Справа № 521/22325/25
Номер провадження:1-кп/521/2145/25
30 грудня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2025 року за № 12025162470001539, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
26.12.2025 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшли матеріали кримінального провадження, про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2025 року за № 12025162470001539, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
29.12.2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у зазначеному кримінальному провадженні було обрано суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 29.12.2025 призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та на обставини, які, на його думку, свідчать про їх наявність.
Сторона захисту не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник, адвокат ОСОБА_5 , заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою, просили зменшити розмір застави або обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора та усні заперечення на клопотання прокурора сторони захисту, суд вважає, що доцільно задовольнити клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
На підставі цього, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», п. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Суд, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи принцип презумпції невинуватості, приходить до наступного.
Вивчивши клопотання та матеріали додані до нього, вислухавши думку учасників судового розгляду, суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Прокурором наданий обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162470001539від 04.11.2025 року у за обвинуваченням ОСОБА_4 з реєстром матеріалів та клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів наданих суду, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та кримінальним проступком відповідно.
Вирішуючи питання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує її вік та стан здоров'я, сімейний стан, місце проживання і обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадження, спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_4 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винною дає підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду.
Так, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує те, що не встановлено всіх осіб причетних до даного кримінального правопорушення, зокрема тих, кому збувався наркотичний засіб, у кого він купувався, тому перебуваючи під запобіжним заходом, не пов'язаним з триманням під вартою, остання може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом повідомлення вищезазначеним фігурантів про хід, форми та методи досудового розслідування, що негативно вплине на досудове розслідування, призведе до ухилення винних осіб від кримінальної відповідальності.
На наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує той факт, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, вказує той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 не працевлаштована, не має законного джерела доходу, що може спонукати її до вчинення нових злочинів, із метою отримання коштів для забезпечення власного проживання.
Крім того є підстави вважати, що ОСОБА_4 отримує дохід у зв'язку з своєю протиправною діяльністю.
Суд приходить до висновку про те, що прокурором обґрунтовано наявність зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п. п. 1, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту, про
При вирішенні питання про ризики, суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судима, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що дає підстави вважати реальними наведені у клопотанні ризики.
Окрім того, суд враховує, факт, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину 2022 р.н.. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що дочка проживала з її матір'ю в Чернігівській області до затримання і проживає зараз. Суд зауважує, соціальні зв'язки ОСОБА_4 не можуть нівелювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та не є тим стримуючим фактором, який забезпечить виконання обов'язків обвинуваченою.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для тримання під вартою та не є такими, що гарантують виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Суд вважає, що застосування запобіжного заходу для обвинуваченої ОСОБА_4 буде достатнім, необхідним для належної поведінки обвинуваченого і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання судом не встановлено.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - судом не встановлено.
Разом із цим, суд керується положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно з якими при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом з цим, зважаючи на матеріальний стан обвинуваченої, враховуючи думку прокурора в судовому засіданні, суд вважає, розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, необхідно встановити у розмірі - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Керуючись ст. ст. ст. 176, 177, 178, 183, 314, 316, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з дня винесення ухвали тобто з 30.12.2025 року до 27.02.2026 року включно в умовах ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 процесуальні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят ) днів і обчислюється з моменту ухвалення, тобто з 30.12.2025 року та діє до 27.02.2026 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити для виконання співробітникам Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».
Суддя ОСОБА_1