65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3220/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Масловська Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 14 224 961,22 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Сокуренко Є.С. - довіреність №11752-К-Н-О від 23.07.2024;
від відповідача: Зінкевич Д.С. - ордер серії ВТ №1067966 від 16.09.2025.
1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".
13.08.2025 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 224 961,22 грн, з якої: 3 308 344,27 грн - 3% річних, 10 916 616,95 грн - інфляційні втрати згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого грошового зобов'язання 22 512 036,89 грн за період з 02.04.2017 по 23.02.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що 09.07.2013 рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області у справі №2117/5981/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29.08.2013, стягнуто з ОСОБА_1 (як поручителя за виконання ТОВ “Глобал Концентрейт» зобов'язань за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009) на користь Банку заборгованість у сумі 22 509 581,70 грн, натомість, на теперішний час рішення суду останнім не виконано (сплачено виключно 367,81 грн), з огляду на що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 18.08.2025 суд відкрив провадження у справі №916/3220/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на "17" вересня 2025 р. о 11:30.
Крім того, ухвалою від 18.08.2025 судом витребувано у Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, у строк протягом п'яти днів з моменту отримання цієї ухвали, відомості про реєстрацію у якості внутрішньо переміщеної особи: - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 ; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та за умови наявності такої реєстрації на момент отримання цієї ухвали надати Господарському суду Одеської області відомості про фактичне місце проживання такої особи, адреси, за якими може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
16.09.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 17.09.2025р., на іншу дату та час, у зв'язку з тим, що відповідач про судове засідання, призначене на 17.09.2025р., дізнався випадково 16.09.2025р. та не встиг своєчасно доручити своєму представникові адвокату Зінкевичу Д.С. взяти участь у судовому засіданні.
У підготовче засідання 17.09.2025 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції.
У підготовчому засіданні судом було з'ясовано думку представника позивача щодо вказаної заяви про відкладення. Представник позивача не заперечував щодо відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 17.09.2025 суд відклав підготовче засідання при розгляді справи №916/3220/25 на "08" жовтня 2025 р. о 12:00.
30.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, застосувати за заявою відповідача наслідки спливу строку позовної давності згідно вимог ч.4 ст.267 ЦК України та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, 30.09.2025 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого грошового зобов'язання у сумі 22 512 036,89 грн за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.
07.10.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Крім того, 07.10.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про закриття провадження.
У судове засідання 08.10.2025 з'явилися позивач та відповідач.
У судовому засіданні судом було поновлено відповідачу строк на подання відзиву та долучено останній до матеріалів справи.
Крім того, суд в судовому засіданні, без оформлення окремого документа постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 календарних днів та встановив строки на подання заперечень до 20.10.2025. Також судом було надано дозвіл представникам сторін подати письмові пояснення щодо окремих питань, які виникли в ході судового процесу, а саме, щодо правовідносин з ТОВ “Глобал Концентрейт» та щодо справи про банкрутство.
Судом було оголошено перерву в судовому засіданні при розгляді справи до 10.11.2025 об 11:30.
05.11.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
10.11.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких останній зазначив, що 05.06.2015 ухвалою Господарського суду Херсонської області, зокрема: затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; юридичну особу банкрута ТОВ "Глобал Концентрейт" ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ; провадження у справі про банкрутство припинено.
При цьому, в процесі розгляду справи про банкрутство, внаслідок відсутності активів боржника інвентаризація, оцінка та продаж майна не проводилися, у зв'язку з відсутністю активів боржника вимоги кредиторів залишились незадоволеними.
Таким чином, у справі про банкрутство були заявлені кредиторські вимоги до ТОВ "Глобал Концентрейт" щодо заборгованості за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009, однак, такі вимоги не були задоволені у зв'язку з відсутністю майна (активів) у боржника.
У судове засідання 10.11.2025 з'явилися позивач та відповідач.
У судовому засіданні відповідач просив суд поновити строк на подання заперечень.
Судом було поновлено відповідний строк відповідачу та закрито підготовче провадження у справі із призначенням розгляду справи по суті на 24 листопада 2025 р. об 11:30.
У судове засідання 24.11.2025 з'явилися позивач та відповідач.
Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 8 грудня 2025 р. о 12:00.
У судове засідання 08.12.2025 з'явилися позивач та відповідач.
У судовому засіданні судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі, закінчено розгляд справи та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Судом також було зазначено, що вступна та резолютивна частини рішення суду будуть оголошені 17.12.2025 об 11:15.
У судове засідання 17.12.2025 з'явилися позивач та відповідач.
У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк".
03.12.2009 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Концентрейт» укладено кредитний договір № Г001Г/С, на підставі якого позичальник отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії з лімітом 10 805 000,95 грн на наступні цілі: 10 289 492,33 грн на поповнення обігових коштів, а також 515 474,62 грн на сплату судових витрат, передбачених п.п.2.2.15., 2.3.13., 5.8 цього договору.
Крім того, 03.12.2009 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №Г001Г/С-П, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ “Глобал Концентрейт» зобов'язань за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009.
09.07.2013 рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області у справі №2117/5981/12 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість - 22 509 581,70 грн та судові витрати 2823 грн, всього 22 512 404,70 грн.
29.08.2013 ухвалою Апеляційного суду Херсонської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 - залишено без змін.
Як зазначає позивач, ухвала апеляційного суду не оскаржувалась та набрала законної сили, на даний час рішення суду про стягнення заборгованості не виконано в повному обсязі, заборгованість не погашена.
31.10.2013 видано виконавчий лист на виконання рішення суду та 11.01.2014 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксаною Сергіївною відкрито виконавче провадження №41414444.
10.09.2019 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою Іваном Миколайовичем встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника не виявлено, що підтверджується матеріалами зведеного виконавчого провадження, та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому, під час повернення виконавчого документа, виконавчий лист був втрачений Відділом примусового виконання рішень.
02.02.2023 ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.04.2023, у справі №212/4634/22 задоволено заяву АТ КБ “ПриватБанк» та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видано дублікат виконавчого листа по справі №2117/5981/12 за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013.
Як зазначає позивач, в подальшому виконавчі провадження не відкривались, рішення суду відповідачем не виконувалось.
З виписки по рахунку № НОМЕР_3 та розрахунку заборгованості вбачається, що після ухвалення рішення суду, 01.09.2014 на погашення боргу надійшло - 120,05 грн. По іншим рахункам № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 за договором надходжень не було.
З виписки по рахунку № НОМЕР_6 , що відкритий на ім'я відповідача, вбачається, що під час примусового виконання рішення у ВП №41414444, відповідно до призначення платежу, на погашення боргу за виконавчим листом №2117/5981/12 надійшло: 19.08.2015 - 50,57 грн; 11.11.2015 - 68,26 грн; 11.11.2015 - 39,50 грн; 10.12.2015 - 89,43 грн. Інші стягнення та платежі на погашення заборгованості, як зазначає позивач, не надходили.
Таким чином, після ухвалення рішення суду на сплату боргу надійшло всього - 367,81 грн.
Відтак, позивач зазначає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Отже, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 14 224 961,22 грн, з якої: 3 308 344,27 грн - 3% річних, 10 916 616,95 грн - інфляційні втрати за невиконання простроченого грошового зобов'язання 22 512 036,89 грн за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.
Визначаючи період стягнення з 02.04.2017 до 23.02.2022, позивач виходить з того, що в межах позовної давності грошові кошти можуть бути стягнуті в межах трьох років до моменту набрання чинності Законом України від 30.03.2020 за № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (02.04.2020).
При цьому, згідно з Законом України від 30.03.2020 за № 540-IX позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023, а у відповідності до Закону України від 15.03.2022 за № 2120-ІХ та Закону України від 08.11.2023 за № 3450-ІХ в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Таким чином, позивач зазначає, що оскільки строки позовної давності продовжені з 02.04.2020 у зв'язку із карантином та зупинені з 30.01.2024 у зв'язку з введенням воєнного стану, позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності з урахуванням карантину та у поєднанні із запровадженням воєнного стану за період з 02.04.2017 по 23.02.2022.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, про те, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від вищевказаного висновку у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та зазначила, що набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законно підстави для такого припинення.
Також позивач зазначає, що ним заявлені позовні вимоги в межах строку позовної давності з огляду на продовження строків під час дії карантину та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.
Позивачем також подана заява із запереченнями на заяву про закриття провадження з огляду на те, що господарські суди розглядають справи, зокрема, у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи або фізичні особи-підприємці, а договір поруки укладений з ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є дві юридичні особи, ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ “Глобал Концентрейт».
У наданих додаткових поясненнях позивач зазначив, що 04.07.2011 ухвалою Господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі №5024/1263/2011 про банкрутство.
01.09.2011 постановою Господарського суду Херсонської області визнано ТОВ "Глобал Концентрейт" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.
29.02.2012 ліквідатором на Заяву Банку про визнання грошових вимог від 14.10.2011 повідомлено, що ТОВ “Глобал Концентрейт» вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009 у сумі 20 202 005,47 грн визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів.
05.06.2015 ухвалою Господарського суду Херсонської області, зокрема: затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; юридичну особу банкрута ТОВ "Глобал Концентрейт" ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ; провадження у справі про банкрутство припинено.
Натомість, в процесі розгляду справи про банкрутство, внаслідок відсутності активів боржника інвентаризація, оцінка та продаж майна не проводилися, у зв'язку з відсутністю активів боржника вимоги кредиторів залишились незадоволеними.
Таким чином, у справі про банкрутство були заявлені кредиторські вимоги до ТОВ "Глобал Концентрейт" щодо заборгованості за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009, однак, такі вимоги не були задоволені у зв'язку з відсутністю майна (активів) у боржника.
3.2. Доводи ОСОБА_1 .
Відповідач визнає факт укладення кредитного договору № Г001Г/С від 2.12.2009, за яким вказане товариство отримало кредит в розмірі 10 289 492,33 грн зі сплатою 26% річних з кінцевим терміном повернення 25 листопада 2010 року; укладення договору поруки №Г001Г/С-П від 03 грудня 2009 року, за умовами якого останній поручився перед кредитодавцем за виконання ТОВ «Глобал концентрейт» своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.
Відповідач також зазначає проте, що рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 у справі № 2117/5981/12 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість - 22 509 581,70 грн та судові витрати 2 823 грн, всього 22 512 404,70 грн, яке набрало законної сили 29.08.2013 та не виконане на цей час.
Водночас, відповідач не визнає тієї обставини, що договір поруки від 3 грудня 2009 р. розповсюджується на правовідносини, які виникли у період з 2 квітня 2017 р. до 23 лютого 2022 р. після набрання законної сили рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013р. у справі № 2117/5981/12 на підставі ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 29.08.2013 про стягнення заборгованості з поручителя, а також того, що договір поруки розповсюджується на правовідносини зі сплати інфляційних витрат чи 3% річних, оскільки такий обов'язок виходить за межі домовленості сторін при укладанні договору поруки, посилаючись на положення ст.554 ЦК України.
Відповідач вважає, що рішення про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору поруки, а тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідач також зазначає, що позивач не спростував доводів про те, що договір поруки не містить зобов'язань поручителя по сплаті інфляційних витрат та трьох відсотків річних. При цьому, відповідач стверджує, що постановою від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду не відступала від правових висновків викладених у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц щодо нерозповсюдженні дії договору поруки на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки, пред'явивши позов 13.08.2025 по стягненню індексу інфляції та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 02.04.2017 до 23.02.2022, позивачем заявлено вимоги після спливу трирічного строку позовної давності, який сплинув 24.02.2025.
Відповідачем також заявлене клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, враховуючи зазначення у позовній заяві про природу виникнення спірного грошового зобов'язання відповідача саме з рішення суду.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
03.12.2009 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ТОВ "Глобал Концентрейт" було укладено кредитний договір № Г001Г/С (а.с.10-13).
Відповідно до п.1.2 кредитного договору строк повернення кредиту встановлений у п.А.3 цього договору - згідно з графіком зменшення поточного ліміту - до 25.11.2010.
Згідно з п.п.2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, А.7, А.8 кредитного договору боржник зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 26 % річних, а при порушенні будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 52 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, з кінцевим терміном повернення 25 листопада 2010 року.
Відповідно до п.2.2.7 кредитного договору позичальник повинен надавати банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом фінансову інформацію, а також іншу інформацію на вимогу банк.
Як вбачається з п.5.2 вищевказаного договору при порушенні позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1 позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2% від суми отриманого кредиту.
Відповідно до п.5.8 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежу по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбачених договором більш ніж на 30 днів, що потягло за собою звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується по формулі 1 000 грн + 5% від суми встановленої п.А.2 ліміту на цілі, що вирізняються від сплати страхових внесків для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяження рухомого майна.
В якості забезпечення виконання ТОВ «Глобал Концентрейт» своїх зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки № Г001Г/С-П від 03.12.2009 (а.с.14), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Концентрейт» (Боржник) ним своїх обов'язків за кредитним договором від 03.12.2009 №Г001Г/С, згідно з яким кредитор падав боржнику кредит в сумі 10 805 000,95 грн, а боржник зобов'язаний: повернути кредит в строк до 25.11.2010, сплачувати за його користування 26% річних в дату сплати процентів, якою с 25-те число кожного поточного місяця починаючи з 25.03.2010, а у випадку порушення строків повернення кредиту - сплачувати 52% річних в дату сплати процентів, зазначену више, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі (п.1 договору поруки).
