Справа № 129/1135/25
Провадження по справі № 3/129/614/2025
29.12.2025 року м. Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Дєдов С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався,
у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 271696 від 15.03.2025 р., водій ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те, що він 14.03.2025 р. о 00 год. 00 хв. в с. Кунка Гайсинського району Вінницької області автодорога Т0226, 14.03.2025 р. о 23 год. 10 хв. в с. Кунка Гайсинського району Вінницької області, по автодорозі М-30, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, хитка хода), на вимогу працівника поліції відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
12.06.2025 р. захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Бодачевський Р.В. подав до суду клопотання, в якому просив справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Клопотання обґрунтував тим, що за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 271696: 14.03.2025 року, 23:10:00 с. Кунка, дорога Т0226 о 23:10 год. в с. Кунка по автодорозі Т0226 сполучення Гайсин - ад А М-30 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, хитка хода), внаслідок чого з виїздом на зустрічну смугу руху здійснив зіткнення з вантажним автомобілем марки «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , від проходження огляду на стан сп'яніння на місці ДТП, або в закладі охорони здоров'я останній відмовився, що було зафіксовано на нагурудний відеореєстратор, а саме Б./К. № 796093, згідно ст.40 ЗУ ПРО НПУ. Від подальшого керування транспортного засобу відсторонений шляхом буксирування іншим транспортним засобом з водієм до місця його подальшого перебування в м. Ладижин, вул. Ентузіастів, чим порушив п.2.5 ПДР.
Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 271696 описані в протоколі діяння працівником поліції, кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак, із висновками працівника поліції, що складав протокол про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 , та розпочав провадження у справі про адмінісративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП погодитись неможливо.
Кожне адміністративне правопорушення має свій юридичний склад .
Під юридичним складом адміністративного правопорушення розуміється передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Таку сукупність ознак, як відомо, формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона; суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, зокрема має таку ознаку як місце вчинення правопорушення.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №271696, місце і час скоєнння адміністративного правопорушення, яке працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та ставиться за вину ОСОБА_1 : 14.03.2025 року, 23:10:00 с. Кунка, дорога Т0226 о 23:10 го в с. Кунка по ад Т0226 сполучення Гайсин - ад М-30.
Тобто за змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП місцем скоєння адміністративного правопорушення є населений пункт Кунка, дорога Т0226 сполучення Гайсин - ад М-30.
Згідно ст.5 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільні дороги поділяються на автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.
З огляду на індекси доріг «Т» та «М», на які посилається працівник поліції, що складав протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , місцем скоєння адміністративного правопорушення є автомобільні дороги загального користування.
Згідно ст.8 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.
Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.
Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
Згідно Постанови КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», міжнародна автомобільна дорога М-30 проходить через населенні пункти Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький), протяжність дороги 1402,5 км
Територіальні автомобільні дороги згідно Постанови КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», позначаються індексом «Т»
Проте територіальної автомобільної дороги із індексом Т0226 згідно Постанови КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» не існує.
Територіальна автомобільна дорога із індексом Т0226 була визначена Постановою КМУ від 18.04.2012 року № 301 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», яка втратила чинність та включала сполучення населених пунктів Гайсин - Теплик , протяжністю 29,6 км.
Населений пункт село Кунка Гайсинського району Вінницької області не знаходиться та не знаходилася на автодорозі Т0226, оскільки село Кунка Гайсинського району Вінницької області знаходиться у іншому протилежному направленні від міста Гайсин Вінницької області до міста Немирів Вінницької області та через село Кунка Гайсинського району Вінницької області проходить міжнародна автомобільна дорога М-30, яка визначена Постановою КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення».
А місто Гайсин Вінницької області не містить сполучення із міжнародною автомобільною дорогою М-30. Міжнародна дорога М-30, що визначена Постановою КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» проходить через місто Гайсин Вінницької області.
