номер провадження справи 15/163/25
15.12.2025 Справа № 908/3165/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Універс» Запорізької обласної ради, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО», 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про визнання незаконною відмови страховика та стягнення страхового відшкодування стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Пікалової І.С.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: від позивача: Шостак Д.Ю., представник, довіреність б/н від 07.07.2023 (в залі суду);
від відповідача: не з'явився;
установив
14.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» про визнання незаконною та скасувати відмову ТДВ “СК “Кредо» у виплаті страхового відшкодування та зобов'язати ТДВ “СК “Кредо», стягнення страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 14.10.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/3165/25 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3165/25, присвоєно справі номер провадження № 15/163/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (викликом) сторін; судове засідання у справі призначено на 20.11.2025 об 11:40 год.
Ухвалою суду від 20.11.2025 за наслідками задоволення заяви Комунального підприємства “Універс» Запорізької обласної ради про процесуальне правонаступництво позивача у справі № 908/3165/25 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено у справі позивача: Виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 02140811) на його правонаступника Комунальне підприємство “Універс» Запорізької обласної ради (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164; ідентифікаційний код юридичної особи 13622246); розгляд справи по суті відкладено на 05.12.2025 об 11:00 год.
26.11.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача у справі суд отримав сформовану у підсистемі 25.11.2025 заяву про уточнення позовних вимог. Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог (вих. б/н від 25.11.2025), суд зазначив наступне. Первинно в позовній заяві були заявлені вимоги про визнання незаконною та скасувати відмову ТДВ “СК “Кредо» у виплаті страхового відшкодування та зобов'язання ТДВ “СК “Кредо» здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 160 000,00 грн. В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить: “визнати незаконною відмову ТДВ “Страхова компанія “Кредо» у виплаті страхового відшкодування та стягнути з ТДВ “Страхова компанія “Кредо» на користь Комунального підприємства “Універс» Запорізької обласної ради 160 000,00 грн страхового відшкодування». Суд зазначає, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено подання до суду такої заяви, як “заява про уточнення позовних вимог». Положеннями Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Враховуючи зміст прохальної частини заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд розцінює подання позивачем цієї заяви як заяву про зміну предмету позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Судове засідання у справі було призначено на 20.11.2025, заява про уточнення позовних вимог надійшла до суду через систему «Електронний» суд 25.11.2025, тобто після початку першого судового засідання. Отже підстави для задоволення заяви про уточнення позовних вимог відсутні.
Судом розглядаються позовні вимоги в редакції, наведеній у позові.
Технічна фіксація судового засідання 05.12.2025 не проводилась через неявку представників сторін.
Ухвалою суду від 05.12.2025 відкладено судове засідання у справі на 15.12.2025 о 10:30 год.
Судове засідання 15.12.2025 проводилось в режимі відеоконференції, технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Судом перевірено повноваження представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
В обґрунтування позовних вимог позивача вказує, що у ТДВ «СК «Кредо» виникло зобов'язання перед позивачем щодо виплати 160 000,00 грн страхового відшкодування. Позов заявлено на підставі ст. ст. 22, 1166, 1187, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33 - 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач не забезпечив явку представника в судові засідання, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Копії ухвал суду від 21.10.2025, 20.11.2025, 05.12.2025 були доставлені в електронний кабінет.
За змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, сторони не був позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів на спростування доводів позивача, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача.
У судовому засіданні 15.12.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
26.02.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля TOYOTA PROACE, державний номер НОМЕР_1 , що перебуває у комунальній власності Мелітопольської міської територіальної громади та закріплений за Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, і автомобіля ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2025 у справі № 336/2177/25 встановлено вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до зазначеної ДТП та притягнуто водія до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія винуватця на момент ДТП була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Кредо», що підтверджується відповідними матеріалами судової справи.
Пошкоджений автомобіль TOYOTA PROACE, державний номер НОМЕР_1 , перебуває у комунальній власності Мелітопольської міської територіальної громади та закріплений за Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та матеріалами адміністративної справи № 336/2177/25.
Після настання ДТП відповідача було належним чином повідомлено про страховий випадок та зокрема забезпечено доступ до пошкодженого транспортного засобу для огляду. Представники страхової компанії огляд здійснили, про що складено відповідний протокол № 21635/3018380 від 30.04.2025.
Сума витрат на відновлювальний ремонт службового автомобіля за висновком незалежного судового експерта № 4363 від 30.07.2025 становить 1 109 156,99 грн.
Представником позивача на адресу відповідача двічі надсилалися заяви про видачу рішення та копій усіх наявних документів стосовно виплати страхового випадку постраждалій стороні але у відповідь надходили відмови у наданні інформації та копій документів.
На повторний запит позивача відповідач листом № 857 від 24.06.2025 повідомив, що 11.06.2025 ТДВ СК «Кредо» Страховим актом прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.3. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Також зазначив, що на момент звернення позивача за виплатою страхового відшкодування до ТДВ СК «Кредо» автомобіль TOYOTA PROACE, державний номер НОМЕР_1 було розібрано, номерні знаки, зняті запасні частини, знаходилися у різних місцях (тобто потерпілою особою було порушено обов'язки, передбачені п. 33.3. ст. 33 та п. 33.-1.1. ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), що позбавило ТДВ СК «Кредо» можливості встановити обставини події ДТП та встановити розмір заподіяної шкоди.
Станом на дату подання даної позовної заяви відповідачем не виплачено страхового відшкодування на користь позивача.
На підставі вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Станом на дату подання позовної заяви страхове відшкодування не виплачене.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26.02.2025.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. ст. 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку позивачу) в обсязі, визначеному Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з подання потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку МТСБУ. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 910/6013/20.
30.05.2022 Національний банк України, як регулятор страхової діяльності ухвалив Постанову Правління НБУ № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до зазначеної Постанови, що набула чинності з 01.07.2022, установлено максимальні розміри страхових сум: за шкоду, заподіяну майну потерпілих - 160 000,00 грн на одного потерпілого.
Позивачем не заявлено до стягнення суму коштів в межах лімітів відповідальності страховика шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну.
Суд вирішує спір з урахуванням заявлено позивачем до стягнення суми коштів в розмірі 160 000,00 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем у встановлений законом строк рішення про виплату страхового відшкодування не прийнято.
За таких обставин, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 160 000,00 грн.
Відповідно до п. 33.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.
Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Разом з тим, відповідно до п. 33.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.
В матеріалах справи наявні наступні документи: протокол огляду транспортного засобу; висновок експерта № 4363 з додатками у т.ч. фототаблицями; акт огляду транспортного засобу № 4363 (дефектна відомість); ремонтна калькуляція № 4363; матеріали адміністративної справи № 336/2177/25 Шевченківського районного суду відносно ОСОБА_1 ; постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/2177/25 від 23.04.2025.
Отже, на думку суду, з урахуванням наданих документів можливе проведення калькуляції вартості відновлювального ремонту та встановлення характеру і обсягів пошкоджень на момент огляду.
Відповідно до п. 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.
Відповідачем не надано доказів того, що позивачем було відновлено повністю або частково КТЗ, яке підлягало огляду.
Отже, суд вважає позов в частині стягнення коштів в розмірі 160 000,00 грн таким, що підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконною та скасувати відмову ТДВ “СК “Кредо» у виплаті страхового відшкодування суд зазначає наступне.
В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту суд зауважує, що згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.
У постанові від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи, що відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73 - 80, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34; ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Комунального підприємства “Універс» Запорізької обласної ради (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164; ідентифікаційний код юридичної особи 13622246) страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень 00 коп.) Видати наказ.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34; ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Комунального підприємства “Універс» Запорізької обласної ради, 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 164; ідентифікаційний код юридичної особи13622246) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 грудня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов