, 36 копійок) судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне рішення складено 29 грудня 2025 року.
Суддя: