Справа № 643/23442/25
Провадження № 1-кс/643/7569/25
29 грудня 2025 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю захисника адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №62025170020022137 від 26.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.405, ч.4 ст.187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куйбишево, Бахчисарайського району, Автономної Республіки Крим, Україна, громадянина України, одруженого, на утриманні маючого неповнолітнього сина, 14 років, раніше не судимого, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді командира відділення - командира екіпажу безпілотних літальних комплексів 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 5 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020022137 від 26.12.2025, в якому 29.12.2025 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.405, ч.4 ст.187 КК України, тобто заподіянні тілесних ушкоджень начальникові, у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, вчинені групою осіб, із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану, а також нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ; протоколом огляду місця події від 26.12.2025; протоколом затримання ОСОБА_12 в порядку ст.208, 615 КПК України; протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208, 615 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України:
- переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , місцезнаходження військової частини в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, зокрема документів, що стосуються проходження ним військової служби та виконання покладених обов'язків з військової служби, обставин вчинення кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на потерпілого, свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, маючи фізичну, психологічну підготовку, навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами і безперешкодний доступ до вогнепальної зброї та боєприпасів за допомогою яких може погрожувати свідкам, у кримінальному провадженні, тим самим примусити останніх змінити свої показання або взагалі відмовитись від них. Окрім того перебуваючи на волі ОСОБА_6 , зможе, у тому числі шляхом грошових активів та соціальних зв'язків, незаконно впливати на свідків;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_6 , незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, під загрозою тяжкості покарання, усвідомлюючи невідворотність покарання, маючи всі необхідні засоби та можливості, зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за кордоном або на території тимчасово непідконтрольній владі, може вчинити інший військовий злочин, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Також ОСОБА_6 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , в умовах військового стану може продовжувати злочинну діяльність та вчинювати інші кримінальні правопорушення.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що він є військовослужбовцем та несе службу в районі де тривають бойові дії та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити своє місце дислокації. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те, що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 , є військовослужбовцем, це унеможливлює виконання ним особистого зобов'язання.
Неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, у вигляді застави, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, пов'язана з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), м'якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уявну безкарність та свавілля.
Неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу, а також особиста порука не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків так як, злочин, відноситься до категорії особливо тяжких та караються позбавленням волі на строк до 15 років позбавлення волі, та суворість покарання за вчиненні ним злочини, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_6 , у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості впливу на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.
Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити, з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що частково визнає вину, а саме визнає за ст.405 КК України. За ст.187 КК України не визнає, проти задоволення клопотання заперечує, просив відмовити, у разі задоволення визначити розмір застави.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, просив взяти до уваги, що матеріали справи не доводять кваліфікацію. Його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання, що буде достатнім для забезпечення його процесуальної поведінки. Вказав, що не погоджується із кваліфікацією за ст.187 КК України. У разі задоволення клопотання визначити розмір застави.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Судом встановлено, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025170020022137 від 26.12.2025, в якому 29.12.2025 ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.405, ч.4 ст.187 КК України, тобто заподіянні тілесних ушкоджень начальникові, у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, вчинені групою осіб, із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану, а також нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 ст.176 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов'язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави.
Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст.ст.176-178,182-184,186,193-194,196,197,376 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з моменту затримання.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 22.30 години 26.12.2025.
Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 22.30 години 23.02.2026.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 30.12.2025 о 13.15 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1