вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3260/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239
до Фізичної особи-підприємця Кисленко Людмили Вікторівни
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1522/23 від 26.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Фізичної особи-підприємця Кисленко Людмили Вікторівни про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані невчасним та неповним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання кредиту №153680-КС-001 від 21.12.2021.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що на 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 гривень.
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 25553,13 грн., отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У позовній заяві позивач також заявив клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Також у позовній заяві міститься клопотання позивача про витребування в Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1-Д), інформації, що містить банківську таємницю, а саме: 1) чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я Кисленко Людмили Вікторівни (РНОКПП - НОМЕР_1 ); 2) інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 21.12.2021 по 15.02.2023.
Відповідно до частин 1, 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Позивач обґрунтовує клопотання тим, що дана інформація є необхідною для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, а неможливість самостійного отримання цієї інформації пояснює тим, що вона становить банківську таємницю.
Виходячи з предмету та підстав позову, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування у справі, доказів, наявних у матеріалах справи та відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача про витребування в Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" інформації, що містить банківську таємницю, а саме: 1) чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я Кисленко Людмили Вікторівни (РНОКПП - НОМЕР_1 ) - зважаючи на укладення договору між сторонами на веб-сайті позивача, де відповідач самостійно зазначив номер свого поточного (карткового) рахунку, з метою належного встановлення власника такого рахунку, якому перераховані спірні кредитні кошти.
Стосовно витребування інформації про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 21.12.2021 по 15.02.2023, то вказане, за висновками суду, виходить за предмет доказування у даній справі та є безпідставним розголошенням банківської таємниці відповідача, оскільки стосується усіх її розрахунків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачем нічим не обгрунтована необхідність отримання усієї інформації про розрахунки відповідача, проте, якщо такий доказ витребовується з метою встановлення обставин отримання відповідачем на вказаний рахунок спірних кредитних коштів, то таке може бути встановлене за доказами позивача: виписками з його банківського рахунку про перерахування спірних коштів на зазначену банківську картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Оскільки позивач за текстом позовної заяви посилається на здійснення відповідачем часткових оплат за договором про надання кредиту №153680-КС-001 від 21.12.2021, суд дійшов висновку про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Кисленко Людмилою Вікторівною (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів) на виконання умов договору про надання кредиту №153680-КС-001 від 21.12.2021 за період з 21.12.2021 по 21.11.2023.
Окрім цього, зважаючи на предмет і підстави позову та предмет доказування у справі, а також, з метою встановлення стану спірних правовідносин сторін на час ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Кисленко Людмилою Вікторівною (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів) на виконання умов договору про надання кредиту №153680-КС-001 від 21.12.2021 станом на 21.01.2024 (час закінчення строку розгляду справи).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 прийнято позовну заяву (вх. №1522/23 від 26.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Фізичної особи-підприємця Кисленко Людмили Вікторівни про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3260/23, призначено розгляд справи №911/3260/23 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки подання заяв по суті спору, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", що міститься у позовній заяві (вх. №1522/23 від 26.10.2023) про витребування доказів задоволено частково: витребувано в Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я Кисленко Людмили Вікторівни (РНОКПП - НОМЕР_1 ); в іншій частині клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", що міститься у позовній заяві (вх. №1522/23 від 26.10.2023) про витребування доказів відмовлено; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Кисленко Людмилою Вікторівною (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів) на виконання умов договору про надання кредиту №153680-КС-001 від 21.12.2021 за період з 21.12.2021 по 21.11.2023; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки позивача про інформацію щодо наявності перерахувань коштів на ці рахунки Кисленко Людмилою Вікторівною (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів) на виконання умов договору про надання кредиту №153680-КС-001 від 21.12.2021 станом на 21.01.2024.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» надійшла відповідь на запитувану інформацію (вх.№23377/23 від 21.12.2023).
Відповідач своїм правом на заперечення позову, в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та не подав до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.
Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи: копія ухвали Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 23.11.2023 направлена відповідачу 27.11.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі його місцезнаходження за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернута до суду 30.12.2023 без вручення, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав повне рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження та оцінки усіх поданих суду доказів та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд
встановив:
21.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Кисленко Людмилі Вікторовні пропозицію (оферту) укласти договір №153680-КС-001 про надання кредиту.
Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Кисленко Людмилі Вікторовні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-6541, на номер телефону НОМЕР_3 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який позичальником було введено/відправлено.
Таким чином, 21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем (далі - кредитодавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем Кисленко Людмилою Вікторовною як позичальником (далі - позичальник/відповідач) укладено договір №153680-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - договір).
Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процентна ставка: в день 1,07766643, фіксована.
Комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1500,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 10000,00 грн.
Термін дії договору: до 07.06.2022.
Орієнтована вартість наданого кредиту: 24960,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процента ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із зарахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів (пункт 2 договору).
У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному розділом 5 правил (пункт 4 договору).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір (пункт 5 договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема, передбачену частиною другою статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункт 8 договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальниця вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінету, що підтверджуються платіжною інструкцією №473387468 від 21.12.2021.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором №153680-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, часткового сплатив кошти, всього на суму 4160,00 грн, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів за процентами.
Відповідно до приписів частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з положеннями статті 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатом дослідження наданих суду доказів, оцінки їх відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, аналізу фактичних обставин справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 5 договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема, передбачену частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (пункт 8 договору).
Згідно з пунктом 10 договору, інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід'ємною частиною договору; усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 Цивільного кодексу України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з пунктом 2.2. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджених наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» від 22.06.2021 №10-ОД (далі - Правила) заявник перед заповненням Заявки та до укладання договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що розміщенні на сайті за посиланнями: /bizpozyka.com/, /tpozyka.com/, /getfin.com.ua/.
Пунктом 3.1. Правил врегульовано укладання електронного договору, а саме:
- після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією у розумінні частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», включає умови, викладені у цих правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор (пункт 3.1.1.);
- позичальник може відмовитись від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті (пункт 3.1.2.);
- у випадку відмови від укладання заявником договору чи непідписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (пункт 3.1.3.);
- відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому статею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.1.4.);
- позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання договору (пункт 3.1.5.);
- договір про надання кредиту (додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеному у письмовій формі (пункт 3.1.6.);
- укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (пункт 3.1.7.).
Кредитодавець інформує заявника про прийняте рішення (щодо можливості надання кредиту) через (одним або кількома способами): СМС-повідомлення та/або дзвінок на телефонний номер (вказаний у заявці); розміщення інформації в особистому кабінеті; електронний лист на адресу електронної пошти заявника (вказану в заявці); повідомленням із використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, Faсebook, Faсebook Mеssenger і т.д.), у разі якщо заявником було вказано контактну інформацію, яка дозволяє зв'язатися із заявником шляхом використання відповідних сервісів; шляхом особистого інформування заявника кредитним посередником (пункт 2.23 Правил).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з матеріалами справи, договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті кредитодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21).
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із статтею 652 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2021 Фізична особа - підприємець Кисленко Людмила Вікторівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) про укладення договору №153680-КС-001 про надання кредиту, на умовах, що визначені офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-6541, направленого позичальнику на номер телефону 0684565636, вказаний позичальник в заявці, електронного СМС - повідомлення.
Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким підписано договір про надання кредиту, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на вказане, суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
На виконання вимог ухвали суду від 23.11.2023 Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» надано суду повідомлення №20.1.0.0.0/7-231207/63038 від 07.12.2023 про те, що карта № НОМЕР_2 випускалась на ім'я Кисленко Людмили Вікторовни (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно із платіжної інструкції №473387468 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» перерахувала на вказаний рахунок 10000,00 грн.
Таким чином, викладені у позовній заяві обставини надання кредиту на умовах договору підтверджуються наявними у матеріалами справи доказами, а саме: анкетою клієнта від 20.10.2023, платіжною інструкцією №473387468 про перерахування відповідачу коштів від 21.12.2021, листом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 07.12.2023 про належність рахунку відповідачу.
Відповідачем на виконання умов кредитного договору здійснено часткову оплату на суму 4160,00 грн, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком за кредитом та не заперечене відповідачем.
Заборгованість за кредитним договором станом на 15.02.2023 становить 25553,13 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 15553,13 грн.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору докази, господарський суд враховує положення частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 36 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, паперові копії: прийняття (акцепт) пропозиціях (оферти) щодо укладення договору №153680-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 21.12.2021, пропозиція укласти договір (оферта) №153680-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 21.12.2021, договір №153680-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) від 21.12.2021 приймаються судом в якості належних доказів укладення між сторонами договору №153680-КС-001 про надання кредиту від 21.12.2021.
Зазначені вище обставини щодо укладення кредитного договору, отримання коштів, розміру заборгованості, відповідачем, в порядку, визначеному статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані та не заперечені.
Щодо розміру заборгованості, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3 договору визначений графік платежів для погашення заборгованості позичальника, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, залишок по основній сумі кредиту, проценти за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми, комісія за надання кредиту та загальний платіж.
Так, згідно з вищевказаним графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 07.06.2022.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначалось вище, сторонами у пункту 1 договору погоджено, що проценти за користування кредитом за цим договором є фіксованими та становлять 1,07766643 за кожен день користування кредитом.
Частинами 1-2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з розрахунком, заборгованість відповідача зі сплати суми прострочених платежів по процентах, станом 15.02.2023, становить 15553,13 грн.
За таких обставин, позовні вимоги, в цій частині, обґрунтовані відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини спірних правовідносин сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача, відтак, відповідач має відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору за подання позову, а судові витрати відповідача залишаються за відповідачем.
Керуючись статтями 4, 12, 13 73-92, 129, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх.№1522/23 від 26.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до Фізичної особи-підприємця Кисленко Людмили Вікторівни про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кисленко Людмили Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 10000,00 грн (десять тисяч гривень) заборгованості за кредитом, 15553,13 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні тринадцять копійок) суми прострочених платежів по процентах та 2147,00 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 30.12.2025.
Суддя С.О. Саванчук