23 жовтня 2025 рокуСправа № 11/Б-664
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К. О.
Розглянув заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" (вх. №3939 від 29.05.2025)
у справі №11/Б-664
за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3, м.Тернопіль
до боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", вул. Шевченка, 3, м. Теребовля, Тернопільська область
про банкрутство
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились.
Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.
У судовому засіданні 23.10.2025 оголошено скорочену ухвалу.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2018 припинено процедуру розпорядження майном Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В.; Відкрите акціонерне товариство "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором у справі №11/Б-664 арбітражного керуючого Окряка А.В.
14.06.20218 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановленому законодавством порядку.
Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято проміжний звіт арбітражного керуючого /ліквідатора Окряка А.В. про хід ліквідаційної процедури банкрута станом на 07.05.2024 у справі №11/Б-664, до відома. Відсторонено арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича від виконання повноважень ліквідатора у справі №11/Б-664. Призначено ліквідатором у справі №11/Б-664 - арбітражного керуючого Опришка Олега Зіновійовича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1106 від 11.06.2013. Зобов"язано арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича передати по акту-прийому передачі документи, зібрані в ході здійснення ліквідаційної процедури арбітражному керуючому Опришку Олегу Зіновійовичу (копію акту надати суду). Клопотання (вх. № 258 від 17.01.2022) арбітражного керуючого Окряка А.В. щодо надання згоди на продаж майна банкрута, залишено без розгляду. Клопотання арбітражного керуючого Окряка А.В. щодо продовження строку ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", залишено без розгляду. У задоволенні клопотання арбітражного керуючого Окряка А.В. щодо призначення ліквідатором у справі №11/Б-664 арбітражного керуючого Брикси А.О., відмовлено. Призначено судове засідання щодо розгляду звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 та щодо звіту від 06.05.2024 про використання коштів боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 на 15.08.2024. Покладено на ліквідатора Опришка Олега Зіновійовича обов"язки, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства. Зобов"язано ліквідатора Опришка Олега Зіновійовича провести засідання комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" з обов"язковим внесенням питань до порядку денного: про розгляд звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" за період з 01.07.2018 по 01.05.2024; про розгляд звіту від 06.05.2024 про використання коштів боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" та про подальший хід ліквідаційної процедури у справі №11/Б-664.
29.05.2025 Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №3939) про визнання поточних грошових вимог до боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас".
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2025, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято заяву (вх. №3939 від 29.05.2025) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", до розгляду. Судове засідання призначено на 14.08.2025.
Ухвалою суду від 14.08.2025 відсторонено арбітражного керуючого Опришка Олега Зіновійовича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1106 від 11.06.2013 від виконання повноважень ліквідатора ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664. Призначено ліквідатором ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 - арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 431 від 02.04.2013. Відкладено судове засідання на 16.09.2025.
Ухвалою суду від 14.08.2025 судове засідання щодо розгляду заяви (вх. №3939 від 29.05.2025) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 відкладено на 16.09.2025.
Протокольною ухвалою від 16.09.2025 судове засідання відкладено на 09.10.2025.
У судовому засіданні 09.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголошено перерву до 16.10.2025, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою суду від 16.10.2025 продовжено строк для виготовлення та проголошення судового рішення щодо заяви (вх. №3939 від 29.05.2025) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" у справі №11/Б-664 на 10 днів. Призначено дату для проголошення судового рішення на 23.10.2025.
Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області в судове засідання 23.10.2025 не з'явився.
У судовому засіданні 16.09.2025 представник Головного управління ДПС у Тернопільській області підтримав заяву, просить задоволити.
Ліквідатор Сибаль А.М. в судове засідання 23.10.2025 не з'явився. Однак, кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області визнано частково, зокрема у сумі 5 677,46 грн, щодо кредиторських грошових вимог у розмірі 1 034 638,59 грн, не визнає та просить відхилити з підстав, викладених у повідомленні про результати розгляду заяви про грошові вимоги до банкрута (вх. № 6716 від 23.09.2025).
Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено таке.
Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 2 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частиною 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов'язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов'язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
Положеннями пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", знаходиться на обліку в Головного управління ДПС у Тернопільській області як платник податків.
Згідно довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області за банкрутом рахується заборгованість в сумі 1 040 316,05 грн, з яких: 510,00 грн адміністративний штраф та інші санкції, 26 725,84 грн податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати, 58 888,86 грн податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, 35,60 грн місцеві податки, 44 867,39 грн податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 816 223,02 грн штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстратором, 87 387,88 грн земельний податок та 5 677,46 грн єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків, що підтверджується розрахунком суми вимог з податкового боргу.
Статтею 67 Конституцією України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Положеннями статті 14.1.39. Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом (пп. 16.1.4. п.16.1).
Статтею 19-1 Податкового кодексу України визначено функції контролюючого органу, зокрема контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу : здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
У відповідності до п.41.4 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Щодо єдиного внеску, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків у розмірі 5 677,46 грн, суд встановив таке.
Відповідно до підпунктів а, б пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено поняття, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (стаття 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Як визначено частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 стаття 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Відповідно до частини 16 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Статтею 6 Податкового кодексу України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені п.37.3. статтею 37 Податкового кодексу України.
У частині 3 статті 45 КУзПБ встановлено, що заява кредитора має містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.
Податковий борг виник у зв'язку з несплатою платником податків грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, зокрема єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків на суму 5 677,46 грн, на підставі податкового повідомлення - рішення Гусятинської ОДПІ ГУ Міндоходів від 27.11.2013 №0001691700 та включає в себе основний платіж у розмірі 4 177,39 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 500,07 грн.
Грошове зобов'язання у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.
Як визначено статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строку. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).
Так, заявником надсилалися боржнику для узгодження податкове повідомлення-рішення (докази надсилання містяться в матеріалах справи).
Однак, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу, який виник саме внаслідок несплати боржником узгодженого податкового зобов'язання.
Як визначено частиною 16 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Щодо адміністративного штрафу та інші санкції у розмірі 510,00 грн, податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати у розмірі 26 725,84 грн, податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства у розмірі 58 888,86 грн, місцеві податки у розмірі 35,60 грн, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 44 867,39 грн, штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстратором у розмірі 816 223,02 грн, земельний податок у розмірі 87 387,88 грн, суд встановив таке.
Положення статті 102 ПК України визначають спеціальні строки давності для нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань та стягнення податкового боргу.
Зокрема, пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Пункт 101.1 статті 101 ПК України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Податковим кодексом України встановлений граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню.
Податковий борг, який виник унаслідок несплати платником податків самостійно визначених у податковій декларації грошових зобов'язань, може бути стягнутий контролюючим органом протягом і в межах строку давності, який становить 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Відповідно, після спливу строку давності для стягнення такого боргу останній набуває ознак безнадійного податкового боргу в тлумаченні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України.
Тому при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.
У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, зокрема шляхом заявлення грошових вимог у справі про банкрутство.
Як слідує з заяви, заявником заявлено грошові вимоги, які виникли в 2012- 2014 рр. на підставі самостійно визначених та задекларованих банкрутом зобов'язань та поданих до контролюючого органу декларацій з кінцевим строком сплати ще в 2015-2017 рр.
При цьому, заяву з кредиторськими грошовими вимогами до банкрута надіслано до суду 29.05.2025, тобто за спливом встановленого статтею 102 ПК України 1095-денного строку.
За таких обставин, у контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення суми податкового боргу у розмірі 1 034 638,59 грн, в тому числі шляхом заявлення грошових вимог у справі про банкрутство, адже пунктом 102.3 статті 102 ПК України передбачені випадки та обставини, за яких строк давності зупиняється, у даній справі відсутні.
Також, суд зазначає, що Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану.
При цьому, вказаним Законом статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Із системного аналізу пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та пункту 102.9 статті 102 ПК України вбачається, що зупинення перебігу зазначених строків розпочалося з 18.03.2020 та не припинилося у зв'язку із прийняттям Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, з огляду на доповнення цим самим Законом статті 102 ПК України пунктом 102.9, а тому не переривався і перебіг строку такого зупинення.
Слід зазначити, що не підлягають врахуванню вказані зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими зупиняється перебіг строків давності, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, п. п. 102.3.5 п. 102.3, п.102.9 статті 102 цього Кодексу, оскільки ці зміни були внесенні 18.03.2020, 01.01.2021, 15.03.2022, тобто вже після спливу 1095-денного строку у цій справі щодо податкових зобов'язань банкрута.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.08.2024 у справі № 908/3781/21.
Отже, сума податкового боргу становить тільки у розмірі 5 677,46 грн єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків.
Аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, свідчить про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.
З огляду на положення статей 45- 47 КУзПБ податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Правова позиція наведене у постанові ВС від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22.
У визначені ПК України строки грошові зобов'язання відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України вважаються сумою податкового боргу.
Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно банкрута сума заборгованості становить 5 677,46 грн.
Ліквідатором Сибалем А.М. розглянуто кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області, визнано частково, зокрема у сумі 5 677,46 грн, щодо кредиторських грошових вимог у розмірі у 1 034 638,59 грн, не визнає та просить відхилити з підстав, викладених у повідомленні про результати розгляду заяви про грошові вимоги до банкрута (вх. № 6716 від 23.09.2025).
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для частково визнання Головного управління ДПС у Тернопільській області поточним кредитором.
Аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить, що з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, і незалежно від настання строку їх виконання кредитори за такими зобов'язаннями мусять заявити грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.
Визначаючи статус кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство, суд має враховувати насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, а отже вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.
Тож, розглядаючи грошові вимоги кредитора і визначаючи їх статус (конкурсні чи поточні), не слід ототожнювати поняття "виникнення зобов'язання", закріплене у статтях 1, 45 КУзПБ, та поняття "строк виконання зобов'язання", оскільки зазначений статус не пов'язується безпосередньо зі строком виконання зобов'язань (до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство чи після).
Правова позиція наведена у постанові ВС від 17.01.2024 у справі № 911/2711/22.
Статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено черговість задоволення вимог кредиторів.
Отже, враховуючи викладене, поточні грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області відносно банкрута Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" в сумі 5 677,46 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
В іншій частині заяви щодо визнання поточних кредиторських грошових вимог у розмірі 1 034 638,59 грн, відхилити.
Також, визнанню підлягають вимоги - витрати на оплату судового збору в сумі 6056,00 грн сплачені платіжною інструкцією №400 від 11.04.2025 та зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, які слід віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,
1. Заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" (вх. №3939 від 29.05.2025) у справі №11/Б-664, задовольнити частково.
2. Визнати поточні кредиторські грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" в сумі 5 677,46 грн (податковий борг - єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договором цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності платника податків) та в сумі 6056,00 грн ( судовий збір), які підлягають включенню ліквідатором до Реєстру вимог кредиторів, в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства.
3. В іншій частині заяви щодо визнання поточних кредиторських грошових вимог у розмірі 1 034 638,59 грн, відхилити.
4. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повну ухвалу підписано "30" грудня 2025 року.
Суддя Я.Я. Боровець