Єдиний унікальний номер 722/2442/25
Номер провадження 2/722/845/25
(заочне)
24 грудня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.,
секретаря Кушнір І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокиряни в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
23.10.2025 року представник ТОВ «ФК «Гелексі» звернувся до суду із вказаною вище позовною заявою до ОСОБА_1 .
На обґрунтування позовних вимог вказував, що ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» (23.06.2025 назву змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та відповідачкою за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, в електронній формі укладено договір позики №67450 від 06.04.2019 року.
На підставі зазначеного вище договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01 % в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.
Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань, у останньої утворилася заборгованість за договором позики №67450 від 06.04.2019 року у розмірі 24494,50 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за позикою; 19494,50 грн, заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, що і стало підставою для звернення до суду з вказаною вище позовною заявою.
З огляду на зазначене, просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за договором №67450 від 06.04.2019 року у розмірі 24494,50 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному об'ємі та просив розглянути справу без участі представника позивача, не заперечував щодо винесення заочного рішення у справі.
Відповідачка ОСОБА_1 , належним чином та завчасно повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явилася та не повідомила суду про причини своєї неявки, а також не подала відзив на позов.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши досліджені письмові докази, суд доходить таких висновків.
Так, судом встановлено, що 06.04.2019 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, укладено договір позики №67450 у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, введеного останньою «93082464».
Відповідно до п.1.1. Договору, Позикодавець надає Позичальнику позику, а Позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: сума позики 5000,00 грн; плата за користування позикою у вигляді: процентів 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії 1,5% в день від поточного розміру позики; нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Сторони обумовили строк повернення позики (термін платежу): 01.05.2019 (п. 1.1.5. Договору), що узгоджується із п. 4.1. Договору про зобов'язання позичальника повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені Договором, не пізніше 01.05.2019 року.
Позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника) (п. 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору сторони встановили строк його дії до повного виконання позичальником зобов'язань за Договором.
Позичальник зобов'язаний, у випадку прострочення сплати заборгованості за Договором в повному обсязі або частково, сплатити нараховані проценти та підвищену комісію за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування, включаючи день погашення, а також нараховану пеню (п. 3.4.4. Договору).
Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною Договору та розміщується в Особистому кабінеті (п.4.2. Договору).
Відповідно до п.5.3. Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення.
Графіком платежів до Договору №67450 від 06.04.2019 року встановлено: суму позики 5000,00 грн; проценти за користування позикою 12,50 грн; комісійну винагороду за користування позикою 1875,00 грн, із встановленням терміну платежу 01.05.2019 року.
4 серпня 2017 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ТОВ «ФК «Елаєнс» укладено Договір №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів, відповідно до якого, Фінансова Компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок Фінансової Компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «VISA» та «MASTERCARD», Переказ грошових коштів, прийнятих Фінансовою установою від організації, на користь Банка-Еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
На виконання вимог Договору №04/08-17ПК від 04.08.2017, ТОВ «ФК «Елаєнс» 06.04.2019 здійснило успішне проведення платежу у сумі 5000,00 грн ОСОБА_1 на банківську картку НОМЕР_1 , емітовану PRIVATBANK, що підтверджується повідомленням директора ТОВ «ФК «Елаєнс» вих. №67450 від 01 вересня 2025 року надісланим ТОВ «ФК «Гелексі».
01.05.2019 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, укладено додаткову угоду №1 до договору позики №67450 від 06.04.2019 року у формі електронного документа з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора, введеного останньою «49237231».
Відповідно до умов додаткової угоди сторони обумовили строк повернення позики (термін платежу): 20.05.2019 (п. 1.2 Додаткової угоди), що відповідно узгоджується із п. 1.3. Додаткової угоди про зобов'язання позичальника повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені Договором, не пізніше 20.05.2019 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором за період 06.04.2019 року по 01.08.2025 року, заборгованість відповідачки становить 26263,23 грн та складається із: 5000,00 грн суми простроченої позики; 69,50 грн суми прострочених процентів; 19425,00 грн суми прострочених комісій; 574,42 грн пеня за тілом; 4,51 грн пеня за відсотками; 1189,80 грн сума пеней за комісіями.
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачкою зобов'язання за договором не надано.
У ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).
Відповідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
Ч.1 ст.634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідачки суми заборгованості за процентами суд зазначає таке.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Також, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У межах строку кредитування до 20.05.2019 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики.
Доказів того, що в подальшому, після 20.05.2019 року сторонами було пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні.
Відтак, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за відсотками за договором позики за період з 06.04.2019 по 20.05.2019 року в сумі 22,00 грн.
Що стосується стягнення з відповідачки заборгованості за комісією у розмірі 19425,00 грн, слід зазначити таке.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Установлено, що умовами Договору передбачена необхідність внесення «комісійної винагороди». При цьому в Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг Позикодавця, які пов'язані з отриманням такої комісійної винагороди, як от обслуговуванням і поверненням позики, що надаються позичальнику та за які встановлена щоденна «комісійна винагорода».
Постановою від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата Верховного Суду констатувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Договору, то положення Договору щодо обов'язку позичальника щоденно сплачувати «комісійну винагороду» є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року в справі № 216/7637/21, від 09.02.2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року в справі № 204/224/21.
Відтак, суд доходить висновку про неправомірність нарахування комісії та відмову в стягненні такої.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за Договором позики №67450 від 06.04.2019 року у розмірі 5022,00 грн, з яких: 5000,00 сума заборгованості за основним зобов'язанням, 22,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2423,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1927 від 17.10.2025 року.
Позов ТОВ «ФК «Гелексі» задоволено частково на суму 5022,00 грн.
Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (5022,00 грн х 100 : 24494,50 грн = 20,50 %), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 496,13 грн (2422,40 х 20,50 : 100) слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано до суду договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, акт наданих послуг правничої допомоги №67450 за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року.
За змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1-4 ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
З огляду на вище викладені положення законодавства, витрати на професійну правничу допомогу, слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (20,50 %). 5000,00 грн х 20,50% = 1025,13 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (01054, м. Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики №67450 від 06.04.2019 року у розмірі 5022 (п'ять тисяч двадцять дві) грн 00 коп, з яких: заборгованість за позикою 5 000,00 грн; заборгованість за процентами 22,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (01054, м. Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, буд. 10/1, код ЄДРПОУ 41229318) понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 65 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 1025 (одна тисяча двадцять п'ять) грн 13 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Сокирянського районного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, а саме протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В.Унгурян
Повне судове рішення складено 29.12.2025 року.