65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3464/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Рибак А.В.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши матеріали заяви Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (вх. №2-1930/25 від 09.12.2025) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/3464/25
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (вул. Фонтанська дорога, № 30-32, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 36154654)
про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», в якій просить суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на порушення відповідачем умов персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу № 481-14-ПП від 07.10.2022, оскільки введення будинку в експлуатацію не відбулося ані у 3-му кварталі 2016, ані станом на теперішній час.
05.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 3464/25 від 27.08.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3464/25. Справу № 916/3464/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
04.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 916/3464/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
09.12.2025 від представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» надійшла заява (вх. №2-1930/25) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій заявник просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71400,00 грн.
В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_2 зазначив, що ним було понесено витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката Юшинської І.Є., яка діяла на підставі договору про правову допомогу та юридичні послуги від 18.09.2025.
12.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено розгляд заяви Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (вх. №2-1930/25 від 09.12.2025) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/3464/25 на "22" грудня 2025 року о 12:20 год.
Позивач у справі - ОСОБА_1 , у запереченнях, що надійшли до суду 22.12.2025 за вх. № 40896/25, зазначає, що у договорі про правову допомогу та юридичні послуги № 11-09/25 від 18.09.2024 не визначено порядку сплати гонорару, а також відповідачем не надано жодних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, позивач додає, що за наявною у нього інформацією ОСОБА_3 є діючим найманим працівником відповідача, офіційно працює та отримує заробітну плату від відповідача, а тому, на думку позивача, відповідач жодних витрат по сплаті гонорару адвоката не несе, а лише сплачує адвокату заробітну плату. У зв'язку із зазначеним позивач також просив витребувати від податкових органів наявну інформацію щодо працевлаштування ОСОБА_3 .
Також позивач зазначив, що вважає заявлену суму судових витрат на правничу допомогу в розмірі 71400,00 грн неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. На переконання позивача, сума є значно завищеною та є непомірно високою для позивача у разі прийняття рішення про стягнення з нього цих коштів.
Позивач просить врахувати, що він є хворою людиною з інвалідністю та похилого віку, який лише намагається в судовому порядку захистити свої права та господарським судом остаточно спір між позивачем та відповідачем не вирішено, а лише роз'яснено, що позивачу необхідно звернутися до суду загальної юрисдикції. Позивач, в свою чергу, на даний час не має значних доходів або статків та вимушений існувати на державну пенсію.
У судове засідання 22.12.2025 з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явився та явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
Таким чином, суд вважає, що з метою розгляду заяви у даній справі у розумні строки, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд справи №916/3464/25 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Розглянувши матеріали справи, заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді, проаналізувавши надані докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Першою заявою по суті спору, поданою ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» є відзив на позовну заяву (вх.№29327/25 від 22.09.2025), у якому серед іншого зазначено, що орієнтовний розмір понесених відповідачем судових витрат складає 63000,00 грн. Також відповідачем було повідомлено про надання відповідних доказів до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, у даному випадку зазначення відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат одночасно із першою заявою по суті спору не порушило принцип змагальності та не завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Як убачається з матеріалів справи, 04.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області закрито провадження у справі № 916/3464/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.5 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: стаття 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та стаття 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України. Отже, для стягнення компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, заявнику необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.
Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених учасником справи витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому закриттям провадження у справі або залишенням його без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова ВП ВС від 18.12.2019 по справі № 640/1029/18-ц (№ в ЄДРСР 87857845), ухвали ВП ВС від 07.04.2020 по справі № 906/961/17 (№ в ЄДРСР 88739875), від 08.07.2020 по справі № 810/3711/18 (№ в ЄДРСР 90458905)).
Тобто стягнення (з позивача) компенсації понесених (відповідачем) витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23, від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22, від 10.10.2023 у справі № 907/636/20).
Між тим існує й інша стала правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Проте, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Разом з тим, поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожним таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (така правова позиція міститься у постанові КГС ВС від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17 (№ в ЄДРСР 107717358)).
Окрім того, поняття «необґрунтовані дії позивача» не є тотожним поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив як підставу для компенсації саме дії позивача, які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Тобто предметом дослідження в даному випадку не може бути надання оцінки обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом при прийнятті рішення по суті спору.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 25.04.2024 у справі № 903/1079/23.
Оскільки наведена норма частини п'ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/ необґрунтованості, то такі слід встановлювати суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція узгоджується із висновками наведеними у додатковій постанові КГС ВС від 26.05.2022 у справі № 905/460/21 (№ в ЄДРСР 104516513).
Реалізація позивачем права на звернення до суду із позовом у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним відповідачем. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові ВП ВС від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (№ в ЄДРСР 112664881) зазначила, що при компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 27.05. 2025 у cправі № 910/6612/24 висновує, що ст. 130 ГПК України врегульовує спосіб та порядок розподілу судових витрат за різних підстав закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду з урахуванням особливостей зазначених процесуальних дій.
Приписи ч.5 ст. 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.
Системний аналіз цієї статті Кодексу свідчить про те, що її приписи сформовані з урахуванням особливостей процесуальної поведінки позивача, яка у подальшому призвела до закриття провадження у справі (звернення у порядку господарського судочинства з позовом, що не підлягає розгляду у такому порядку, подання позову за відсутності його предмета, наявність судового рішення між тими ж сторонами з того ж предмета спору, розгляд аналогічного спору іншим судом тощо).
Водночас, Верховний Суд не заперечує того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України, і саме лише звернення до суду з позовом не свідчить про необґрунтованість його дій. Однак Верховний Суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
За змістом статті 7 ГПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Так, відповідач, одночасно із подання відзиву на позов, надав суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому наголошував, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позов стосується фактично відносин з інвестування, коли позивач виступає інвестором, а його вимоги спрямовані на отримання майнових прав на об'єкт нерухомого майна, тобто направлені на реалізацію саме цивільно-правових відносин між сторонами. Вказану позицію відповідач також висловлював і у своїх запереченнях на відповідь на відзив.
У зв'язку з чим суд неодноразово надавав учасникам справи можливість письмово викласти власні аргументи щодо наявності/відсутності підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Правило ч. 4 ст. 13 ГПК України про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій є чітким та зрозумілим.
При цьому, позивач під час проведення підготовчого засідання продовжував наголошувати, що він є носієм корпоративних прав та між сторонами виникли відносини щодо членства у ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», наполягав на доводах про те, що ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, водночас посилаючись на практику Верховного Суду, відповідно до якої питання наявності в інвестора майнових прав на об'єкт інвестування досліджувався судами загальної юрисдикції, а Велика Палата Верховного Суду не заперечувала того, що зазначений спір підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства.
Однак, позивач так і не скористався правом подати заяву (клопотання) про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, тим самим, проявивши необґрунтовану бездіяльність в частині реалізації своїх процесуальних прав.
Тоді як, судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Юрисдикційна дисципліна - це не формальність, а сутнісна гарантія законності правосуддя та дотримання статті 6 Конвенції щодо розгляду та вирішення справи судом, встановленим Законом. ЄСПЛ у рішеннях у справах Zand v. Austria та Bellet v. France наголошує, що у разі якщо орган розглядає спір поза межами своєї компетенції, таке провадження втрачає ознаки «судового» у розумінні Конвенції.
Ефективність господарського судочинства не може виправдовувати порушення юрисдикційних меж. Юридичний порядок базується не лише на справедливих рішеннях, а й на законній процедурі їх ухвалення, оскільки кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
В свою чергу, суд звертає увагу, що ухвала Господарського суду Одеської області від 04.12.2025 набрала законної сили та станом на 22.12.2025 не була оскаржена позивачем у справі до Південно-Західного апеляційного господарського суду.
З урахуванням викладеного, суд вважає наявними підстави для застосування ч.5 ст. 130 ГПК України щодо відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу адвоката Юшинської І.Є, якою було подано та підтримано доводи клопотання щодо непідвідомчості спору у цій справі господарському суду як за суб'єктним критерієм, так і за змістом спірних відносин, які очевидно не мали господарського (корпоративного) характеру.
Водночас, позивач мав можливість слідкувати за формуванням судової практики Верховного Суду, в тому числі на яку він сам посилався, та самостійно заявити клопотання на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України у цій справі.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання адвокатом Юшинською І.Є. ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги є наслідком дій позивача Корнілова О.В., як ініціатора спору з визначеними нею підставами, предметом спору і колом сторін, що дають суду достатні підстави для покладення витрат відповідача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на позивача.
У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до часини 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
За змістом ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
09.12.2025 через систему «Електронний суд» до суду від ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» надійшла заява про стягнення судових витрат, понесених при розгляді справи, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71400,00 грн.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відповідно до наданих заявником доказів, 18.09.2025 між адвокатом Юшинською Іриною Євгенівною (надалі - адвокат) та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (надалі - клієнт) укладений договір про надання правової допомоги № 11-09/25, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу (далі - послуги), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору. Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги. Адвокат надає правову допомогу у вигляді: супровід клієнта в судах господарської та загальної юрисдикції по справі № 916/3464/25. Адвокат діє без обмежень та наділяється правами відповідної сторони, яку має клієнт по справі та правами, наданим законодавством України.
Пунктом 2.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами договору (п. 1.1. договору) або дострокового припинення в порядку, передбаченому договором.
Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору, гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором. Гонорар підлягає сплати після стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу на користь клієнта. За надання правової допомоги відповідно до п. 1.1. даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 63000 грн, що еквівалентно сумі у розмірі 1500 доларів США; суму у розмірі 4200 грн, що еквівалентно 100 доларам США за участь у судових засіданнях по справі клієнта у судах господарської та загальної юрисдикції.
За умовами п. 5.3. договору розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше.
Умовами п.п. 6.1.-6.2. договору передбачено, що факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (далі - акт). Адвокат зобов'язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) клієнту два примірники акта. При цьому сторони домовились, що акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані адвокатом клієнту протягом відповідного часу.
До матеріалів справи надано розрахунок розміру винагороди за договором № 11-09/25 від 18.09.2025, в якому зазначено, що ведення справи у Господарському суді Одеської області, у тому числі консультації клієнта, узгодження правової позиції, вивчення документів, збір доказів, підготовка та подання відзиву та заяви про закриття провадження по справі у відповідності до договору складає 63000,00 грн та участь у 2-х судових засіданнях 8400,00 грн. Враховуючи обсяг наданих юридичних послуг (правової допомоги), узгоджена винагорода (гонорар) за надання юридичних послуг у відповідності до п. 5.2. договору складає 71400,00 грн. У вказаному розрахунку наведено назву послуги, кількість годин, витрачених адвокатом, вартість та загальну суму відповідної послуги, зокрема: консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення документів: 2 години (3000,00 грн/год.) - 6000,00 грн; збір доказів, підготовка: 5 годин (3000,00 грн/год.) - 15000,00 грн; вивчення матеріалів, у тому числі моніторинг судової практики: 2 години (3000,00 грн/год.) - 6000,00 грн; підготовка та направлення відзиву: 5 годин (3000,00 грн/год.) - 15000,00 грн; підготовка та подання заяви про закриття провадження по справі: 2 години (3000,00 грн/год.) - 6000,00 грн; заперечення: 5 годин (3000,00 грн/год.) - 15000,00 грн; участь у судових засіданнях: 2 судодня (4200,00 грн) - 8400,00 грн.
Як слідує безпосередньо із Акту надання-приймання наданої правової допомоги від 04.12.2025, складеного між адвокатом Юшинською І.Є. та ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32», адвокат надав клієнту правову допомогу в господарській справі Господарського суду Одеської області № 916/3464/25. Клієнт підтвердив, що послуги надані в повному обсязі і належної якості, вартість послуг становить 71400,00 грн та клієнт не має претензій до наданих юридичних послуг.
Судом встановлено, що Юшинська Ірина Євгенівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ОД №004323 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, у зв'язку з чим не мають вирішального значення доводи позивача, що адвокат Юшинська І.Є. є найманим працівником відповідача та отримує заробітну плату.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази щодо надання правової допомоги.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 Цивільного кодексу України. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2024 року у справі № 910/6416/22, від 15 серпня 2024 року у справі № 91018756/23; додаткових постановах Великої Палати Верховного суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, Об'єднаної палати КГС Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/2.
Відповідно до висновку Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).(постанови ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 ).
У додаткових постановах від 31 липня 2024 року у справі № 921/403/22, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, постановах від 19 січня 2023 року у справі № 824/16/22, від 11 квітня 2024 року у справі № 545/1103/20 Верховний Суд зазначив, що за принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов'язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При цьому, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507, постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 922/3850/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 910/11136/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 500/3953/21, від 20 червня 2024 року у справі № 760/11612/23.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником відповідача у розмірі 71400,00 грн є співрозмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг.
В свою чергу, послуги з вивчення адвокатом матеріалів справи, у тому числі моніторинг судової практики, консультація клієнта, узгодження правової позиції, вивчення документів, збір доказів, підготовка загальною вартістю 27000,00 грн із обсягом сукупно витраченого часу - 9 години, з урахуванням подальших 12 годин, витрачених на підготовку та направлення відзиву, підготовку та подання заяви про закриття провадження по справі і заперечень, не є окремими видами послуг, позаяк є обов'язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугою «нпідготовка та подання відзиву на позовну заяву» тощо, а відтак за своєю суттю є такими, що дублюються, адже адвокат під час вивчення матеріалів справи одразу формує позицію сторони клієнта з приводу відповідного документу та/або дії іншої сторони. Вони є складовими одного завдання - формування правової позиції відповідача у справі та надання ним аргументів і заперечень на позовні вимоги ОСОБА_1 . У зв'язку з цим суд дійшов висновку про невідповідність витрат на зазначені послуги критерію необхідності, оскільки вони є завищеними та не можуть бути стягнуті в повному обсязі, а тому визначення оплати на суму 27000,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, а тому має бути виключена із загальної вартості наданої відповідачу правничої допомоги.
Отже, матеріалами справи підтверджується реальність надання адвокатом Юшинською І.Є. правничої допомоги відповідачу у справі № 916/3464/25, зокрема адвокат підписав і подав до суду: відзив на позовну заяву із додатками, які не містили доказів щодо позовних вимог; клопотання про закриття провадження у справі; заперечення на відповідь на відзив з доданими доказами на підтвердження повноважень адвоката та доказами направлення позивачу.
Позивачем у запереченнях просив розглянути можливість зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката з огляду на те, що витрати відповідача на правничу (правову) допомогу є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Позивач вважає, що заявлена сума є значно завищеною і непомірно високою для нього.
Суд зазначає, що тексти цих документів, безумовно, є різними, хоча і містять аргументи, які повторюються, що не є забороненим для цілей їх підготовки і подання до суду. Відзив, крім доводів щодо недоведеності і необґрунтованості позовних вимог, містить також заперечення проти стверджуваних у позові порушень меморендуму, а також обґрунтування таких заперечень тощо. Клопотання про закриття провадження у справі містить розширене обґрунтування позиції відповідача з цього питання. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач навів обґрунтування характеру спірних правовідносин, проте, тотожні частині змісту відзиву та клопотання про закриття провадження без наведення додаткової судової практики та надання жодних доказів на їх обґрунтування. Тому, суд вважає безпідставним покладати витрати за один і той самий обсяг виконаної роботи на іншу сторону спору.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача у справі).
Так, дійсно розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником сторони, а, отже, є визначеним (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд приймає до уваги, що зважаючи на незначну кількість матеріалів, долучених до позовної заяви та зміст позову, опрацювання таких матеріалів представником відповідача не потребувало значних затрат часу та зусиль. Відтак, у частині витрат за підготовлені та подані суду заяв по суті справи, а також клопотання про закриття провадження по справі, суд вважає за доцільне зменшити їхній розмір 15000,00 грн.
Щодо участі адвоката у судових засіданнях при розгляді справи № 916/3464/25, то суд зазначає, що договором визначено вартість участі у судових засіданнях по справі у розмірі 4200,00 грн. Тому, з урахуванням участі адвоката у трьох судових засіданнях відповідач обґрунтовано нарахував 8 400,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій поставі у справі №9901/459/21 від 18.01.2024 зазначила, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, є виправданим, оскільки участь у судовому засіданні - це не лише формальна присутність у ньому. Правнича допомога адвоката також супроводжується його підготовкою до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю в судовому засіданні.
Доводи про відсутність доказів оплати відповідачем адвокату суми гонорару суд не приймає з огляду на таке.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додаткових постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.
У даному випадку відповідачем фактично не сплачено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 71400,00 грн, адже відповідно до п. 5.1 договору про надання правової допомоги гонорар підлягає сплаті після стягнення судових витрат на користь клієнта.
З огляду на вищевикладене, заява ОК «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» про відшкодування судових витрат підлягає задоволенню частково на загальну суму 23400,00 грн, натомість у стягненні 48000,00 грн витрат на правничу допомогу суд відмовляє.
При цьому суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Верховний Суд у своїх постановах вже звертав увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 08.02.2022 у справі № 910/14007/20, від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).
Суд повторно наголошує, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача.
Тобто, отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Водночас суд вважає, що характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критеріям співмірності, реальності таких витрат, розумності їх розміру, оскільки в даному випадку суд не розглядав справу по суті та не надавав правову оцінку викладеним у відзиві обставинам.
3 урахуванням зазначеного, суд керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями співмірності та реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу, а відтак до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 23400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48000,00 грн покладаються на відповідача.
Враховуючи не ухвалення судом рішення суду за результатами розгляду даної справи, суд вважає необхідним розподіл заявлених до відшкодування витрат здійснити шляхом постановлення ухвали.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 129, 130, 221, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (вх. №2-1930/25 від 09.12.2025) про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/3464/25 - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Співучий фонтан на Фонтанській дорозі 30-32» (вул. Фонтанська дорога, № 30-32, м. Одеса, 65016, код ЄДРПОУ 36154654) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 400 (двадцять три тисячі чотириста) грн 00 коп.
3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
4. Видати наказ на виконання даної ухвали.
Додаткова ухвала набирає законної сили 22.12.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повна ухвала складена 29.12.2025.
Суддя О.В. Цісельський