Справа №: 630/419/25
Провадження № 2-а/630/7/25
Іменем України
17 липня 2025 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого судді Малихіна О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу № 630/419/24 за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Дем'яненко Ольга Олегівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 853 від 31 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
В обґрунтування позову представник позивача Дем'яненко О.О. зазначила, що ОСОБА_1 31 березня 2025 року особисто з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для отримання військово-облікового документу, в який працівники ТЦК та СП вклеїли штрих-код та вписали номер з реєстру «Оберіг» № НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 йому були вручені одночасно протокол № 853 від 31 березня 2025 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постанову № 853 від 31 березня 2025 року за те, що він не уточнив дані в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, що було кваліфіковано як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Винесену відповідачем постанову позивач ОСОБА_1 вважає незаконною, бо її було винесено з грубим порушенням процедури розгляду справи, оскільки його позбавили права на отримання правничої допомоги, не надали можливості підготувати письмові пояснення та ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, тобто з порушенням ст. 268 КУпАП.
Також представник позивача в позові вказала на ті обставини, що ст.ст. 277, 277-2 КУпАП передбачений 15-денний строк для розгляду справи про адміністративне правопорушення з дня одержання органом (посадовою особою) протоколу про адміністративне правопорушення, і що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути повідомленою про розгляд справи не менше ніж як за три доби. Але уповноважені посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не виконали свій обов'язок та повідомили ОСОБА_1 про те, що розгляд справи на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 31 березня 2025 року відбудеться о 10-00 год. 31 березня 2025 року.
Разом з тим, представник позивача вказала, що ОСОБА_1 через власну необізнаність та всупереч вимог абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року не уточнив адресу свого місця проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти та ніші персональні дані. Але ОСОБА_1 все ж таки 03 жовтня 2024 року особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та уточнив свої дані, що підтверджується відміткою у військово-обліковому документів, який роздрукований за допомогою за стосунку «Резерв+». Від так, станом на 03 жовтня 2024 року працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 була відома уся інформація про ОСОБА_1 , а тому днем виявлення адміністративного правопорушення слід вважати саме 03 жовтня 2024 року. Як наслідок, останнім днем тримісячного строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності сплив 03 січня 2025 року. Тому на час винесення відповідачем постанови від 31 березня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 7 ст. 38 КУпАП, що є підставою для її скасування.
Ухвалою від 11 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін, визначено для відповідача строк у п'ятнадцять днів з дня одержання копії ухвали на подання відзиву на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження 24 квітня 2025 року доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом встановленого судом строку відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду жодна зі сторін не подала.
За таких обставин суд розглянув справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31 березня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 853 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На обґрунтування постанови зазначено, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення полягає у наступному. В ході бесіди та перевірки наданих та наявних у ІНФОРМАЦІЯ_2 документів було встановлено, що ОСОБА_1 всупереч вимогам абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року не уточнив адресу проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за її наявності) та інших персональних даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 31 березня 2025 року під особистий підпис.
Даній постанові передував протокол про адміністративне правопорушення № 853 від 31 березня 2025 року, складений начальником адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 , в якому суть адміністративного правопорушення зазначена наступним чином: 31 березня 2025 року о 10-00 год. під час перевірки документів в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 . Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набув чинності 18 травня 2024 року, визначено, що під час дії Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: уразі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру з надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (за наявності). Солдат запасу ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особливий період, в порушення вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, абз 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої персональні дані через центр з надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Цей протокол був вручений ОСОБА_1 у той же день під особистий підпис, і в якому ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10-00 год. 31 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До протоколу ОСОБА_1 особисті пояснення щодо обставин правопорушення не вносились. В якості додатків до протоколу вказані такі документи: копія паспорту, копія картки платника податків, витяг в ІКС «Оберіг».
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1-4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Суд відмічає, що з тексту протоколу про адміністративне правопорушення № 853 від 31 березня 2025 року випливає, що виявлення посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 правопорушення та розгляд керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки справи про адміністративне правопорушення по суті збігаються в часі - о 10-00 год. 31 березня 2025 року, що викликає у суду великі сумніви в дотриманні відповідачем вимог КУпАП в частині забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення, хоча б з огляду на те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення вимагає певної тривалості часу.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Аналогічні вимоги до військовозобов'язаних передбачені абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Метою прийняття Закону № 3633-ІХ було удосконалення процедур мобілізації, питань проходження військової служби, а також функціонування військових формувань, у т.ч. тих, на яких покладені мобілізаційні функції.
Введення Законом № 3633-ІХ обов'язку щодо оновлення кожним військовозобов'язаним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, мало на меті удосконалення та, в першу чергу, полегшення роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , на які покладено функції, зокрема, з обліку військовозобов'язаних, проведення їх медичних оглядів та призову на військову службу. Самостійне оновлення військовозобов'язаним своїх персональних даних забезпечує ефективне функціонування системи військового обліку та значно економить дорогоцінний час працівників ТЦК, який останні змушенні витрачати на розшук військовозобов'язаних, уточнення їх даних, замість того, щоб витрачати зусилля на виконання інших функцій покликаних забезпечити ефективну обороноздатність держави.
З представленої позивачем копії військового квитка НОМЕР_2 , виданого 09 квітня 2013 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19 квітня 2013 року.
Отже для позивача ОСОБА_1 , як військовозобов'язаного, з 18 травня 2024 року виник обов'язок оновити свої персональні дані, та йому на законодавчому рівні була забезпечена можливість використати кілька варіантів оновлення своїх персональних даних на вибір, у т.ч. і через електронний кабінет, що взагалі не потребує відвідання державних установ.
Позивачем також представлений суду військо-обліковий документ, сформований 22 березня 2025 року в застосунку «Резерв+», в якому наявна відмітка про дату уточнення даний - 03 жовтня 2024 року.
Отже, досліджені докази підтверджують, і це також підтвердив позивач у своєму позові, що він не оновив свої персональні дані військовозобов'язаного до 16 липня 2024 року, як це було визначено вказаними вище нормативними актами жодним з передбачених законом способів.
Суд також зазначає, що сам лише факт наявності обставин, що є підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу та отримання такої відстрочки вже після 16 липня 2024 року, не позбавляло позивача обов'язку вчасно оновити свої персональні дані військовозобов'язаного.
Отже, враховуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, військовозобов'язані повинні були до 16 липня 2024 року уточнити свої персональні облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відтак, позивач ОСОБА_1 , проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку, чим вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Водночас, як встановлено судовим розглядом, постановляючи спірну постанову, відповідач, в порушення норм ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановив чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, що призвело до винесення постанови з порушенням норм процесуального права.
Згідно із ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, в редакції станом на 31 березня 2025 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4-172-9, 173,частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-5, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою.
Так, зі змісту наведених норм слідує, що право бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є альтернативним правом особи, оскільки її явка, в розумінні ст. 268 КУпАП не визнана обов'язковою.
Водночас, за приписами ст. 268 КУпАП справу може бути розглянути за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд наголошує, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративне відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами; (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі № 489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі № 308/12552/16-а та від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 591/2794/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 205/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31 березня 2021 року у справі № 676/752/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 465/5145/16-а.
Отже, відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства (ст. 277-2 КУпАП) щодо обов'язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи.
Розгляд справи у день складання протоколу без сумніву має вплив на права позивача щодо підготовки для надання пояснень, подання докази, заявлення клопотань, скористуватися юридичною допомогою фахівця у сфері права, зокрема адвоката.
Під час судового розгляду справи відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для визнання такої постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.ст. 268, 277-2, 278 КУпАП. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недотримання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Разом з тим, не можна залишити без уваги доводи представника позивача про накладення відповідачем на ОСОБА_1 адміністративного стягнення після закінчення встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.
Так, частиною 7 статті 38 КУпАП в редакції, яка набрала чинності 19 травня 2024 року, передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Враховуючи сутність вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, днем вчинення інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд визначає 17 липня 2024 року, тобто наступний день після граничного дня на уточнення даних.
З іншого боку, суттєве значення має момент виявлення вчиненого правопорушення, оскільки саме від цього моменту обраховується визначений законом тримісячний строк накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи твердження позивача про те, що він уточнив свої персональні облікові дані 03 жовтня 2024 року шляхом прибуття самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і що такі твердження не спростовані відповідачем, суд визначає днем виявлення правопорушення саме 03 жовтня 2024 року.
Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови закінчився тримісячний строк для накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми ст. 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, враховуючи вищевикладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Задовольняючи позов, суд одночасно стягує на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені ним витрати на оплату судового збору в сумі 484,48 грн., які документально підтверджені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 283 КУпАП, ст.ст. 6-10, 77, 139, 241, 242, 246, 261, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 853 від 31 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, та провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 484,48 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, строк оскарження обчислюється з дня складання повного рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , код НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя О. О. Малихін