Координати та географія місця вчинення адміністративного правопорушення, що записано працівником поліції в протоколі ЕПР 1 № 271696 не узгоджується із реальністю та назвами доріг, що встановлені Постановою КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення».
Однак, всі події відбулись на автомобільній дорозі територіального значення Т-02-05, що сполучає міжнародну дорогу М-30, із населеним пунктом село Куна Гайсинського району Вінницької області.
Місце події стороною захисту позначено червоною крапкою на карті доріг Гайсинського району Вінницької області, а саме на територіальній автомобільній дорозі Т-02-05, що відмінне від тих координат про місце вчинення адміністративного правопорушення на які посилається в протоколі про адміністративне правопорушення працівник поліції.
Відеозапис, що долучено працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема 00:27:50 - 59 год., де працівник поліції допомагає викликати евакуатор повідомляє водія евакуатора куди потрібно прибути для відбуксирування автомобіля «ВАЗ 2109», це неподалік, як говорить працівник поліції, від траси Вінниця - Гайсин Вінницької області на з'їзді від траси, що відмінне від місця події вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Крім того, працівниками поліції невірно визначено особу, яка перебувала за кермом автомобіля «ВАЗ 2109» 14.03.2025 року, оскільки ОСОБА_1 не перебував 14.03.2025 року за кермом автомобіля «ВАЗ 2109».
Про це свідчить той самий відеозапис, що міститься на СD - диску, який долучено до матеріалів справи працівником поліції, де ОСОБА_1 неоднократно наголошує, що за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», він не перебував.
Всі ці обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , будучи обізнаний про зміст ст.63 Конституції України пояснив, що:
«14.03.2025 року приблизно 23 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_3 в автомобілі «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їхали з села Куна Гайсинського району Вінницької області до автодороги М-30, щоб по дорозі добратись до місця проживання його батьків, що в селі Бортники Вінницької області, оскільки як йому зателефонувала його мати, батькові після інсульту стало зле та потрібна була допомога.
Транспорний засіб «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить його сину ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 перебував за кермом автомобіля, а він перебував на передньому пасажирському сидінні.
Приблизно за 4-5 кілометрів не доїжджаючи від села Куна Гайсинського району Вінницької області до дороги М-30, водія автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 засліпив світлом дальніх фар вантажний автомобіль, як в подальшому з'ясувалось автомобіль «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , хто керував автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , мені невідомо.
Внаслідок таких дій водія автомобіля «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 втратив контроль в керуванні автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 та відбулось зіткнення між автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передніми частинами автомобілів.
Внаслідок зіткнення автомобілів «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 обоє автомобілів отримали пошкодження.
Після того приблизно до опівночі приїхали працівники поліції.
Працівники поліції побачивши його, звинуватили в тому що він керував автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та саме він винен у вчиненні ДТП.
Він заперечував винуватість в ДТП та пояснював працівникам поліції, що перебувала за кермом інша людина, проте працівники поліції на його пояснення не реагували та складали адміністративні матеріали на нього.
Для того, щоб аби як висловити свої заперечення щодо причетності до скоєння ДТП, він відмовився від підписів в докуметах, які було складаено працівниками поліції.
В подальшому приїхав його син ОСОБА_4 , якому він все розповів та він, як власник автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 забрав автомобіль додому в місто Ладижин Вінницької області.
ОСОБА_1 зазначає, що місце де сталось ДТП працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення вказано неправильно.
ДТП відбулось на дорозі від села Куна Гайсинського району Вінницької області до дороги М-30 (відрізок Гайсин - Немирів Вінницької області) приблизно на 4-5 кілометрі цієї дороги»
Так, згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , будучи обізнаний із змістом ст.63 Конституції України та про кримінальну відповідальність за дачу неправдививх свідчень, пояснень пояснив, що:
«14.03.2025 року приблизно 23 год. 30 хв. він разом із ОСОБА_1 в автомобілі «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їхали по дорозі від села Куна Гайсинського району Вінницької області до дороги М-30 (відрізок дороги від міста Гайсин до міста Немирів Вінницької області), оскільки ОСОБА_1 , його попросив завезти на автомобілі«ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до батьків, які проживають в селі Бортники Тульчинського району Вінницької області, так як батько після інсульту та подзвонила мати, що йому стало зле та потрібна була допомога.
ОСОБА_3 перебував за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському сидінні.
Приблизно за 4-5 кілометрі недоїзджаючи до автодороги М-30 від села Куна Гайсинського району Вінницької області, керований ним автомобіль «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , засліпив світлом дальніх фар вантажний автомобіль, як в подальшому з'ясувалось «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок таких дій водія автомобіля «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , він втратив контроль в керуванні автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відбулось зіткнення між автомобілем «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , передніми частинами автомобілів .
Внаслідок зіткнення автомобілів «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 та «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обоє автомобілі отримали пошкодження.
ОСОБА_3 зателефонував своїм родичам, щоб приїхали та забрали його з місця ДТП, ОСОБА_1 також зателефонував сину щоб той приїхав та забрав автомобіль та його.
Після того, як приїхали працівника поліції та почали оформляти матеріали, він запитав у ОСОБА_1 , чи він впорається із цією ситуацією, він сказав що так, та мої родичі по приїзду забрали його додому в село Куна Гайсинського району Вінницької області.
Що було далі мені лише стало відомо на ранок від ОСОБА_1 ».
Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 , будучи обізнаний із змістом ст.63 Конституції України та про кримінальну відповідальність за дачу неправдививх свідчень , пояснень пояснив, що:
«Приблизно до опівночі 14.03.2025 року до нього зателефонував його батько ОСОБА_1 та повідомив, що він перебуває об'їзній дорозі від дороги М-30 до села Куна Гайсинського району Вінницької області, разом із товаришем ОСОБА_3 .
Також повідомив, що сталась ДТП, та автомобіль «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що зареєстровано на нього отримав пошкодження.
ОСОБА_4 проживає в місті Ладижин Віницької області, тому виїхав до батька щоб допомогти йому.
Вже 15.03.2025 року приблизно о 00 год. 30 хв. він приїхав на місце ДТП, це на об'їздній дорозі приблизно за 4-5 кілометрів недоїзджаючи від села Куна Гайсинського району Вінницької області до дороги М-30.
На місці ДТП його батько ОСОБА_1 розповів про обставини ДТП, а саме, що за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був його приятель ОСОБА_3 , та що вони їхали в сторону дороги М-30, щоб добратись до його батьків в село Бортники Тульчинського району Вінницької області, а також про те що водій автомобіля «MAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , засліпив ОСОБА_3 та той не впорався з керуванням та сталась ДТП.
В подальшому він чув, як його батько пояснював працівникам поліції, що за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , того вечора перебував не він, однак працівники поліції його не слухали та складали адміністративні матеріали на нього.
В подальшому він домовився із працівниками поліції, що заберу автомобіль «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що вони склали клопотання начебто від його імені, він підписав його про передачу його автомобіля.
Крім того, письмовими поясненнями свідків підтверджується особа, яка 14.03.2025 року була за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
За кермом автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 14.03.2025 року перебував не ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 .
Відповідно до статей 252, 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх розгляд, з чого слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Так, у справі «Бербера, Мессеге и Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абзаци перший третій пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), «Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016 р., заява № 926/08), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Протокол про адміністративне правопорушення, який складено з порушенням прав особи, щодо якої його складено, не може бути визнаний судом як допустимий доказ.
