вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3308/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП з ЦІ «ПЕГАС АТ ФСЄ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬТРАНСБУД»
про стягнення 159 313, 77 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «СП з ЦІ «ПЕГАС АТ ФСЄ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬТРАНСБУД» (надалі - відповідач) про стягнення 159 313, 77 грн, з яких: 155 451, 89 грн основний борг, 2 164, 72 грн 3% річних та 1 697, 16 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 626, 625, 638, 640, 843, 846, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договорами підряду укладеними в спрощений спосіб, відповідно до рахунків №KG-2500765 від 26.06.2025, №KG-2500817 від 02.07.2025 та №KG-2500821 від 02.07.2025 і актів надання послуг №UA2500448 від 26.06.2025, №UA2500493 від 02.07.2025 та №UA2500494 від 02.07.2025, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт та отриманих послуг.
2. Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 204 313, 77 грн, з яких: 200 451, 89 грн основний борг, 2 164, 72 грн 3% річних та 1 697, 16 грн інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
04.11.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/3308/25 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
20.11.2025 від позивача надійшло клопотання про доручення доказів, які з технічних причин не завантажились при поданні позовної заяви через Електронний Суд.
03.12.2025 від позивача надійшло письмове підтвердження, що станом на 03.12.2025 ціна позову залишається незмінною.
05.12.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем сплачено 45 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3869 від 04.12.2025, а тому просив зменшити заявлений до стягнення розмір основного боргу до 155 451, 89 грн.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч.5. ст.46, ст.170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 06.11.2025, яка отримана останнім 07.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №KG-2500765 від 26.06.2025 на загальну суму 94346,03 грн, в якому містився перелік робіт та послуг, а також запчастин, які необхідні для виконання робіт з ремонту та обслуговування.
Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №UA2500448 від 26.06.2025 відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів на загальну суму 94 346, 03 грн.
Крім цього, позивачем виставлено відповідачу рахунок №KG-2500817 від 02.07.2025 на загальну суму 72 056,78 грн, в якому містився перелік робіт та послуг, а також запчастин, які необхідні для виконання робіт з ремонту та обслуговування.
Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №UA2500493 від 02.07.2025 відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів на загальну суму 72 056, 78 грн.
Також позивачем виставлено відповідачу рахунок №KG-2500821 від 02.07.2025 на загальну суму 88 049, 08 грн, в якому містився перелік робіт та послуг, а також запчастин, які необхідні для виконання робіт з ремонту та обслуговування.
Між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №UA2500494 від 02.07.2025 відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів на загальну суму 88 049, 08 грн.
Зазначені вище акти підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень чи заперечень.
Так, за вказаними актами позивачем виконано робіт на надано послуг відповідачу на загальну суму 254 451, 89 грн.
У свою чергу, відповідачем, з посиланням на вказані вище рахунки в призначені платежу, оплачено позивачу в загальній сумі 99 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3553 від 18.07.2025 на суму 2 000, 00 грн, №3554 від 18.07.2025 на суму 2 000, 00 грн, №3555 від 18.07.2025 на суму 2 000, 00 грн, №3634 від 28.08.2025 на суму 6 000, 00 грн, №3635 від 6 000, 00 грн, № 3636 від 28.08.2025 на суму 6 000, 00 грн, №3687 від 25.09.2025 на суму 10 000, 00 грн, №3688 від 25.09.2025 на суму 10 000, 00 грн, №3689 від 25.09.2025 на суму 10 000, 00 грн та №3869 від 04.12.2025 на суму 45 000, 00 грн.
З огляду на те, що відповідач не повністю розрахувався з позивачем за надані послуги та виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з відповідача на свою користь 155 451, 89 грн основного боргу, 2 164, 72 грн 3% річних та 1 697, 16 грн інфляційних втрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оскільки, рахунки №KG-2500765 від 26.06.2025, №KG-2500817 від 02.07.2025 та №KG-2500821 від 02.07.2025 та акти надання послуг №UA2500448 від 26.06.2025, №UA2500493 від 02.07.2025 та №UA2500494 від 02.07.2025 містять найменування послуг та робіт, їх кількість і вартість, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору про надання послуг та договору підряду.
Частина 2 ст. 628 ЦК України передбачає, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, між сторонами укладено три змішаних договори, які містять елементи договору про надання послуг та договору підряду, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 63 Цивільного кодексу України.
