30 грудня 2025 року
м. Київ
справа №757/46157/21-к
провадження № 51-3463ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року і
Вироком Печерського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 296 КК у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року засудженому ОСОБА_4 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку, а апеляційну скаргу повернуто.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду в касаційному порядку у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що йому не було належним чином вручено копію вироку місцевого суду, а апеляційний суд позбавив його права на апеляційне оскарження та залишив поза увагою постанову об'єднаної палати ККС ВС від 22 січня 2024 року у справі № 757/1624/22-к. Також просить залучити йому захисника за рахунок держави.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї копії судових рішень та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Частиною 3 ст. 395 КПК передбачено, що якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За правилами ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З ухвали апеляційного суду вбачається, що вирок місцевого суду від 02 вересня 2021 року було постановлено у порядку ст. 382 КПК у спрощеному порядку без виклику особи, яка його оскаржує, а матеріали кримінального провадження не містять даних про отримання його копії ОСОБА_4 .
Водночас апеляційним судом було встановлено, що після набрання вироком законної сили інспектор органу пробації звернувся до місцевого суду з поданням про вирішення питання щодо заміни несплаченої суми штрафу на покарання у виді громадських робіт щодо ОСОБА_4 . Вказане подання було обґрунтоване тим, що 21 грудня 2022 року засуджений прибув до уповноваженого органу з питань пробації, де був ознайомлений зі змістом вироку та повідомив, що штраф не сплатив і не має змоги сплатити. В судовому засіданні засуджений висловлював свою позицію щодо вказаного подання, а ухвалою від 05 жовтня 2023 року подання інспектора було задоволено.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи наявна власноруч написана заява ОСОБА_4 про те, що він в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження, яка датована 27 листопада 2024 року.
З апеляційною скаргою на вирок місцевого суду від 02 вересня 2021 року засуджений звернувся лише 23 вересня 2025 року, тобто навіть вже після вирішення місцевим судом питань, пов'язаних із його виконанням, в ході вирішення яких ОСОБА_4 був присутній (згідно з ухвалою від 05 жовтня 2023 року).
Згідно зі ст. 117 КПК пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Під час вирішення питання щодо поважності наведених засудженим причин для пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду колегія суддів апеляційного суду дійшла переконливого висновку про те, що клопотання ОСОБА_4 не містить об'єктивних та обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку від 02 вересня 2021 року.
Свій висновок суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що хоча оскаржуваний вирок, який ухвалено за відсутності учасників судового провадження, ОСОБА_4 не направлявся після його оголошення та ним не отримувався, однак як встановлено судом апеляційної інстанції, зі змістом вироку він ознайомлювався двічі: 21 грудня 2022 року після прибуття до уповноваженого органу з питань пробації та 27 листопада 2024 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Тобто засуджений був обізнаний зі змістом вироку, однак апеляційну скаргу подав лише у 2025 році, не навівши при цьому жодних обставин, які об'єктивно перешкодили йому в розумні строки (а не після спливу майже 2 років після вирішення питання про заміну покарання) звернутися до суду з апеляційною скаргою.
З наведеним висновком погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Обставини справи, на яку посилається засуджений у своїй касаційній скарзі, є нерелевантними, оскільки у справі № 757/1624/22-к мова йшла про інформування про постановлення вироку з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Натомість у цьому провадженні обставини ознайомлення засудженого з вироком місцевого суду є іншими.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що апеляційна скарга надійшла з пропуском строку на апеляційне оскарження і засудженим не була доведена поважність причини пропуску цього строку, дійшов правильного висновку про необхідність відмови у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду та повернення апеляційної скарги на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
За таких обставин, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
З огляду на висновки, яких дійшов касаційний суд, клопотання засудженого про залучення йому захисника за рахунок держави задоволенню не підлягає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3