ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.12.2025Справа № 910/8151/25
Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши
заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
до Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і архітектури"
про стягнення грошових коштів
без виклику представників учасників справи
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", позивач) до Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і архітектури" (далі - Коледж, відповідач) про стягнення грошових коштів.
15.12.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
У своїй заяві позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат з правничої допомоги, які позивач поніс під час розгляду справи, у сумі 15 000,00 грн.
Вивчивши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд врахував наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського міста Києва від 11.12.2025 позовні вимоги ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" було задоволено частково, стягнуто з Коледжу основну заборгованість в сумі 310 445,26 грн., інфляційні втрати у сумі 13 558,85 грн., 3 % річних у сумі 3 546,73 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 930,61 грн. У решті вимог - відмовлено.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Оскільки рішення у справі № 910/8151/25 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, наявні у матеріалах справи докази є достатніми для здійснення розгляду заяви без виклику учасників справи, тому відповідно до положень ст. 244 Господарського процесуального кодексу Україна судове засідання для розгляду поданої позивачем заяви не призначається.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії:
- свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4519 від 31.05.2011, виданого Дудніку-Дубіняку Д.І., та серія ЗП № 002093 від 12.03.2019, виданого Кирилову М.С.;
- довіреностей, виданих на ім'я адвоката Дудніка-Дубіняка Д.І. № 35/2025 від 21.01.2025, та на ім'я адвоката Кирилова М.С. № 32/2025 від 21.01.2025, на представлення інтересів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі";
- договору про надання правової допомоги № 3443-ДКЕМ від 01.01.2024;
- акту приймання-передачі виконаних послуг № 240 від 15.12.2025 на суму 15 000,00 грн.
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, господарський суд зазначає, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, кількість наданих представниками позивача пояснень та доказів. Також суд зважає на ту обставину, що під час розгляду справи судом не проводились додаткові процесуальні дії, при цьому залучення позивачем одночасно двох адвокатів на представництво інтересів товариства було недоцільним, враховуючи вказані вище обставини.
Отже, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підставі викладеного, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві лише частково, в сумі 10 000,00 грн., які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти "Київський професійний коледж будівництва і архітектури" (03164, Україна, місто Київ, вулиця Клавдіївська, будинок 22, ідентифікаційний код 05536739) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, Україна, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 003 (дев'ять тисяч три) грн. 79 коп.
3. У решті вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Повне додаткове рішення складено та підписано 30.12.2025 року.
Суддя О.В. Котков