65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2784/23
Господарський суд Одеської області у складі : суддя Рога Н. В., секретар с/з Граненко М.М., розглянув заяву КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради (вх.№39195/25 від 08.12.2025р.) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23
За позовом: Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» (65031, м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, код ЄДРПОУ - 02008342, електронна пошта: odessaonko@gmail.com)
За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління обласної ради з майнових відносин (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, буд.4, код ЄДРПОУ 23212638, електронна пошта: maino@od.gov.ua)
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Дяченко Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання вчинити певні дії
Та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Дяченко Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
До відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» (65031, м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, код ЄДРПОУ - 02008342, електронна пошта: odessaonko@gmail.com)
про визнання договору поновленим
Приватного підприємства «Богуславське» (вх.№2-1291/24 від 09.08.2024р.) про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/3199/23
Представники сторін:
Від КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради»: Тарановський Р.В. - на підставі ордеру серії ВН від 1520211 від 26.05.2025р.
Від третьої особи: не з'явився;
Від ФОП Дяченко О.В. - Савицька О.М. на підставі ордеру серії ВН №1266885 від 17.07.2023р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.04.2024р. у справі №916/2784/23 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства (далі-КНП) «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» до Фізичної особи-підприємця Дяченко Ольги Володимирівни ( далі- ФОП Дяченко О.В.) задоволено, усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, шляхом зобов'язання ФОВ Дяченко О. В. звільнити нежитлові приміщення першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, підписавши акт приймання-передачі (повернення) майна на користь КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради», стягнуто з ФОП Дяченко О. В. на користь КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн., у задоволенні зустрічної позовної заяви ФОП Дяченко О.В. до КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» про визнання поновленим до 28.02.2024р. Договору оренди від 22.05.2012р. нежитлових приміщень першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, 32, укладеного між Комунальною установою "Одеський обласний онкологічний диспансер" (правонаступником якого є КНП «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр») та ФОП Дяченко О.В. відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024р. у справі №916/2784/23 апеляційну скаргу ФОП Дяченко О.В. залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2024р. у справі № 916/2784/23 - без змін.
15 листопада 2024р. Господарським судом Одеської області видано накази на примусове виконання рішення.
08 грудня 2025р. до суду він КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» надійшла заява (вх.№37183/25 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23.
В обгрунтування заяви, позивач зазначає, що КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» 05.08.2025р. подано заяву про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 р. по справі №916/2784/23 до Пересипського ВДВС ПМУМЮ щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, шляхом зобов'язання Дяченко О. В звільнити нежитлові приміщення першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, підписавши акт приймання-передачі (повернення) майна на користь КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради».
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2025р. за № НОМЕР_2 Пересипським ВДВС ПМУМЮ було відкрито виконавче провадження на підставі Наказу суду від 15.11.2024р..
Як повідомив позивач, Пересипським ВДВС ПМУМЮ був складений акт державного виконавця від 20.11.2025р., з якого вбачається, що станом на дату його складання рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 р. по справі № 916/2784/23 не виконано та приміщення, що належить позивачеві, відповідачка не звільнила.
При цьому, позивач зазначає, що державний виконавець не є учасником справи №916/2784/23 і в матеріалах справи відсутній документ про його залучення як сторони у справі, у зв'язку із чим КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» вважає, що відсутні підстави для надсилання копії заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23 державному виконавцю.
Щодо не надання ФОП Дяченко О. В. для підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення позивач зазначає, що такий акт є наслідком звільнення приміщення, чого станом на даний час не відбулося, у зв'язку із чим відсутні підстави для підписання акту.
Щодо неможливості звільнення відповідачкою приміщення від лікарських засобів КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» зазначає, що відповідачкою не надано доказів наявності конкретних складнощів у переміщенні ліків, не зазначено назви ліків тощо.
Позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
На підставі ч. 2 ст. 345-1 ГПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою ч.1 цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
У зв'язку з тим, що Дяченко О. В. не виконала рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2024 року по справі № 916/2784/23, а також враховуючи відкриття виконавчого провадження по факту усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, шляхом зобов'язання Дяченко О. В звільнити нежитлові приміщення першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, підписавши акт приймання-передачі (повернення) майна на користь КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради, позивач вважає, що він має право подати заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Також, у разі ненадання (несвоєчасного надання) або надання звіту без належного обґрунтування, позивач просить накласти штраф на Дяченко О. В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2025р. заяву КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» (вх.№37183/25 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 16.12.2025р.
16 грудня 2025р. до суду від ФОП Дяченко О.В. надійшли письмові міркування щодо заяви про встановлення судового контролю, у яких ФОП Дяченко О.В. зазначає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду безпосередньо стосується виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження, у зв'язку із чим державний виконавець, як учасник такого провадження, мав отримати копію заяви про встановлення судового контролю, чого позивачем зроблено не було.
Крім того, ФОП Дяченко О.В. вважає, що Акт державного виконавця від 20.11.2025р. не може вважатися належним доказом невиконання відповідачкою рішення суду, адже, він складений за відсутності представників стягувача та боржника, за відсутності конкретизації приміщення.
Також, ФОП Дяченко О.В. зазначає, що згідно рішення суду вона зобов'язана звільнити нежитлові приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі (повернення) майна, але. Позивачем не надано доказів підготовки та надання ФОП Дяченко О.В. для підписання відповідного акту. За таких обставин. відповідачка вважає, що невиконання рішення суду відбувається з причин бездіяльності самого позивача.
ФОП Дяченко О.В. також зазначила, що знаходиться на стадії виконання рішення суду, адже, не отримує нових поставок лікарських засобів, а лише реалізує наявні, які мають специфічне застосування і не можуть бути реалізовані в звичайних аптеках. Вивезення лікарських засобів потребує спеціальних умов транспортування, дотримання температурного режиму, захисту від вологи, світла, механічних пошкоджень, належної упаковки, що потребує значного проміжку часу та є неможливим в умовах тривалих блекаутів, постійних повітряних тревог.
З урахуванням зазначеного, ФОП Дяченко О.В. просить суд надати їй максимально можливий строк, достатній для організації та вивезення лікарських засобів.
Ухвалою суду від 16.12.2025р. повідомлено учасників справи про призначення судового засідання на 18.12.2025р. Ухвалою суду від 18.12.2025р. повідомлено учасників справи про призначення судового засідання на 23.12.2025р. Ухвалою суду від 23.12.2025р. повідомлено учасників справи про призначення судового засідання на 26.12.2025р.
26 грудня 2025р. до суду від ФОП Дяченко О.В. надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема, переліку залишків лікарських засобів, медичних виробів та техніки,, які є специфічними у використанні хірургічними відділеннями лікарень; переліку залишків лікарських засобів, які вимагають спеціальних умов зберігання та транспортування; довідки про відсутність спеціального обладнання та техніки.
У судовому засіданні, що відбулося 26.12.2025р., представник КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» заяву (вх.№37183/25 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23 підтримує, наполягає на її задоволенні.
Представник ФОП Дяченко О.В. підтримує свою позицію та просить суд надати максимально можливий строк, достатній для організації та вивезення лікарських засобів.
Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління обласної ради з майнових відносин, у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив, письмових міркувань щодо заяви до суду не надав.
Розглянув матеріали справи, заяву КНП "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» заяву (вх.№37183/25 ) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23, суд дійшов наступного висновку:
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України рішення суду, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення від 19 березня 1997 року, №18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Антонюк проти України» Суд зауважив, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (див. "Шестаков проти Росії" (Shestakov v. Russia), № 48757/99, від 18 червня 2002 року) (рішення від 11 грудня 2008 року, №17022/02).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" Суд звернув увагу на те, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року) (рішення від 12 травня 2011 року, № 11944/05).
Таким чином, безумовно обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Статтею 339 ГПК України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.345-1 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
За приписами ст.345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що законодавець надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.
Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Крім цього у Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.
З урахуванням викладеного, оскільки з часу набрання законної сили рішенням суду у цій справі минуло достатньо часу та відповідачкою не вчинено жодних дій, спрямованих на його виконання, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2024р. у справі №916/2784/23 шляхом зобов'язання ФОП Дяченко О.В., подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд враховує, що для звільнення приміщення, у даному випадку, має бути наданий достатній час з метою реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. 234, ст. 345-1 ГПК України, суд
1.Заяву Комунального некомерційного підприємства "Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр" Одеської обласної ради» (вх.№39195/25 від 08.12.2025р.) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №916/2784/23- задовольнити.
2.Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Дяченко Ольгу Володимирівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) у строк до 20 лютого 2026р. подати звіт про виконання рішення Господарського суду Одеської області від 30.04.2024р. у справі №916/2784/23 у частині усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Дяченко Ольги Володимирівни звільнити нежитлові приміщення першого поверху хірургічного корпусу диспансеру загальною площею 20,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Нежданової, буд.32, підписавши акт приймання-передачі (повернення) майна на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради»,
3. Роз'яснити, що відповідно до ч.6 ст.345-4 ГПК України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 30 грудня 2025р.
Суддя Н.В. Рога