Визначальними у даному випадку є правовідносини за договором підряду, оскільки результатом є матеріальний об'єкт - відремонтований автотранспортний засіб.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 ЦК України).
Як убачається з матеріалів справи позивач виконав роботи на надав послуги відповідачу на загальну суму 254 451, 89 грн, що підтверджується актами надання послуг №UA2500448 від 26.06.2025, №UA2500493 від 02.07.2025 та №UA2500494 від 02.07.2025
Суд зазначає, що вказані вище акти надання послуг, підписані та скріплені печаткою збоку відповідача без зауважень та заперечень.
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У свою чергу, відповідачем оплачено позивачу в загальній сумі 99 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3553 від 18.07.2025 на суму 2 000, 00 грн, №3554 від 18.07.2025 на суму 2 000, 00 грн, №3555 від 18.07.2025 на суму 2 000, 00 грн, №3634 від 28.08.2025 на суму 6 000, 00 грн, №3635 від 6 000, 00 грн, № 3636 від 28.08.2025 на суму 6 000, 00 грн, №3687 від 25.09.2025 на суму 10 000, 00 грн, №3688 від 25.09.2025 на суму 10 000, 00 грн, №3689 від 25.09.2025 на суму 10 000, 00 грн та №3869 від 04.12.2025 на суму 45 000, 00 грн.
Доказів сплати відповідачем отриманих послуг та виконаних робіт позивачу в розмірі 155 451, 89 грн (254 451, 89 грн 99 000, 00 грн) матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості в розмірі 155 451, 89 грн доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 2 164, 72 грн 3% річних за період з 04.07.2025 по 28.10.2025 та 1 697, 16 грн інфляційних втрат за період з липня по вересень 2025 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних від суму боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 2 164, 72 грн 3% річних за період з 04.07.2025 по 28.10.2025, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1 697, 16 грн за період з липня по вересень 2025 року, зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано дефляційний показник за період з липня по серпень 2025 року, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційний втрат за загальний період з липня по вересень 2025 року, обмежуючись періодами та сумами визначеними позивачем, а саме.
Сума боргу (грн)Період нарахування інфляціїІндекс інфляціїІнфляція (грн)
254 451, 89липень 2025 року99,80-508,90
248 451, 89серпень 2025 року99,80-496,90
230 451, 89вересень 2025 року100,30691,36
Всього-314,44
За розрахунком суду розмір інфляції за заявлений позивачем період з липня по вересень 2025 року складає -314,44 грн (має від'ємне значення), а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 155 451, 89 грн основного боргу та 2 164, 72 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн 00 коп.).
Відповідно до платіжної інструкції №10296 від 28.110.2025 позивачем сплачено 3 245, 51 грн судового збору за звернення з позовом до Господарського суду Київської області. Згідно з випискою ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.
При звернення з даним позовом до суду позивачем визначено ціну позову в розмірі 204 313, 77 грн, а тому сплаті підлягав судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивачем клопотання про повернення з Державного бюджету сплаченої суми судового збору за подання цього позову не заявлялось, а тому в суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору, в зв'язку із внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 20 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №26/07 від 26.07.2023, копію додаткової угоди №7 від 26.06.2025 до вказаного договору, копію додаткової угоди №8 від 20.10.2025 до вказаного договору, відповідно до якої розмір гонорару за надання правової допомоги складає 20 000, 00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004168 від 20.05.2020 на ім'я адвоката Пирожка О.С. та ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1600541 від 28.10.2025 на ім'я адвоката Пирожка О.С.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги.
При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
Беручи до уваги підтвердження позивачем правового статусу адвоката, надання доказів фактичного надання правничої допомоги на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, в зв'язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 19 833, 87 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП з ЦІ «ПЕГАС АТ ФСЄ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬТРАНСБУД» про стягнення 159 313, 77 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬТРАНСБУД» (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Коновальця Є., буд. 4, ідентифікаційний код 39377097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП з ЦІ «ПЕГАС АТ ФСЄ» (20801, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Кам'янка, вул. Героїв Майдану, буд. 37, ідентифікаційний код 34856747) 155 451 (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн 89 коп. основного боргу, 2 164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн 72 коп. 3% річних, 3 002 (три тисячі дві) грн 85 коп. судового збору та 19 833 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн 87 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова