29 грудня 2025 рокуСправа № 921/672/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юк А.В.
розглянув заяву б/н від 22.12.2025 (вх. №8980 від 22.12.2025) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/672/24
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" (48261, Тернопільська область, Чортківський район, м. Копичинці, вул. Мазепи, 40а)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпмеб" (38-400, Республіка Польща, м. Кросно, вул. Повстанців Варшавських, 14)
про стягнення заборгованості в сумі 15924,65 EUR.
За участю від:
позивача - Загребельна Є.О.
відповідач - не з'явився
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпмеб" про стягнення заборгованості в сумі 15924,65 EUR, яка складається з 15687,50 EUR - боргу та 237,15 EUR - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 0706-24 від 07.06.2024, в частині оплати за отриманий товар.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить суму судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 11.12.2024 відкрито провадження у справі №921/672/24 за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2025 у справі №921/672/24: позов задоволено; cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпмеб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" 15687,50 EUR боргу, 237,15 EUR 3% річних, 10491,16 грн судового збору.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
22.12.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 22.12.2025 (вх. №8980) про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив суд покласти на відповідача 41000 грн витрат на правову допомогу, 26100 грн - витрат на послуги перекладача та 25500 грн - витрат на послуги нотаріуса.
В якості додатків до заяви від 22.12.2025 заявником долучено копії: договору про надання правничої (правової) допомоги №20240101 від 01.01.2024; акту прийому-передачі наданих послуг від 18.12.2025 до договору правової (правничої) допомоги №20240101 від 01.01.2024; рахунку №54 від 18.12.2025; платіжної інструкції №6945 від 22.12.2025; посадкового документу 000B47F7-BB9E-820D-0001; посадкового документу 000B47FA-7B8F-A8E2-0001; посадкового документу 000B4833-53F4-6DD5-0001; посадкового документу 000B483E-F6B7-5726-0001; посадкового документу 000B4869-B6A2-46E9-0001; посадкового документу 000B486E-FAB3-74B7-0001; посадкового документу 000B4902-73D7-8946-0001; посадкового документу 000B4902-1FD7-896B-0001; посадкового документу 000B4910-3ECB-5183-0001; посадкового документу 000B4911-B2CB-A6AA-0001; квитанції № 105T-PXE5-0HHB-A5TH від 17.12.2025; квитанції № 567B-B065-652T-43MC від 09.07.2025; квитанції № CC67-1XBK-5T77-K7KE від 03.12.2025; підтвердження проживання 23.03.2025-24.03.2025; акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 21.01.2025; акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 10.02.2025; акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 07.04.2025; акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 01.05.2025; акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 05.06.2025; акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №5 від 25.07.2025; платіжної інструкції №4277 від 22.01.2025; платіжної інструкції №4383 від 11.02.2025; платіжної інструкції №4799 від 08.04.2025; платіжної інструкції №4869 від 02.05.2025; платіжної інструкції №5191 від 06.06.2025; платіжної інструкції №5527 від 25.07.2025; акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до рахунку №1 від 02.01.2025; акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до рахунку №6 від 06.02.2025; акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до рахунку №14 від 07.04.2025; акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до рахунку №18 від 01.05.2025; акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до рахунку №24 від 05.06.2025; акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до рахунку №30 від 25.07.2025; платіжної інструкції №2232 від 02.01.2025; платіжної інструкції №4353 від 06.02.2025; платіжної інструкції №4800 від 08.04.2025; платіжної інструкції №4870 від 02.05.2025; платіжної інструкції №5192 від 06.06.2025; платіжної інструкції №5526 від 25.07.2025.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 23.12.2025 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні 29.12.2025, а також запропоновано в строк до 26.12.2025 надати відповідачу письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/672/24.
Представником позивача, який приймав участь в судовому засіданні 29.12.2025 в режимі відеоконференції, підтримано заяву про ухвалення додаткового рішення.
Представник відповідача не приймав участі в судовому засіданні 29.12.2025, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 23.12.2025 в електронній формі до його електронного кабінету.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч.7 ст. 242 ГПК України).
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на викладене та скорочені строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до висновку, що учасникам справи судом були створені належні умови для підготовки до розгляду заяви, надання заяв по суті її розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду заяви за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Щодо змісту норми ч.2 ст. 124 ГПК України, у якій зазначено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може, проте не зобов'язаний відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту ч. 2 ст. 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у cправі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20.
У відповідності до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом ч.2 ст.2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 статті 221 ГПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21, від 24.01.2023 у cправі № 922/4022/20.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В судовому засіданні 18.12.2025, до закінчення судових дебатів, представником позивача зроблено заяву про те, що докази понесення позивачем судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.
Судове рішення у даній справі ухвалено 18.12.2025.
Отже, відповідачем докази на підтвердження понесення судових витрат подано в межах встановленого ч.8 ст. 129 ГПК України строку.
Обізнаний про розгляд даної заяви відповідач, своїм правом на подачу заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення не скористався.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" від 28 листопада 2002 року (заява №58442/00) зазначено, що згідно з статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
За положеннями п.1 ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Стаття 127 ГПК України врегульовує питання витрат, пов'язаних із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Відповідно до ч.2, ч.4 ст.127 ГПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).
Натомість положеннями п.2 ч.2 ст.126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (наведений правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Згідно з ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
На підтвердження понесених судових витрат позивач надав такі документи:
1) договір правової (правничої) допомоги №20240101 (надалі - договір), укладений 01.01.2024 між адвокатом Загребельною Євгенією Олександрівною (надалі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Меблі-Техностиль» (надалі - клієнт), відповідно до п. 1.1, 1.2, п. 1.3 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справах з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі з правом підпису та подання позовних заяв, скарг, апеляційних скарг, скарг у порядку повторної касації, заяв про перегляд рішень за ново виявленими обставинами та у порядку виключного провадження, представництво клієнта у всіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини, зміну предмета та підстави позову, зменшення або збільшення позовних вимог, укладення мирової угоди, відмови від позову, оскарження рішень судів всіх інстанцій по цивільним, кримінальним, господарським та адміністративним справам, які розглядаються з участю клієнта в судах загальної юрисдикції, господарських судах та адміністративних судах, підготовка заяв та позовних заяв в суди, господарські та адміністративні суди та підтримання вимог в судах в якості представника.
Відповідно до п. 4.1 договору плата за представництво інтересів клієнта обумовлюється укладенням додаткової угоди до даного договору та є невід'ємною частиною цього договору.
2) додаткову угоду №1 від 01.08.2024 до договору правової (правничої) допомоги №20240101 від 01.01.2024 (надалі - додаткова угода), відповідно до п. 1.1 якої плата здійснюється не пізніше 7-х робочих днів з дня виставлення рахунку про оплату.
У п.2 додаткової угоди сторонами обумовлено, що обсяг послуг адвоката складає: складання претензії 4000 грн; складання позовної заяви 5000 грн; участь в судовому засіданні в залі суду 4000 грн. Участь адвоката в судовому засіданні оплачується також в разі відкладення, переносу судового засідання не з вини адвоката.
Клієнт окремо оплачує витрати, необхідні для виконання умов цього договору, доручень клієнта (транспортні витрати згідно з відповідними підтверджуючими документами, витрати на проживання тощо) (п. 3 додаткової угоди).
3) посадкові документи АТ «Укрзалізниці» на ім'я Загребельної Євгенії, а саме:
- №000B47F7-BB9E-820D-0001 від 23.03.2025 вартістю 321,34 грн та №000B47FA-7B8F-A8E2-0001 від 24.03.2025 вартістю 441,11 грн, які підтверджують, що адвокатка Загребельна Євгенія, яка представляла інтереси позивача, скористалася залізничним транспортом для прибуття у судове засідання 24.03.2025 та повернення у зворотному напрямку;
- №000B4833-53F4-6DD5-0001 від 21.05.2025 вартістю 906,47 грн та №000B483E-F6B7-5726-0001 від 22.05.2025 вартістю 400,12 грн, які підтверджують, що адвокатка Загребельна Євгенія, яка представляла інтереси позивача, скористалася залізничним транспортом для прибуття у судове засідання 22.05.2025 та повернення у зворотному напрямку;
- №000B4869-B6A2-46E9-0001 від 09.07.2025 віартістю 366,52 грн та №000B486E-FAB3-74B7-0001 від 10.07.2025 вартістю 422,04 грн, які підтверджують, що адвокатка Загребельна Євгенія, яка представляла інтереси позивача, скористалася залізничним транспортом для прибуття у судове засідання 10.07.2025 та повернення у зворотному напрямку;
- №000B4902-73D7-8946-0001 від 03.12.2025 вартістю 260,86 грн та №000B4902-1FD7-896B-0001 від 04.12.2025 вартістю 437,16 грн, які підтверджують, що адвокатка Загребельна Євгенія, яка представляла інтереси позивача, скористалася залізничним транспортом для прибуття у судове засідання 04.12.2025 та повернення у зворотному напрямку.
При цьому суд зазначає, що 04.12.2025 не відбулось судове засідання у справі №921/672/24 у зв'язку із збоєм у роботі підсистеми відеоконференцзв'язку, тобто з незалежних від представника позивача причин;
- №000B4910-3ECB-5183-0001 від 17.12.2025 вартістю 482,24 грн та № 000B4911-B2CB-A6AA-0001 від 18.12.2025 вартістю 537,97 грн, які підтверджують, що адвокатка Загребельна Євгенія, яка представляла інтереси позивача, скористалася залізничним транспортом для прибуття у судове засідання 18.12.2025 та повернення у зворотному напрямку.
Загальна вартість посадкових документів склала 4575 грн.
4) підтвердження проживання ОСОБА_1 у період перебування 23.03.2025 - 24.03.2025 вартістю 1575 грн у готелі Avalon Palace та квитанції АТ «Універсал Банк» № 567B-B065-652T-43MC від 09.07.2025, №CC67-1XBK-5T77-K7KE від 03.12.2025, №105T-PXE5-0HHB-A5TH від 17.12.2025, кожна на суму 1950 грн на оплату вартості проживання у готелі Avalon Palace.
Загальна вартість проживання склала 7425 грн;
5) виставлений Фізичною особою - підприємцем Загребельною Є.О. Товариству з обмеженою відповідальністю «Меблі-Ткехностиль» рахунок №54 від 18.12.2025 на оплату 41000 грн за надання послуг відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги №20240101;
6) акт прийняття - передачі наданих послуг №1 від 18.12.2025, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги:
складання претензії від ТОВ «Меблі-Техностиль» до ТОВ «ВІПМЕБ» щодо невиконання умов договору поставки №0706-24 від 07.06.2024 вартістю 4000 грн;
складання позовної заяви від ТОВ «Меблі-Техностиль» до ТОВ «ВІПМЕБ» щодо невиконання умов договору поставки №0706-24 від 07.06.2024 вартістю 5000 грн;
участь 24.03.2025 у судовому засіданні по справі 921/672/24 вартістю 4000 грн;
участь 22.05.2025 у судовому засіданні по справі 921/672/24 вартістю 4000 грн;
участь 10.07.2025 у судовому засіданні по справі 921/672/24 вартістю 4000 грн;
участь 04.12.2025 у судовому засіданні по справі 921/672/24 вартістю 4000 грн;
участь 18.12.2025 у судовому засіданні по справі 921/672/24 вартістю 4000 грн.
транспортні витрати вартістю 4575 грн;
витрати на проживання вартістю 12000 грн.
Відповідно до змісту акту прийняття - передачі загальна сума наданих послуг становить 41000 грн. У ньому зазначено, що послуги надані адвокатом належно та в повному обсязі, клієнт не має будь яких претензій до адвоката щодо обсягу та якості наданих послуг.
7) платіжну інструкцію №6945 від 22.12.2025, згідно з якою ТОВ «Меблі-Техностиль» перерахувало ФОП Загребельній Є.О. 41000 грн, з призначенням платежу: «складання юр. док-в, участь в суд. засіданнях по справі №921/672/24, відшкодування витрат (згідно з рах. 54 від 18.12.2025) без ПДВ»;
8) рахунків №1 від 21.01.2025 на суму 16000 грн, №1 від 10.02.2025 на суму 2100 грн, №1 від 07.04.2025 на суму 2400 грн, №3 від 01.05.2025 на суму 800 грн, №4 від 05.06.2025 на суму 3200 грн, №5 від 25.07.2025 на суму 1600 грн, виставлених на підставі усного договору Фізичною особою - підприємцем Бегою Василем Анатолійовичем до оплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Меблі-Техностиль» за послуги з перекладу документів.
Загальна сума виставлених рахунків склала 26100 грн;
9) актів здачі - приймання робіт (надання послуг) з перекладу документів у справі №921/672/24, а саме:
- №1 від 21.01.2025, відповідно до якого ФОП Бега В.А. надав позивачу наступні послуги: 1) переклад позовної заяви з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 2400 грн; 2) переклад договору поставки з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 1800 грн; 3) переклад інвойсу з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 300 грн; 4) переклад електронної декларації з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн; 5) переклад міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 400 грн; 6) переклад претензії з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн; 7) переклад листування підприємств з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 1500 грн; 8) переклад виписки з банківського рахунку з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 300 грн; 9) переклад виписки ТОВ «Меблі-Техностиль» з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 300 грн; 10) переклад наказу ТОВ «Меблі-Техностиль» з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн; 11) переклад протоколу ТОВ «Меблі-Техностиль» з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн; 12) переклад статуту ТОВ «Меблі-Техностиль» з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 3900 грн; 13) переклад ухвали про відкриття провадження з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 1500 грн; 14) переклад клопотання про вручення документів з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн; 15) переклад виписки ТОВ "Віпмеб" з національного судового реєстру з польської на українську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 16000 грн;
- №1 від 10.02.2025, відповідно до якого ФОП Бега В.А. надав позивачу наступні послуги: 1) переклад ухвали про перенесення розгляду справи з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 1500 грн; 2) переклад клопотання про вручення документів з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 2100 грн;
- №1 від 07.04.2025, відповідно до якого ФОП Бега В.А. надав позивачу наступні послуги: 1) переклад ухвали про перенесення провадження з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 1800 грн; 2) переклад клопотання про вручення документів з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 600 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 2400 грн;
- №1 від 01.05.2025, відповідно до якого ФОП Бега В.А. надав позивачу наступні послуги: 1) переклад клопотання про вручення документів з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 800 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 800 грн;
- №1 від 05.06.2025, відповідно до якого ФОП Бега В.А. надав позивачу наступні послуги: 1) переклад клопотання про вручення документів з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 800 грн; 2) переклад ухвали з української на польську мову по справі №921/672/24 від 22.05.2025 вартістю 2400 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 3200 грн;
- №5 від 25.07.2025, відповідно до якого ФОП Бега В.А. надав позивачу наступні послуги: 1) переклад клопотання про вручення документів з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 800 грн; 2) переклад підтвердження вручення з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 400 грн; 3) переклад виклику (повідомлення) про день судового розгляду з української на польську мову по справі №921/672/24 вартістю 400 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) склала 1600 грн.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до п. 2.3, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) ФОП Бега В.А. надав позивачу послуги перекладу документів з української на польську мову та з польської на українську мову у справі №921/672/24 загальною вартістю 26100 грн. При цьому замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з перекладу документів відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Надавши їм оцінку, судом встановлено факт укладання між ФОП Бегою В.А. (як виконавцем) та позивачем у справі (як замовником) договору у спрощений спосіб, адже акти здачі-приймання робіт (надання послуг) містять найменування послуг, їх ціну, реквізити замовника та виконавця, підпис виконавця, підпис уповноваженої особи замовника та печатку останнього.
10) платіжні інструкції №4277 від 22.01.2025 на суму 16000 грн, №4383 від 11.02.2025 на суму 2100 грн, №4799 від 08.04.2025 на суму 2400 грн, №4869 від 02.05.2025 на суму 800 грн, №5191 від 06.06.2025 на суму 3200 грн, №5527 від 25.07.2025 на суму 1600 грн, призначення платежів яких містить посилання на оплату за переклад документів.
Загальна сума здійснених позивачем на рахунок перекладача коштів склала 26100 грн;
11) рахунків-фактур №1 від 02.01.2025 на суму 13000 грн, №7 від 06.02.2025 на суму 2000 грн, №14 від 07.04.2025 на суму 3000 грн, №18 від 01.05.2025 на суму 1500 грн, №24 від 05.06.2025 на суму 3000 грн, №30 від 25.07.2025 на суму 3000 грн, виставлених Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. до оплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Меблі-Техностиль» за засвідчення справжності підпису перекладача на документах, що стосуються судової справи №921/672/24.
Загальна сума для оплати склала 25500 грн;
12) актів виконаних робіт (наданих послуг) за засвідчення справжності підпису перекладача на документах, що стосуються судової справи №921/672/24, а саме:
- б/н від 02.01.2025, відповідно до якого Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. (як виконавцем) цілком виконана, а ТОВ «Меблі-Техностиль» (як замовником) цілком прийнята й оплачена робота згідно рахунка-фактури від 02.01.2025, загальною вартістю 13000 грн;
- б/н від 06.02.2025, відповідно до якого Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. (як виконавцем) цілком виконана, а ТОВ «Меблі-Техностиль» (як замовником) цілком прийнята й оплачена робота згідно рахунка-фактури від 06.02.2025, загальною вартістю 2000 грн;
- б/н від 07.04.2025, відповідно до якого Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. (як виконавцем) цілком виконана, а ТОВ «Меблі-Техностиль» (як замовником) цілком прийнята й оплачена робота згідно рахунка-фактури від 07.04.2025, загальною вартістю 3000 грн;
- б/н від 01.05.2025, відповідно до якого Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. (як виконавцем) цілком виконана, а ТОВ «Меблі-Техностиль» (як замовником) цілком прийнята й оплачена робота згідно рахунка-фактури від 01.05.2025, загальною вартістю 1500 грн;
- б/н від 05.06.2025, відповідно до якого Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. (як виконавцем) цілком виконана, а ТОВ «Меблі-Техностиль» (як замовником) цілком прийнята й оплачена робота згідно рахунка-фактури від 05.06.2025, загальною вартістю 3000 грн;
- б/н від 25.07.2025, відповідно до якого Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. (як виконавцем) цілком виконана, а ТОВ «Меблі-Техностиль» (як замовником) цілком прийнята й оплачена робота згідно рахунка-фактури від 25.07.2025, загальною вартістю 3000 грн.
