Справа № 131/1734/25
Провадження № 2/131/613/2025
"26" грудня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Марчук В.І.
за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
27 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі по тексту - позивач/ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» звернулося до Іллінецького районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9895912, укладеним 09 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , в розмірі 16373,50 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.
В обґрунтування позову вказано, що 09.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9895912.
Відповідач приєдналася до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 87288, що відповідно до вимог законодавства визнається належним і допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту позичальником, кредитодавцем накладено на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. Зазначений порядок підтверджуються положеннями Кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію.
При укладенні Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю,в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов кредитного договору 09 серпня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ "ПРОФІТГІД на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі і надав відповідачу кредит в сумі 5500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.
16 квітня 2025 року між первісним кредитором та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ". Позивачем по справі, укладено договір факторингу № 16042025 - МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників б/н від 16.04.2025 року за Договору факторингу 1 та Акту приймання - передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
Вказано, що в період відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором між кредиторами, розмір заборгованості за цим договором на момент відступлення права вимоги зазначався в Реєстрі боржників. Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 19123,50грн., яка складається з: 6325,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10048,50грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 2750,00грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, тому останній вимушений з даним позовом звернутися до суду та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-9895912 в розмірі 16373,50грн., а також судові витрати, понесені на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2025 року позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз'яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копія позовної заяви з додатками направлена відповідачу стороною позивача.
Представник позивача, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в позовній заяві просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання 27 листопада та 26 грудня 2025 року не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження від 29 жовтня 2025 року строк, про причини своєї неявки не повідомила. Тому, відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи.
Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, п.4 ч.8 ст.128, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 09.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №00-9895912, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також інші обов'язки, передбачені договором. Згідно умов Договору сторонами погоджено: сума ліміту кредитної лінії - 5500,00 грн.; цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту) - на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів, позичальник зобов'язаній повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту - 04 серпня 2025 року); тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору; кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 825,00грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах визначених п.3.5 цього Договору; денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії складає 1,5%.
На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову також долучено копію графіку платежів, копію правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та копію паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Згідно з копією довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №00-9895912 від 09.08.2024 року, ідентифікована ТОВ «МАКС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 87288, час відправки ідентифікатора позичальнику - 09.08.2024 року 17:05:33, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - +380975045022.
На виконання умов кредитного договору, 09.08.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД».
Крім того, згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-251113/51097-БТ від 18.11.2025 року, наданого на виконання ухвали суду, підтверджується факт належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 , та згідно виписки по даному рахунку підтверджується факт зарахування коштів на дану карту 09.08.2024 року в розмірі 5500,00грн.
Таким чином, ТОВ «МАКС КРЕДИТ" свої зобов'язання за договором № 00-9895912 від 09.08.2024 року виконало і надало кредитні кошти позичальнику в повному обсязі.
У свою чергу, відповідач свої зобов'язання не виконала, в зв'язку із чим згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 00-9895912 від 09.08.2024 року та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором № 00-9895912 від 09.08.2024 року станом на 01.10.2025 року становить 19123,50грн., з яких: 6325,00грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10048,50грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 2750,00грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Доказів про виконання відповідачем надалі своїх зобов'язань матеріали справи не містять.
Розмір заборгованості відповідача за договором підтверджується наданими суду розрахунками, останнім не оспорені. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування факту укладення вищевказаного Договору або факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували факти як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості. Будь яких доказів, які б спростували створення особистого кабінету, належність засобів зв'язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості.
Разом з тим, судом встановлено, що 16.04.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, за умовами якого фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 16.04.2025 року до Договору факторингу №16042025-МК/Юніт Капітал укладеного між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал», до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9895912 від 09.08.2024 року в розмірі 16373,50грн. (заборгованість за тілом кредиту та відсотках) та в розмірі 2750,00грн. (штрафні санкції згідно умов Договору).
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Подані позивачем документи підтверджують укладення кредитного договору та отримання кредитів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору відступлення права вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору №00-9895912 від 09.08.2024 року він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 87288.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
16.04.2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал.
Згідно з копією реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», до договору факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 19123,50грн., з яких: 6325,00грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10048,50грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 2750,00грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні за договором №00-9895912 від 09.08.2024 року, укладеним між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що нарахування процентів та комісії кредитором здійснювалося за умовами договору №00-9895912 від 09.08.2024 року, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася.
У постанові ВП ВС від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування відсотків та комісії, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні ТОВ «МАКС КРЕДИТ», ні його правонаступнику - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, доказів на спростування встановлених судом обставин не надала.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 2 422,40грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу суд зазначає наступне.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У статті 59 Конституції України закріплено право кожної людини на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої та третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 (справа № 379/1418/18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Судом установлено, що 10.09.2025 року між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02.
Крім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до позову долучено копію додаткової угоди №25770865988 від 11.09.2025 року до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, а також копію акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, з якого убачається, що Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» надано ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» правничу допомогу щодо боржника ОСОБА_1 на суму 7 000,00 грн.
Отже, стороною позивача подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має урахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» указано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зважаючи на умови договору про надання правничої допомоги, виконані адвокатом роботи та надані послуги, беручи до уваги ціну даного позову, за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, в сумі 7 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. ст. 12-13, 76, 81, 139,141, 247, 263-265, 274-280,352,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, м.Київ бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9895912, укладеним 09 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , в розмірі 16373,50грн. (шістнадцять тисяч триста сімдесят три гривні п'ятдесят копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат по оплаті судового збору.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 30 грудня 2025 року.
Повне найменування сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м.Київ бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163;
відповідачка - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК