65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5488/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛВІ В» (65012, м. Одеса, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 6, кв. 2, код ЄДРПОУ 42910997)
До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, буд. 29, код ЄДРПОУ 00231604)
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Рога Н.В.
Секретар судового засідання Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Дідуренко С.В. - на підставі ордера серії ВЕ №1140188 від 16.12.2024р.
Від відповідача: Кудрявцева Т.В. - на підставі ордера серії ВН 1490821 від 21.03.2025р., Павел О.Ю.- на підставі ордеру серії ВН №1503123 від 16.04.2025р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «МАЛВІ В» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гєлакан» про витребування з чужого незаконного володіння 19/100 об'єкта нерухомого майна за адресою: м.Одеса, вул.Отамана Чепіги, 29-Д, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав 1600372451101, загальною площею 5 948,9 кв.м, до складу якого входять: нежитлові будівлі літ. «Ы» площею 153,6 кв.м, нежитлові будівлі літ. «Щ» площею 340,6 кв.м, нежитлові будівлі літ. «Ш» площею 1133,0 кв.м, нежитлові будівлі літ. «Ч» площею 14,8 кв.м, нежитлові будівлі літ. «Ю» площею 513,2 кв.м, нежитлові будівлі літ. «S» площею 1330,6 кв.м, нежитлові будівлі літ. « S1», « S2», «S3» площею 1318,1 кв.м.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5488/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2025р. Протокольною ухвалою від 14.01.2025р. відкладено підготовче засідання на 13.02.2025р. Ухвалою суду від 13.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 04.03.2025р.
Ухвалою суду від 04.03.2025р. замінено неналежного відповідача у справі №916/5488/24 Товариство з обмеженою відповідальністю “Гєлакан» на належного - Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «Одеський автоскладальний завод» та відкладено підготовче засідання на 25.03.2025р.
14 березня 2025р. до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову у звязку із заміною відповідача, згідно якої позивач просить суд витребувати з незаконного володіння ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» нежитлову будівлю літ. “J», загальною площею 1 145,0 кв.м, розташовану за адресою м.Одеса, вул.Отамана Чепигі, 29-С, право власності на яку зареєстроване за ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Писанкою №754484131 від 10.10.2024р.
Протокольною ухвалою суду від 23.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 17.04.2025р. Ухвалою суду від 17.04.2025р. відкладено підготовче засідання на 08.05.2025р. Протокольною ухвалою суду від 08.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 13.05.2025р. Протокольною ухвалою суду від 13.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 29.05.2025р. Протокольною ухвалою суду від 29.05.2025р. відкладено підготовче засідання на 10.07.2025р. Ухвалою суду від 10.07.2025р. відкладено підготовче засідання на 05.08.2025р. Ухвалою суду від 05.08.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 09.09.2025р. відкладено судове засідання на 26.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 29.09.2025р. відкладено судове засідання на 11.11.2025р. Ухвалою суду від 11.11.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 25.11.2025р. Ухвалою суду від 25.11.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 09.12.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - ТОВ «МАЛВІ В», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову по факту заміни первісного відповідача належним відповідачем, яка надійшла до суду 14.03.2025р., відповіді на відзив, що надійшла до суду 24.06.2025р., додаткових поясненнях, які надійшли до суду 04.08.2025р., запереченнях на додаткові пояснення, які надійшли до суду 09.09.2025р.
Відповідач - ПрАТ «Одеський автоскладальний завод», проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 21.03.2025р., запереченнях, що надійшли до суду 01.04.2025р., запереченнях, що надійшли до суду 10.07.2025р., додаткових поясненнях, які надійшли до суду 08.09.2025р., додаткових поясненнях, які надійшли до суду 26.09.2025р.
Позивач у справі зазначає, що ТОВ “МАЛВІ В» було співвласником 19/100 часток об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав 1600372451101, загальною площею 5948,9 кв.м, до складу якого входять: нежитлові будівлі Ы площею 153,6 кв.м; нежитлові будівлі Щ площею 340,6 кв.м; нежитлові будівлі Ш площею 1133,0 кв.м; нежитлові будівлі Ч площею 14,8 кв.м; нежитлові будівлі Ю площею 513,2 кв.м; нежитлові будівлі J площею 1145,0 кв.м; нежитлові будівлі S площею 1330,6 кв.м; нежитлові будівлі S1, S2, S3 площею 1318,1 кв.м.
Про реєстрацію права власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна 26.04.2019р. державним реєстратором Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач В.П. було прийнято рішення індексний номер 46682897.
Як зазначає позивач, іншим співвласником вказаного об'єкта нерухомого майна є ПрАТ “Одеський автоскладальний завод».
Підставою для державної реєстрації права власності позивача згідно Державного реєстру прав були: заява, серія та номер 237, виданий 03.04.2019, видавник: Приватний нотаріус ОМНО Ярош О.М.; рішення, серія та номер: 2026, виданий 21.03.2019, видавник: Приватний нотаріус ОМНО Ярош О.М.; протокол серія та номер: 1/19, виданий 14.02.2019, видавник: члени Наглядової ради; акт прийому-передачі, серія та номер: 2553, 2566, виданий 11.04.2019, видавник Приватний нотаріус ОМНО Ярош О.М.
Позивач повідомляє, що 17.06.2020р. рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/31/20 був задоволений позов акціонера Публічного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод» ОСОБА_1 до відповідачів: Публічного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод»; Державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства “Одеський автоскладальний завод» - Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛВІ В», про визнання недійсним рішення та скасування державного запису, яким було вирішено: визнати недійсним рішення з питання 3 “Про затвердження розміру, порядку формування та розподілу статутного капіталу Товариства» порядку денного Рішення № 1 одноосібного засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю “МАЛВІ В» від 21.03.2018р., прийнятого ПАТ “Одеський автоскладальний завод» в особі голови правління Горіна Едуарда Олексійовича, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2026; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, індексний номер 46682897 від 26.04.2019, про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю “МАЛВІ В» (код ЄДРПОУ 42910997); скасувати запис державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д та зареєстрованих на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “МАЛВІ В» (код ЄДРПОУ 42910997).
Тобто, на твердження позивача, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі № 916/31/20 було скасовано рішення про державну реєстрацію прав позивача на спірний об'єкт нерухомого майна на захист корпоративних прав міноритарного акціонера ОСОБА_1 , але судом не було визначено, хто саме набуватиме право власності, тоді як згідно з чинними на той час нормами ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
На думку позивача, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі № 916/31/20 ТОВ “МАЛВІ В» не був позбавлений права власності на спірну нерухомість.
Як зазначає позивач, Акт прийому-передачі об'єкта нерухомого майна від 11.04.2019р., на підставі якого також була здійснена державна реєстрація права власності ТОВ “МАЛВІ В» на об'єкт нерухомого майна, є чинним, що загалом свідчить про вибуття об'єкта нерухомого майна з володіння повивача проти його волі у незаконний спосіб.
Також, позивач звертає увагу на описку у вищезазначеному рішенні, а саме: рішення одноособового засновника (учасника) ТОВ“МАЛВІ В» від 21.03.2018р. не існує взагалі, так як було прийнято 21.03.2019р.
Окрім того, як зазначає позивач, у постанові ВС КГС від 18.08.2021р. у справі № 916/3844/19 за позовом акціонера ПАТ “Одеський автоскладальний завод» ОСОБА_1 до ПАТ “Одеський автоскладальний завод», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “Транспорт Лоджістік», ТОВ “Складон», ТОВ “Кавіон», ТОВ “МАЛВІ В», про визнання недійсними рішень Наглядової ради товариства на захист корпоративних прав позивача, Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій всупереч ст. 86 ГПК України не дослідили чи порушуються корпоративні права позивача спірними рішеннями наглядової ради з огляду на те, що товариство не позбавлене права на розпорядження своїм майном, що є наслідком його господарської діяльності, не врахували висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 щодо того що суди повинні уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням відповідного органу, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (що взагалі судами не досліджувалось при розгляді цієї справи).
Проте, як зазначає позивач, оскільки він не був обізнаний з наявністю вищезгаданого провадження, до участі в якому він був залучений не в якості відповідача, а в якості третьої особи, оскарження відповідного рішення мало місце з пропуском процесуальних строків, не поновлених ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024р. та ухвалою ВС КГС від 19.09.2024р. у справі № 916/31/20.