Загальна вартість виконаних нотаріусом робіт (наданих послуг) склала 25500 грн. При цьому робота виконана якісно і у повному обсязі. Взаємних претензій та зауважень у сторін нема.
13) платіжні інструкції №2232 від 02.01.2025 на суму 13000 грн, №4353 від 06.02.2025 на суму 2000 грн, №4800 від 08.04.2025 на суму 3000 грн, №4870 від 02.05.2025 на суму 1500 грн, №5192 від 06.06.2025 на суму 3000 грн, №5526 від 25.07.2025 на суму 3000 грн, призначення платежів яких містить посилання на оплату за засвідчення справжності підпису перекладача на документах.
Загальна сума оплат склала 25500 грн.
Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Верховним Судом у постанові від 14.09.2022 у справі №509/6250/20 зазначено, що вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов'язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов'язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.
Як вже зазначалось, згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати (заявити) клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Згідно з ч.5, ч.6, ч.7 ст.127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 2 статті 128 ГПК України передбачено, що розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Суд зазначає, що інтереси позивача у справі №921/672/24 представляв адвокат Загребельна Є.О., яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва ДН №6012, виданного 24.02.2021 Радою адвокатів Донецької області.
Єдиний реєстр адвокатів України не містить відомостей про зупинення або припинення права Загребельної Є.О. на заняття адвокатською діяльністю.
Судом з'ясовано, що адвокат Загребельна Є.О. відповідно до умов договору №20240101 від 01.01.2024, додаткової угоди №1 від 01.08.2024 до вказаного договору, виданого нею ордера на надання правничої допомоги серії АН №1651621 від 02.01.2025, від імені ТОВ "Меблі-Техностиль" здійснювала представництво інтересів позивача у даній справі. Обсяг наданих послуг повністю відповідає тому, що зазначений у акті №1 від 18.12.2025 приймання - передачі наданих послуг відповідно до договору правової (правничої) допомоги №20240101 від 01.01.2024.
Обсяг наданих перекладачем послуг, справжність підпису якого засвідчувалась нотаріально, також відповідає обсягу матеріалів справи, відправлення яких здійснювалось за кордон, з метою вручення відповідачу.
У разі задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (п.1 ч.4 ст.129 ГПК України).
З огляду на надані позивачем докази, наявні матеріали справи, склад учасників у справі №921/672/24, значення справи для позивача та його представника, задоволення позову у справі, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, через призму критеріїв, встановлених ч.5 ст.129 ГПК України, керуючись ст. ст. 2, 80, 123, 126, 127, 128, 129 ГПК України, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії необхідності, розумності, пропорційності, справедливості розміру таких витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 41000 грн, витрат на послуги перекладача у розмірі 26100 грн, витрат на послуги нотаріуса у розмірі 25500 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 16, 20, 73-80, 86, 91, 123, 127, 129, 233, 236-240 ГПК України,
1. Заяву б/н від 22.12.2025 (вх. №8980 від 22.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" про ухвалення додаткового рішення задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віпмеб" (38-400, Республіка Польща, м. Кросно, вул. Повстанців Варшавських, 14, індивідуальний податковий номер 6842550856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблі - Техностиль" (48261, Тернопільська область, Чортківський район, м. Копичинці, вул. Мазепи, 40а, ідентифікаційний код 35659221) 41000 (сорок одну тисячу) грн витрат на правову допомогу, 26100 (двадцять шість тисяч сто) грн - витрат на послуги перекладача, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн - витрат на послуги нотаріуса.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 30.12.2025.
Суддя І.П. Шумський