вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3030/25
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 45126,61 грн.
без повідомлення (виклику) сторін
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення 45126,61 грн., з яких 42319,21 грн. заборгованості, 720,43 грн. інфляційних втрат, 2086,97 грн. 15% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію у строк визначений договором, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 42319,21 грн., на суму якої (заборгованості) за час прострочення позивач нарахував інфляційні втрати та 15 % річних в розмірі заявлених до стягнення сум.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову упродовж двадцяти п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання відзиву та встановлено відповідачу строк для подачі заперечення на відповідь на відзив упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію у строк визначений договором; контррозрахунок заявлених до стягнення суми інфляційних втрат, 15% річних.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі в порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.
У встановлений судом строк відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву від 18.10.2025 (вх. № суду 14471/25 від 20.10.2025), в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, з підстав наявності форс-мажорних обставин та затримки бюджетного фінансування.
У встановлений судом строк позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив від 22.10.2025 (вх. № суду 14693/25 від 22.10.2025), в якій він наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказує, що відповідач не повідомляв та не надавав сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який би засвідчив наявність форс-мажорних обставин, а відсутність коштів на виконання зобов'язань не є підставою для звільнення від відповідальності та не може вважатися форс-мажором.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечення на відповідь на відзив до суду не надав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії» від 12.12.2018 № 1023-р (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку (ч. 1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник «останньої надії» зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через медіа про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії». Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.
Згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Позивач вказує, що на виконання положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток № 1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності
«Укрінтеренерго» (далі - позивач, постачальник), яке виконує функції постачальника «останньої надії» та Військовою частиною НОМЕР_1 (далі - відповідач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція).
Пунктом 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з умовами п. 5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
У відповідності до п. 5.10 договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Цей Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб, крім випадків, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ (п. 13.1 договору).
В додатку № 1 до договору викладена комерційна пропозиція № 10 від 08.10.2024 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі - комерційна пропозиція), відповідно до п. 4.5 якої оплата за фактично спожиту у Розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника. Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період.
Положеннями п. 4.8 комерційної пропозиції визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Обсяг фактично спожитої електричної енергії
споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року № 2118. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
За даними ПрАТ «Львівобленерго» (лист від 25.04.2025 № 151-07-2965), Військова частина НОМЕР_1 віднесена до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 25.04.2025.
Звертаючись з даний позивом позивач зазначає, що ним на виконання вимог законодавства України та умов зазначеного публічного договору, в квітні 2025 року поставлено відповідачу електричну енергію в обсязі 4743 кВт*год. на суму 42319,21 грн. (з ПДВ) та за даними оператора системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за квітень 2025 року, складено Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2025 № 062235 на суму 42319,21 грн. та рахунок № 000008385264/11/О04/70529 від 07.05.2025, які були направлені відповідачу на його електронну адресу 07.05.2025.
Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у квітні 2025 року у розмірі 42319,21 грн. (з урахуванням ПДВ).
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 275 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 № 312 визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами у справі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію у квітні 2025 року, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 42319,21 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 42319,21 грн. боргу за спожиту електричну енергію у квітні 2025 року.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.4, 6.1 комерційної пропозиції просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 15% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.4 комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до положень п. 6.1 комерційної пропозиції нарахування інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку. У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання за період прострочення з 15.05.2025 по 31.08.2025 складають 720,43 грн., 15% річних з простроченої суми грошового зобов'язання за період прострочення з 15.05.2025 по 11.09.2025 складають 2086,97 грн.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтвердила, що збройна агресія російської федерації є обставиною непереборної сили. У зв'язку з бойовими діями кореспонденція, що надсилалася на адресу відповідача, була знищена, що унеможливило своєчасне ознайомлення та виконання платіжних зобов'язань. Військова частина НОМЕР_2 є бюджетною установою, діяльність якої фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, військова частина не здійснює підприємницької діяльності, не має на меті отримання прибутку та не володіє власними обіговими коштами. Розрахунки з постачальниками проводяться виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань та після отримання відповідного фінансування від вищих органів військового управління. Отже, відповідач об'єктивно позбавлений можливості самостійно впливати на строки чи обсяги фінансування, що унеможливлює вчасне виконання зобов'язань у разі затримки бюджетних коштів.
Вказані заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються, з огляду на таке.
Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
Аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань з здійснення розрахунку за спожиту (куплену) електричну енергію у встановлений договором строк, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідні посилання відповідача є недоведеними.
Існування листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо неможливості виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої (купленої) електричної енергії у встановлений договором строк, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором.
Саме по собі посилання відповідача на воєнний стан та наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем у встановлений договором строк.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України та договору не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
За таких обставин, відсутність можливості виконання відповідачем своїх договірних зобов'язання щодо здійснення розрахунку за спожиту (куплену) електричну енергію у встановлений договором строк з зазначених ним обставин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання та відмови в задоволенні позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що у зв'язку з бойовими діями кореспонденція, що надсилалася на адресу відповідача, була знищена, що унеможливило своєчасне ознайомлення та виконання платіжних зобов'язань не приймається судом до уваги при вирішенні спору та відхиляється з огляду на відсутність у суду доказів вказаних обставин та з огляду на те, що акт купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2025 № 062235 на суму 42319,21 грн. та рахунок № 000008385264/11/О04/70529 від 07.05.2025 були направлені відповідачу на його електронну адресу 07.05.2025.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію у встановлений договором строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42319,21 грн. основного боргу, 720,43 грн. інфляційних втрат, 2086,97 грн. 15% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 45126,61 грн., з яких 42319,21 грн. заборгованості, 720,43 грн. інфляційних втрат, 2086,97 грн. 15% річних задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600) 42319 (сорок дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 21 коп. заборгованості, 720 (сімсот двадцять) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 97 коп. 15% річних, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 30.12.2025.
Суддя Ю.В. Подоляк