Згідно з п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, то і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород. штрафів. пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п.3 договору поруки).
Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 у справі №2117/5981/12 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № Г001Г/С від 03.12.2009 у розмірі 22 509 581,70 грн з врахуванням дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений 4 липня 2011 р. у справі про банкрутства ТОВ "Глобал Концентрейт ", з якої заборгованість за кредитом - 10 289 492 грн. 33 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 7 652 587 грн. 61 коп., штрафи - 2 307 576 грн. 30 коп., також судові витрати у розмірі 2 823 грн, всього 22 512 404,70 грн (а.с.17-18).
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29.08.2013 у справі №2117/5981/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 залишено без змін (а.с.19-20).
Таким чином, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 у справі №2117/5981/12 набрало законної сили 29.08.2013.
Як встановлено судом, 04.07.2011 ухвалою Господарського суду Херсонської області порушено провадження у справі №5024/1263/2011 про банкрутство ТОВ "Глобал Концентрейт" та, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства (а.с.137).
Постановою Господарського суду Херсонської області від 01.09.2011 у справі №5024/1263/2011 визнано ТОВ "Глобал Концентрейт" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно нього строком на 6 місяців, призначено ліквідатора товариства (а.с.138-140).
29.02.2012 ліквідатором на заяву Банку про визнання грошових вимог від 14.10.2011 повідомлено, що ТОВ “Глобал Концентрейт» вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009 у сумі 20 202 005,47 грн визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів (а.с.136).
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.06.2015 у справі №5024/1263/2011, зокрема: затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; юридичну особу банкрута ТОВ "Глобал Концентрейт" ліквідовано та виключено з ЄДРПОУ; провадження у справі про банкрутство припинено (а.с.141-142).
При цьому, на підставі ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом зазначено, що у зв'язку з відсутністю майна та коштів вимоги кредиторів вважаються погашеними.
В матеріалах справи наявна постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксаною Сергіївною від 11.01.2014 про відкриття виконавчого провадження №41414444 з виконання виконавчого листа, виданого Новокаховським міським судом Херсонської області від 31.10.2013 у справі №2117/5981/12 (а.с.21).
У подальшому, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою Іваном Миколайовичем від 10.09.2019 встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено, що підтверджується матеріалами зведеного виконавчого провадження, та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.22).
Як зазначає позивач, під час повернення виконавчого документа останній був втрачений Відділом примусового виконання рішень.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 02.02.2023 у справі №212/4634/22 (а.с.23-26), яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.04.2023 (а.с.27-29), задоволено заяву АТ КБ “ПриватБанк» та поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видано дублікат виконавчого листа по справі №2117/5981/12 за рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013.
При цьому, позивач зазначає, що в подальшому виконавчі провадження не відкривались, рішення суду відповідачем не виконувалось.
Позивачем також надано суду розрахунок заборгованості (а.с.30-31), згідно з яким станом на 3.07.2025 заборгованість за кредитним договором становить 10 289 492,33 - заборгованість за тілом кредиту, 7 652 587,61 грн - заборгованість за процентами, 2 704 143,49 грн - пеня; загалом 20 646 223,43 грн.
Матеріали справи також містять банківські виписки за рахунками ОСОБА_1 та ТОВ "Глобал Концентрейт"(а.с.32-51), з яких вбачається, що після 01.09.2014 на погашення боргу надійшло 120,05 грн; під час примусового виконання рішення у ВП №41414444, відповідно до призначення платежу, на погашення боргу за виконавчим листом №2117/5981/12 від відповідача надійшло: 19.08.2015 - 50,57 грн; 11.11.2015 - 68,26 грн; 11.11.2015 - 39,50 грн; 10.12.2015 - 89,43 грн.
Таким чином, на виконання рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 у справі №2117/5981/12 загалом було сплачено 367,81 грн.
5. Позиція суду.
5.1 Щодо юрисдикції справи.
Визначаючи правову природу зобов'язань, про наявність яких стверджує позивач, суд вказує наступне.
Інститут забезпечення виконання зобов'язання (гл. 49 ЦК України) спрямований на підвищення гарантій дотримання майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Так, згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк», як кредитор, звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи, як боржника, за простроченим зобов'язанням, що безпосередньо пов'язане та витікає з договору поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно до вимог зазначеної статті до юрисдикції господарських судів належать, зокрема, справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Положення пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 904/2530/18 від 19.03.2019 року).
Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов до висновку про належність даного спору до юрисдикції господарського суду, який має здійснювати розгляд даної справи, з огляду на що клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
5.2 Щодо суті спору.
З огляду на висновки суду щодо правової природи спірних відносин, суд вказує, що з аналізу вимог частини першої ст. 554 ЦК України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою ст. 542 та ст.543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов'язок, установлений законом, якщо інше не встановлено договором.
При цьому, системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що порука має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов'язання правову природу, і не може існувати як самостійний правочин за відсутності укладеного основного правочину, виконання зобов'язань за яким забезпечуються відповідним майном.
Як встановлено судом, 03.12.2009 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ТОВ "Глобал Концентрейт" було укладено кредитний договір № Г001Г/С (а.с.10-13). При цьому, в якості забезпечення виконання ТОВ "Глобал Концентрейт" своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки №Г001Г/С-П від 03.12.2009 (а.с.14).
При цьому, 04.07.2011 ухвалою Господарського суду Херсонської області було порушено провадження у справі №5024/1263/2011 про банкрутство ТОВ "Глобал Концентрейт" та, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства (а.с.137).
Постановою Господарського суду Херсонської області від 01.09.2011 у справі №5024/1263/2011 визнано ТОВ "Глобал Концентрейт" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно нього (а.с.138-140).
29.02.2012 ліквідатором на заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання грошових вимог від 14.10.2011 повідомлено, що ТОВ “Глобал Концентрейт» вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009 у сумі 20 202 005,47 грн визнані в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів (а.с.136).
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються безпосередньо позивачем (кредитором), з приводу чого останнім були надані письмові пояснення від 10.11.2025.
У подальшому, рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 у справі №2117/5981/12, яке набрало законної сили 29.08.2013, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № Г001Г/С від 03.12.2009 у розмірі 22 509 581,70 грн з врахуванням дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений 4 липня 2011 р. у справі про банкрутство ТОВ "Глобал Концентрейт", з якої заборгованість за кредитом - 10 289 492 грн. 33 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 7 652 587 грн. 61 коп., штрафи - 2 307 576 грн. 30 коп., також судові витрати у розмірі 2 823 грн, всього 22 512 404,70 грн (а.с.17-18).
При цьому, суд у відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові 16.08.2023 у справі №910/23952/15, про те , що "господарські суди, з огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов'язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов'язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця.
Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов'язання майнового поручителя визначається, виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред'явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред'явлених до боржника за основним зобов'язанням".
Такі висновки також узгоджуються також із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №902/492/17 та Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19, і є цілком релевантними до правовідносин поруки у даній справі.
Враховуючи, що порука має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов'язання правову природу, а також те, що у межах розгляду справи про банкрутство основного боржника - ТОВ “Глобал Концентрейт», ним були визнані в повному обсязі вимоги щодо заборгованості за кредитним договором №Г001Г/С від 03.12.2009 у сумі 20 202 005,47 грн перед кредитором - Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», які були включені до реєстру вимог кредиторів, при цьому, розмір вимог обмежувався датою встановлення мораторію та відповідні вимоги були задоволені рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.07.2013 у справі №2117/5981/12, яке набрало законної сили 29.08.2013, суд доходить висновку про те, що розмір пред'явлених кредиторських вимог до боржника - поручителя обмежується розміром кредиторських вимог, пред'явлених до боржника за основним зобов'язанням.
При цьому, суд зазначає, що в даному випадку відповідні зобов'язання між Акціонерним товариством Комерційного банку "Приватбанк" та ОСОБА_1 витікають саме з первісного зобов'язання, що було забезпечене порукою, а не з рішення суду, а отже, на поручителя - відповідача у даному випадку не може бути покладено зобов'язання за невиконання відповідного рішення суду.
Таким чином, з огляду на те, що у даному випадку розмір заявлених вимог до поручителя є більшим за розмір кредиторських вимог, пред'явлених до боржника за основним зобов'язанням, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та відсутність підстав для задоволення останніх.
При цьому, суд зазначає, що за змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, оскільки в даному випадку суд розглянув справу по суті та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, суд не надає оцінки доводам відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для покладення на відповідача судових витрат у вигляді судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Керуючись ст. 129, 232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 29 грудня 2025 р.
Суддя Ю.М. Щавинська