У відповідності до статті 7 КУпАП, статті 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і правопорушник є винним у вчиненні цього правопорушення. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
В остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Між тим, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надав орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Проте, необхідність дотримання вимог ст. 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог ст. 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення ("поза розумних сумнівів"), дає підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Варто зауважити, обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неодноразово висловлений Європейським судом з прав людини.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
11.11.2025 р. захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Бодачевський Р.В. подав до суду доповнене клопотання, в якому зазначив, що за змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 271696, - 14.03.2025 року, 23:10:00 с. Кунка, дорога Т0226 о 23:10 год в с. Кунка по автодорозі Т0226 сполучення Гайсин - ад А М-30, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкогоголю з порожнини рота , порушення мови, хитка хода), внаслідок чого з виїздом на зустрічну смугу руху здійснив зіткнення з вантажним автомобілем марки «MAN», реєстраційниц номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , від проходження огляду на стан сп'яніння на місці ДТП, або в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, що було зафіксовано на нагурудний відеореєстратор, а саме Б./К. № 796093 згідно ст.40 ЗУ ПРО НПУ. Від подальшого керування транспортним засобом відсторонений шляхом буксирування іншим транспортним засобом з водієм до місця його подальшого перебування в м. Ладижин Вінницької області, вул. Ентузіастів, чим порушив п.2.5 ПДР.
Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 271696, описані в протоколі діяння працівником поліції кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП .
Однак, із висновками працівника поліції, що складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та розпочав провадження у справі про адмінісративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП погодитись неможливо.
Свою захисну позицію сторона захисту виклала в клопотанні про закриття провадження у справі з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП .
Проте є необхідність в доповненні клопотання про закриття провадження у справі після здобуття нових доказів на спростування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП .
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До матеріалів справи працівниками поліції на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4272773 від 15.03.2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушеня, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за обставин які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема щодо часу та місця скоєнння та місця складання адміністративних матеріалів.
Згідно рішення Вінницького міського суду від 08.08.2025 року у адміністративнній справі № 135/487/25 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4272773 від 15.03.2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушеня передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, Вінницьким міським судом при розгляді справи проаналізовано відеозапис із портативних відеореєстраторів працівників поліції, що оформляли адміністративний матеріал та зроблено висновок, що із відеозапису поліції під назвою «відео ОСОБА_5 » не вбачається того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи непристебнутим ременем безпеки та на законну вимогу не пред'явив реєстраційні документи на транспортний засіб.
Крім того, на адвокатський запит адвоката Бодачевського Р.В. внесений до Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області, щодо назв автомобільних доріг та їх позначок в Гайсинському районі Вінницької області отримано відповідь № 02-15-1457 від 01.09.2025 року.
Згідно відповіді на адвокатський запит Гайсинська Районна військова адміністрація повідомляє, що на території Гайсинського району Вінницької області автомобільної дороги із позначкою Т-0226 незначиться.
Отже такі обставини, які встановлені відповідними документами виключають наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, в діях ОСОБА_1 , а саме наявність об'єктивної сторони складу адміністративногго правопорушення, керування транспортним засобом в час та місці вказаному в протоколі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , досліджених доказів та вимог закону визнаю за необхідне справу закрити з таких міркувань.
Відповідальність водія транспортного засобу за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, лише за відмову пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння і тільки за умови дотримання працівниками поліції визначеної законом процедури.
Згідно із нормативно-правовим актом, який на даний час в Україні регламентує порядок, питання та особливості щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння - Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 09.11.2015 р. (далі Інструкція), визначено, що п. 6 розділу ІІ цієї Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться в присутності двох свідків; не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Згідно з положеннями ст.266 КУпАП, та Інструкції №1395, передбачено, що у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису, поліцейський залучає двох свідків, які засвідчують факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 КУпАП.
Згідно із ст. 280 КУпАП суди при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку Судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Досліджуючи та оцінюючи надані у справі докази суд дійшов таких висновків.
Доданий до протоколу файл на DVD-R диску із відеозаписами, є неналежним та недопустимим, оскільки цей відеозапис не містять відомостей щодо пропозиції ОСОБА_1 в передбаченому законом порядку про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не містить відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, та у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису, не було залучено свідків, що означає не дотримання поліцейськими передбаченого КУпАП та “Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, крім того на відеозаписі, який долучено працівниками поліції до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема 00:27:50 - 59 год., де працівник поліції допомагає викликати евакуатор, повідомляє водія евакуатора куди потрібно прибути для відбуксирування автомобіля «ВАЗ 2109», це неподалік, як говорить працівник поліції, від траси Вінниця - Гайсин Вінницької області на з'їзді від траси, що відмінне від місця події вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та працівниками поліції невірно визначено особу, яка перебувала за кермом автомобіля «ВАЗ 2109» 14.03.2025 року, оскільки ОСОБА_1 не перебував 14.03.2025 року за кермом автомобіля «ВАЗ 2109».
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний достатнім і належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №271696 від 15.03.2025 р. відхиляється судом як доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнає та заперечує свою винуватість у скоєнні ним вказаного адміністративного правопорушення, наполягав на його невинуватості; крім того згідно письмових пояснень ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , будучи обізнаними із змістом ст.63 Конституції України та про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, підтвердили, що дійсно ОСОБА_1 14.03.2025 р. не перебував за кермом автомобіля «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з огляду на те, що виключно у протоколі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 256 КУпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, та якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Таким чином, з урахуванням приписів ст. 256 КУпАП України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виключно у протоколі про адміністративне правопорушення міститься формолювання адміністративного правопорушення, яке ставиться за вину особі, яка притягується до адміністративної відповілаьності, а оскільки події відбулись на автомобільній дорозі територіального значення Т0226, що сполучає міжнародну дорогу М-30, із населеним пунктом село Куна Гайсинського району Вінницької області, а тому координати та географія місця вчинення адміністративного правопорушення, що записано працівником поліції в протоколі про адміністративне правопоркшення ЕПР1 № 271696, не узгоджується із реальністю та назвами доріг, що встановлені Постановою КМУ від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення», також до матеріалів справи працівниками поліції на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4272773 від 15.03.2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушеня, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за обставин які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема щодо часу та місця скоєння та місця складання адміністративних матеріалів, однак при цьому згідно рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2025 року у адміністративнній справі № 135/487/25 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4272773 від 15.03.2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушеня передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП скасовано, а провадження у справі закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, та у якій, зокрема, Вінницьким міським судом при розгляді справи проаналізовано відеозапис із портативних відеореєстраторів працівників поліції, що оформляли адміністративний матеріал та зроблено висновок, що із відеозапису поліції під назвою «відео ОСОБА_5 » не вбачається того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи непристебнутим ременем безпеки та на законну вимогу не пред'явив реєстраційні документи на транспортний засіб, а згідно із відповіддю на адвокатський запит Гайсинська Районна військова адміністрація повідомила, що на території Гайсинського району Вінницької області автомобільної дороги із позначкою Т-0226 не значиться, отже такі обставини, які встановлені відповідними документами виключають наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КупАП, в діях ОСОБА_1 , а саме наявність об'єктивної сторони складу адміністративногго правопорушення, керування транспортним засобом в час та місці вказаному в протоколі про адміністративне правопорушення, тому враховуючи те, що суд встановлює наявність чи відсутність події і складу адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи виключно на підставі доказів, а обов'язок щодо збирання доказів покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а доданим до матеріалів справи документам надана оцінка як неналежним та недопустимим доказам, а матеріали справи не містять інших беззаперечних, достатніх, допустимих, достовірних доказів про те, що ОСОБА_1 14.03.2025 р. о 00 год. 00 хв. в с. Кунка Гайсинського району Вінницької області автодорога Т0226, 14.03.2025 р. о 23 год. 10 хв. в с. Кунка Гайсинського району Вінницької області, по автодорозі М-30, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, хитка хода), на вимогу працівника поліції відмовився пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, то за таких обставин, суд приходить до переконання про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП,
Постановив:
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на підставі п.1) ч. 1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: