19.12.2025м. СумиСправа № 920/1298/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1298/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес консалтінг» (вул. Привокзальна, буд. 4, м. Суми, 40003; код за ЄДРПОУ 39194009),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (вул. Армійська, буд. 1, м. Охтирка, Сумська обл., 42703; код за ЄДРПОУ 39126190),
про стягнення 123069,33 грн,
установив:
09.09.2025 через систему «Електронний суд» позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 123069,33 грн заборгованості, а також 3028,00 грн судового збору.
Як додаток до позову позивачем подане клопотання від 09.09.2025 №б/н про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс», наступні документи:
-належним чином завірений примірник договору оренди від 01.08.2016 укладений з ТОВ «Торговий дім «Бізнес Консалтінг» з усіма додатковими угодами та актами приймання-передавання майна;
-належним чином завірену податкову та фінансову звітність ТОВ «Торговий дім «Енергосервіс» баланс, звіт про фінансові результати за 2018 звітний рік з розшифруванням суми кредиторської заборгованості за кожним кредитором, а саме: сума заборгованості та найменування кредитора.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.09.2025 справу №920/1298/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
11.09.2025 за електронним запитом суду сформовані витяги з ЄДРПОУ, за якими:
1)Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес Консалтінг» зареєстроване як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Привокзальна, буд. 4, м.Суми, 40003;
2)Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» зареєстроване як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Армійська, буд. 1, м.Охтирка, Сумська обл., 42703.
Ухвалою від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1298/25; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; частково задоволено клопотання позивача від 09.09.2025 №б/н про витребування доказів (вх №4857 від 09.09.2025); витребувано у відповідача належним чином завірений примірник договору оренди від 01.08.2016, укладений між ТОВ «Торговий дім «Бізнес Консалтінг» та ТОВ «ТД Енергосервіс» з усіма додатковими угодами та актами приймання-передавання майна; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
26.09.2025 представник відповідача подав заяву про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх №5156 від 26.09.2025).
Ухвалою від 01.10.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх №5156 від 26.09.2025); виправлено описку у тексті ухвали від 11.09.2025 у справі №920/1298/25, та зазначено вірне найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес Консалтінг».
Відповідач 06.10.2025 (вх№4751) подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаюсь на відсутність орендних правовідносин між сторонами та відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження користування майном позивача.
На виконання вимог ухвали суду від 11.09.2025 відповідач подав додаткові пояснення (вх№4749 від 06.10.2025), в яких повідомив, що витребувані судом документи не можуть бути надані суду по причині їх відсутності.
Позивачем подана відповідь на відзив (вх№4993 від 16.10.2025), в якій позивач наполягає на наявності договірних правовідносин між сторонами та просить позов задовольнити.
В поданих відповідачем запереченнях (вх№5018 від 20.10.2025) відповідач не визнає наявності договірних відносин та просить відмовити в задоволенні позову.
Подані сторонами відзив, відповідь на відзив та заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
28.10.2025 відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області №16 від 28.10.2025 «Про внесення змін до облікових документів ОСОБА_1 », в зв'язку зі зміною прізвища суддею Вікторією Котельницькою, змінено прізвище «Котельницька» на «Короленко».
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес Консалтінг», (код ЄДРПОУ 39194009, місце реєстрації 40003 м. Суми вул. Привокзальна, 25) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс»» (код ЄДРПОУ 39126190, місце реєстрації 42703 Сумська обл., м. Охтирка вул. Армійська, 1) з серпня 2016 року по січень 2019 року були підписані наступні акти наданих послуг:
Акт наданих послуг № 28 від 31.08.2016 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 29 від 30.09.2016 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 39 від 30.11.2016 року на суму 5 000,00грн.
Акт наданих послуг № 43 від 31.12.2016 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 4 від 31.01.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 10 від 28.02.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 14 від 31.03.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 19 від 30.04.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 25 від 31.05.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 28 від 30.06.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 32 від 31.07.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 36 від 31.08.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 44 від 30.09.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 50 від 31.10.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 62 від 30.11.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 74 від 31.12.2017 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 5 від 31.01.2018 року на суму 5 000,00грн.
Акт наданих послуг № 25 від 31.03.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 35 від 30.04.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 56 від 30.06.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 66 від 31.07.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 74 від 31.08.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 86 від 30.09.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 96 від 31.10.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 105 від 30.11.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 116 від 31.12.2018 року на суму 5 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 5 від 31.01.2019 року на суму 2 419,35 грн.
01.11.2018 року між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, яким підтверджено наявність заборгованості відповідача перед ТОВ «Торговий дім «Бізнес Консалтінг» на загальну суму 158138,32 грн. В акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2018 сторонами не було зазначено, за якими саме правовідносинами виникла зазначена заборгованість.
Відповідачем відповідно до доданих позивачем до позовної заяви платіжних інструкцій було сплачено 27039,34 грн, а саме: 21.09.2020 сплачено 7000,00 грн та 21.02.2024 сплачено 20039,34 грн.
10 січня 2025 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунків по договору оренди будівель та споруд від 01.08.2016. Зазначена вимога була отримана відповідачем 14 січня 2025 року, заборгованість сплачена не була.
Оскільки станом на дату подання позову сума боргу відповідача перед ТОВ «Торговий дім «Бізнес Консалтінг» за підрахунками позивача склала 123069,33 грн та не була сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наполягає на тому, що заборгованість в сумі 123069,33грн виникла на підставі укладеного договору оренди, копія якого відсутня в матеріалах справи.
Відповідач заперечує наявність орендних правовідносин, сплату коштів пояснює помилковим перерахуванням відповідних сум на рахунок позивача, на підтвердження зазначеного надав суду лист-вимогу від 03.12.2024 №8 про повернення безпідставно набутого майна, направлену позивачу.
Судом в ході розгляду справи була встановлена відсутність в матеріалах справи копій наступних актів наданих послуг, на які позивач посилався в позові, а саме: від 31.10.2016 №35 на суму 5000,00грн, від 02.10.2017 №65 на суму 2689,32грн, від 31.05.2018 №45 на суму 5000,00грн. А також судом була встановлена відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на акті надання послуг від 28.02.2018 №15 на суму 5000,00грн.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 202 ЦК України визначено, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст.205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ст.207 ЦК України).
Згідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ст.639 ЦК України).
Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо предмету спору та правових підстав позову. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (позиції Верховного Суду : ВП ВС від 04.12.2019 справа № 917/1739/17; ВП ВС від 26.06.2019 справа № 587/430/16-ц; ВП ВС від 12.06.2019 справа №487/10128/14-ц; ВП ВС від 11.09.2019 справа № 487/10132/14-ц; ВП ВС від 04.09.2019 справа № 265/6582/16-ц).
Надаючи правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір надання послуг у спрощений спосіб шляхом двостороннього підписання актів надання послуг за період з 2016 року по 2019 рік.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.903 ЦК України).
Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт надання послуг на загальну суму 105380,01грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання послуг в жовтні 2016 року, в жовтні 2017 року, в лютому 2018 року та травні 2018 року, оскільки в матеріалах справи відсутні акти надання послуг за вказані періоди, підписані обома сторонами спору, які позивач вважає належними та допустимими доказами ( акти від 31.10.2016 №35 на суму 5000,00грн, від 02.10.2017 №65 на суму 2689,32грн, від 28.02.2018 №15 на суму 5000,00грн, від 31.05.2018 №45 на суму 5000,00грн).
Заперечення відповідача судом визнаються необґрунтованими, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт підписання вищезазначених актів надання послуг.
Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 105380,01грн боргу за договором надання послуг, укладеним у спрощений спосіб, суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В іншому суд відмовляє.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивачем частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 105380,01грн основного боргу. Таким чином, суд задовольняє зазначені позовні вимоги як законні та обґрунтовані. В іншому суд відмовляє.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3028,00 грн судового збору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергосервіс» (вул. Армійська, буд. 1, м. Охтирка, Сумська обл., 42703; код за ЄДРПОУ 39126190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бізнес Консалтінг» (вул. Привокзальна, буд. 4, м. Суми, 40003; код за ЄДРПОУ 39194009) борг в сумі 105380,01грн (сто п'ять тисяч триста вісімдесят грн 01 коп.), 3028,00грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
3. В іншому відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 29.12.2025.
СуддяВ.Л. Короленко