Також, позивач посилається на те, що Господарським судом Одеської області 04.03.2023р. у справі № 916/3730/21 було ухвалено рішення, яке набуло законної сили і має преюдиційне значення для даного спору, та зазначає про правомірність дій (поведінки) членів Наглядової ради ПАТ “Одеський автоскладальний завод» і голови правління ОСОБА_7 під час здійснення господарської операції (правочину) з передачі нерухомого майна до статутних капіталів ТОВ “СКЛАДОН» і ТОВ “КАВІОН», зокрема, про відсутність в діях цих посадових осіб перевищення повноважень та надання недостовірної інформації про дійсну ринкову вартість нерухомого майна.
На твердження позивача, зважаючи, що згідно витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи № 1600372451101, станом на 31.05.2023р. у відповідності до інформдовідки з Державного реєстру прав 334129748 право власності на спірний об'єкт нерухомості було зареєстровано за позивачем; розпорядженням Пересипської РА ОМР від 30.09.2024р. № 882р. після поділу нежитлових будівель загальною площею 5 948,9 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, нежитловій будівлі літ. “J» загальною площею 1 145,0 кв.м, що становила 19/100 часток від згаданого об'єкта нерухомості, була присвоєна адреса: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-С; рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Д. Писанкою № 75484131 від 10.10.2024р. було задоволено заяву ПрАТ “Одеський автоскладальний завод» про державну реєстрацію прав № 63308620 від 10.10.2024р. на нежитлову будівлю загальною площею 1 145,0 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29- С.
Що стосується строку позовної давності, позивач зазначає, що речове право ТОВ "МАЛВІ В" на спірний об'єкт нерухомості було безпідставно скасовано 30.05.2023р. з внесенням відомостей до Державного реєстру прав 31.05.2023р., а даний позов надійшов до суду 17.12.2024р., тобто без порушення загального трирічного строку позовної давності, який має відраховуватись не від дати незрозуміло на чию користь ухваленого рішення у справі № 916/31/20, яким ТОВ "МАЛВІ В" де-юре не було позбавлено права власності, а від дати скасування державної реєстрації права власності товариства.
З урахуванням наведеного, позивач просить на поновлення законних інтересів ТОВ “МАЛВІ В», не позбавленого права власності судом, витребувати з незаконного володіння ПрАТ “Одеський автоскладальний завод» нежитлову будівлю літ. “J», загальною площею 1 145,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-С, право власності на яку було зареєстровано за ПрАТ “Одеський автоскладальний завод» рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Д. Писанкою № 75484131 від 10.10.2024р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/31/20 визнано недійсним і скасовано рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ «МАЛВІ В» від 21.03.2018р., - ПАТ «Одеський автоскладальний завод», яким було визначено, що для забезпечення діяльності Товариства сформувати Статутний капітал у розмірі 150 000 грн., який формується за рахунок внеску учасника, та здійснюється шляхом передання за Актом прийому-передачі права власності на наступне майно: 19/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1600372451101. Зазначена частка складається з нежитлової будівлі літ. J площею 1145,0 кв. м., яка є складовою частиною нежитлових будівель, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д.
Тобто, на твердження відповідача, скасовано основний документ, на підставі котрого у ТОВ «МАЛВІ В» взагалі виникли права щодо нерухомого майна, та який був підставою для здійснення державної реєстрації права власності на 19/100 частку нежитлових будівель, загальною площею 5 948,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 Д за ТОВ «МАЛВІ В».
Відповідач повідомив, що вказане рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/31/20 набрало законної сили 10.12.2020 р., а тому, виходячи з положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, встановлені ним факти є преюдиційними та не підлягають доказуванню під час вирішення даного спору.
Відповідач зазначає, що ТОВ «МАЛВІ В» було учасником по справі №916/31/20, а відтак мало можливість представляти та захистити свої права шляхом використання передбачених законом способів захисту та мало всі процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК, що спростовує посилання Товариства в заяві про зміну предмету позову на необізнаність та пропуск процесуальних строків.
На думку відповідача, позивач не надав доказів, що вказане рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/31/20 скасоване чи змінене. Вказане рішення суду виконано, відтак наразі відсутні правові підстави для його перегляду з посиланням на той факт, що суд не вирішив спір про право.
Як зазначає відповідач, була скасована сама підстава винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а отже встановлено неправомірність набуття права власності на об'єкт ТОВ «МАЛВІ В» та, відповідно, правомірність права власності ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д.
З огляду на наведене, оскільки скасована сама підстава набуття права власності ТОВ «МАЛВІ В» на спірну будівлю, відтак посилання позивача на «не позбавлення права власності судом та скасування лише рішення про державну реєстрацію прав позивача на спірний об'єкт» на 19/100 спірного об'єкту, на думку відповідача, безпідставні та не доведені.
Крім того, відповідач також зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022р. у справі № 916/248/20 визнано недійсним рішення річних загальних зборів акціонерів ПАТ “Одеський автоскладальний завод», оформлені протоколом від 31.10.2019р., з питання 9 порядку денного про затвердження рішень Наглядової ради, оформлених протоколами у т.ч. № 1/19 від 14.02.2019р.
Відтак, як зазначає відповідач, наразі відсутнє рішення загальних зборів про затвердження рішення Наглядової ради про передачу в статутний капітал ТОВ «МАЛВІ В» об'єктів нерухомого майна, тобто належного рішення власника майна про його відчуження.
На твердження відповідача, позивач мав довести, що майно, що є предметом віндикації, незаконно вибуло з володіння позивача поза його волею.
Проте, 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д вибула з власності ТОВ «МАЛВІ В» законно, на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі № 916/31/20, що набрало законної сили.
Крім того, відповідач відмітив, що предметом віндикації є саме незаконне вибуття майна з володіння позивача і власник може вимагати повернення свого майна за таким позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє майном незаконно. Проте, з огляду на набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі № 916/31/20, не може вважатись незаконним вибуття нерухомого майна від ТОВ «МАЛВІ В» та повернення до ПАТ “Одеський автоскладальний завод».
Також, відповідач відмітив, що предметом спору у справі № 916/3730/21, на преюдиції якого зазначається позивачем, були позовні вимоги про солідарне стягнення збитків внаслідок вчинення колишніми посадовими особами ПАТ “Одеський автоскладальний завод» дій з виведення із власності товариства нерухомого майна і продажу 100% часток в ТОВ «КАВІОН» та ТОВ «СКЛАДОН» за заниженою вартістю. Відтак, зазначені обставини та факти досліджувались та встановлювались щодо майна ТОВ «СКЛАДОН» та ТОВ «КАВІОН». Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиційності.
Рішення у справі № 916/3730/21 прийнято за іншого предмету спору, за іншої фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення. Обставини щодо прийняття наглядовою радою ПАТ “Одеський автоскладальний завод» рішення стосовно передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «МАЛВІ-В» або ж підстави та правомірність віндикації у цій справі не досліджувались, не встановлювались, що, з огляду на правові позиції Верховного Суду, спростовує посилання позивача на преюдицію. Тобто, на твердження відповідача, відсутні у рішенні суду по справі № 916/3730/21 встановлені судом обставини, які утворюють преюдицію саме для справи № 916/5488/24.
Щодо технічної описки у зазначені року Рішення №1 одноосібного засновника (учасника) ТОВ «МАЛВІ В», прийнятого ПАТ «Одеський автоскладальний завод» в особі голови правління Горіна Едуарда Олексійовича, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2026, ( зазначено 21.03.2018р., замість вірного 21.03.2019 р.), відповідач зазначає, що це не змінює суті рішення суду, яке набрало законної сили та виконано, відтак вона не призвела до ускладнення його виконання та фактичної реалізації.
Крім того, на думку відповідача, у зв'язку з тим, що рішення місцевого господарського суду у справі № 916/31/20 було прийнято 17.06.2020р. строк позовної давності щодо звернення ТОВ «МАЛВІ В» із зазначеним позовом сплинув ще у 2023 році.
Також, відповідач зазначає, що, враховуючи підтвердження судами апеляційної та касаційної інстанції по справі № 916/31/20 факту обізнаності ТОВ «МАЛВІ В» про порушення його прав та можливістю звернення з апеляційною скаргою у встановлений законом процесуальний строк ще у 2020 р., позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення із зазначеним позовом.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165185731 від 26.04.2019р. ТОВ “МАЛВІ В» на праві спільної часткової власності володіло 19/100 часток об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, реєстраційний номер в Державному реєстрі прав 1600372451101, загальною площею 5948,9 кв.м, до складу якого входили: нежитлові будівлі Ы площею 153,6 кв.м; нежитлові будівлі Щ площею 340,6 кв.м; нежитлові будівлі Ш площею 1133,0 кв.м; нежитлові будівлі Ч площею 14,8 кв.м; нежитлові будівлі Ю площею 513,2 кв.м; нежитлові будівлі J площею 1145,0 кв.м; нежитлові будівлі S площею 1330,6 кв.м; нежитлові будівлі S1, S2, S3 площею 1318,1 кв.м.
Номер запису про право власності: 31378909. Дата, час державної реєстрації: 23.04.2019р. Державний реєстратор: Ковач Вікторія Петрівна, Державне підприємство “Центр обслуговування громадян», Одеська обл.
Підставою виникнення права власності були зазначені:заява, серія та номер 237, виданий 03.04.2019, видавник: Приватний нотаріус ОМНО Ярош О.М.; рішення, серія та номер: 2026, виданий 21.03.2019, видавник: Приватний нотаріус ОМНО Ярош О.М.; протокол серія та номер: 1/19, виданий 14.02.2019, видавник: члени Наглядової ради; акт прийому-передачі, серія та номер: 2553, 2566, виданий 11.04.2019, видавник Приватний нотаріус ОМНО Ярош О.М.
Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:46682897 від 26.04.2019р.
Водночас, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі №916/31/20 позовні вимоги задоволено частково:
- визнано недійсним п. 3 рішення одноосібного засновника (учасника) ТОВ “МАЛВІ В», м. Одеса від 21.03.2018 р. № 1, прийнятого Публічним акціонерним товариством “Одеський автоскладальний завод», м. Одеса в особі голови правління Горіна Едуарда Олексійовича, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 2026;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, від 26.04.2019 р. індексний номер 46682897, про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 «Д» за ТОВ “МАЛВІ В» м. Одеса;
- скасовано запис державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 «Д», та зареєстрованих на праві приватної власності за ТОВ “МАЛВІ В», м. Одеса.
Господарський суд зазначає, що вищезазначене рішення по справі №916/31/20 набрало законної сили 10.12.2020р.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Господарський суд зазначає, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
При цьому суд відмічає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Позивач по справі, як і у письмових заявах по суті справи, так і в усних поясненнях у судових засіданнях наголошував на тому, що підставою для звернення до суду з даним позовом є порушення його законних інтересів як власника спірного нерухомого майна та належним способом захисту є звернення до суду з віндикаційним позовом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Цивільним кодексом України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто, позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Господарський суд зазначає, що віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника:
(а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;
(б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб'єкта (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18)
Метою позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника та забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Крім того, віндикаційний позов має містити такі ознаки: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ знаходиться у чужому володінні незаконно.
Тобто, умовою подання віндикаційного позову є наявність права власності, адже саме позивач повинен довести, що він є власником майна, яке витребується та те, що майно знаходиться у володінні відповідача без правових підстав.
Разом з тим, у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Дана позиція міститься у пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 183/1617/16 та є сталою.
Крім того, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019р. у справі N 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019р. у справі N 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021р. у справі N 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).
Разом з тим, запис щодо реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючого документа, який згодом скасовано, не свідчить про набуття позивачем права власності на зазначене майно.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018р. у справі № 917/553/17.
Як уже зазначалось вище, рішенням суду по справі №916/31/20 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни, від 26.04.2019 р. індексний номер 46682897, про реєстрацію права власності на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 «Д» за ТОВ “МАЛВІ В» м. Одеса та скасовано запис державного реєстратора Державного підприємства “Центр обслуговування громадян» Ковач Вікторії Петрівни про право власності № 31378909 на 19/100 часток нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 «Д», та зареєстрованих на праві приватної власності за ТОВ “МАЛВІ В», м. Одеса.
Тобто, скасована сама підстава набуття права власності ТОВ «МАЛВІ В» на спірну будівлю.
Доказів наявності у ТОВ «МАЛВІ В» права власності на спірне майно у матеріалах справи не містяться та позивачем не надано.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент прийняття рішення по справі № 916/31/20) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022р. у справі №914/2350/18 (914/608/20) виснувано, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами).
Як вбачається із матеріалів справи, до виконання рішення суду по справі №916/31/20 співвласниками нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, загальною площею 5948,9 кв.м., були: ПАТ «Одеський автоскладальний завод» (59/100 частки вказаного об'єкту нерухомості), ТОВ «МАЛВІ-В» (19/100 частки вказаного об'єкту нерухомості), ТОВ «КАВІОН» (22/100 частки вказаного об'єкту нерухомості).
Після виконання рішення суду по справі №916/31/20 співвласниками нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, загальною площею 5948,9 кв.м., були: ПАТ «Одеський автоскладальний завод» (78/100 частки вказаного об'єкту нерухомості) та ТОВ «КАВІОН» (22/100 частки вказаного об'єкту нерухомості)
В подальшому, ТОВ «КАВІОН» здійснило продаж своєї частки у власність ТОВ «ГЄЛАКАН», після вказаного правочину співвласниками нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, загальною площею 5948,9 кв.м., були: ПАТ «Одеський автоскладальний завод» (78/100 частки вказаного об'єкту нерухомості) та ТОВ «ГЄЛАКАН» (22/100 частки вказаного об'єкту нерухомості).
28 серпня 2024 року між ПАТ «Одеський автоскладальний завод» та ТОВ «ГЄЛАКАН» було укладено договір про поділ нежитлових будівель. За умовами договору, ПАТ «Одеський автоскладальний завод» та ТОВ «ГЄЛАКАН» поділили нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29Д, загальною площею 5948,9 кв.м. на наступні самостійні об'єкти нерухомості:
1) нежитлові будівлі, загальною площею 1318,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-П, - в результаті поділу між співвласниками власником будівель стало ТОВ «ГЄЛАКАН»
2) нежитлові будівлі, загальною площею 513,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, - в результаті поділу між співвласниками власником будівель стало ПАТ «Одеський автоскладальний завод»
3) нежитлові будівлі, загальною площею 1145,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-С, - в результаті поділу між співвласниками власником будівель стало ПАТ «Одеський автоскладальний завод»;
4) нежитлові будівлі, загальною площею 2972,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Р, - в результаті поділу між співвласниками власником будівель стало ПАТ «Одеський автоскладальний завод».
Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер документа №398687064) право власності на нежитлові будівлі, J, загальною площею 513,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, зареєстровано за ПрАТ «Одеський автоскладальний завод», номер відомостей про речове право: 57047992.
Господарський суд зазначає, що реєстрація за ПрАТ «Одеський автоскладальний завод» права власності на нежитлові будівлі, J, загальною площею 513,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-Д, відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором рішення (яке було скасовано рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/31/20), що відповідає способу захисту, передбаченому п. 4 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021р. у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021р. у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021р. у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022р. у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022р. у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023р. у справі № 233/4365/18, від 12.07.2023р. у справі № 757/31372/18-ц, постанова Верховного Суду від 19.04.2024р. у справі №916/520/22).
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позиція позивача по справі фактично зводиться до незгоди із рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/31/20 та намаганнями переглянути рішення суду, що суперечить принципу остаточності судових рішень.
Як вже зазначалось вище, доказів наявності у ТОВ «МАЛВІ В» права власності на спірне майно у матеріалах справи не містяться та позивачем не надано.
Суд погоджується із доводами відповідача, що повторна спроба позивача через віндикаційний позов фактично спрямована на перегляд встановлених судом обставин.
У Постановах Верховного Суду сформована стала правова позиція, згідно з якою якщо є нескасоване рішення суду, на підставі якого особа набула право власності на майно, то відсутні правові підстави для його витребування відповідно до статті 388 ЦК України у добросовісного набувача, оскільки є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та втручанням держави у право власника на мирне володіння його майном (постанови від 27 листопада 2019 року у справі N 495/9786/16 (провадження N 61-27034св18), від 17 березня 2020 року у справі N 495/9473/16-ц (провадження N 61-32849цс18), від 06 квітня 2020 року у справі N 495/9474/16-ц (провадження N 61-35287св18), від 08 квітня 2020 року у справі N 495/9449/16-ц (провадження N 61-13976св19).
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень».
Дана позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 01.03. 2023 р. у справі № 442/3663/20.
Принцип правової (юридичної) визначеності визнається одним із елементів належної судової процедури у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції. ЄСПЛ неодноразово відзначав важливість забезпечення принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим (рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року, заява № 28342/95).
Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, заява №52854/99; ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-44 рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04 у справі «Желтяков проти України»).
За таких обставин, беручи до уваги преюдиційні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/31/20 та відсутність доказів володіння ТОВ «МАЛВІ В» спірним майном, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача у відповідності до положень ст. 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛВІ В» до Приватного акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» про витребування з чужого незаконного володіння нежитлової будівлі літ. “J» загальною площею 1 145,0 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29-С, право власності на яку було зареєстровано за Приватним акціонерним товариством “Одеський автоскладальний завод» рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Д. Писанкою № 75484131 від 10.10.2024р. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Повне рішення складено 29 грудня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога