Справа № 495/10394/24
Номер провадження 2/495/551/2025
02 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 50 000 грн., моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн., а також вирішити питання щодо судових витрат.
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до органів поліції м. Білгород-Дністровського про пошкодження його автомобіля ОСОБА_3 та притягнення його батьків до відповідальності, про що був складений протокол серії ВАД № 003239 від 13.10.2023, в якому зазначається, що 02 жовтня 2023 року громадянка ОСОБА_2 не у повному обсязі виконувала свої батьківські обов'язки, відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пошкодив автомобіль марки Опель Вектра, а саме - намалював на лівій стороні авто.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області своєю постановою від 16 лютого 2024 року закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Одеський апеляційний суд своєю постановою від 27.05.2024 року у справі № 495/11365/23 скасував вищевказану постанову Білгород- Дністровського міськрайонного суду і вирішив закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП зазначивши, що суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та що ОСОБА_4 дійсно зіпсував автомобіль ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у справі відеозаписом, де ОСОБА_4 пояснює, що він зробив малюнок на автомобілі у зв'язку з тим, що у нього був поганий настрій.
На підстави викладеного ОСОБА_1 звертається до Білгород-Дністровського міськрайонного суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_4 .
Процесуальні дії у суді
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 цивільна справа № 495/10394/24 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.11.2024 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ від 28.01.2025 № 200 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 цивільна справа № 495/10394/24 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.01.2025 цивільна справа прийнята до провадження судді та призначена до судового розгляду.
Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ від 23.04.2025 № 944 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 цивільна справа № 495/10394/24 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В..
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.04.2025 цивільна справа прийнята до провадження судді та призначена до судового розгляду.
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача заявив клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи зазначене, з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 02.10.2023 в період часу з 15:30 до 16:00 години ОСОБА_2 не в повному обсязі виконувала свої батьківські обов'язки, відповідно до ст. 150 СК України, відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пошкодив автомобіль марки Опель Вектра, а саме - намалював на лівій стороні авто, у зв'язку з чим на відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 003239 від 13.10.2023.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27.05.2024 (справа № 495/11365/23) постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 лютого 2024 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, скасовано та прийнято нову постанову: провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП, - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Так судом апеляційної інстанції було констатовано, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Суд керуючись положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України, у відповідності з якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом - вважає вказані обставини доведеними
Висновком експерта № 21/25-Е транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля Opel Vectra реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 24.03.2025 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Opel Vectra державний номер НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті протиправних дій, які сталися 02.10.2023 складає 16 412,65 грн.
Згідно з рахунком-фактурою ТОВ «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал» № ТС-00000651 від 10.06.2025 загальна вартість ремонту автомобіля складає 37 488,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування, релевантна судова практика та висновки суду
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались у даній справі, суд зазначає наступне.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивачу завданої матеріальної шкоди в результаті того, що син відповідача пошкодив автомобіль марки Опель Вектра, а саме - намалював на лівій стороні авто.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, налагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні потерпілому заподіяних збитків грішми, на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку з заподіянням шкоди майну.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Відповідно до п. 6 постанови Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.
Батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.150 СК України на батьків покладається обов'язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний моральний розвиток.
Беручи до уваги вказане в статті 1179 ЦК України, суд приходить до висновку, що позов може бути пред'явлений до обох батьків чи до одного з них.
Відповідно з ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями сина відповідача та настанням негативних наслідків для позивача у заподіянні матеріальної шкоди шляхом пошкодження автомобілю, відтак суд вважає позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди доведеними проте такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі фактично виконаних робіт, необхідних для відновлення автомобілю, а саме у розмірі 37 488,00 грн.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що моральна шкода полягає у неможливості керувати своїм автомобілем та викликані цією обставиною незручності: ОСОБА_1 був вимушений шукати інший засіб для пересування щоб возити свою сім'ю до школи, на роботу, оскільки автомобіль використовувався в виробничих цілях щодо розвозки продуктів харчування на магазини міста та області.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, оскільки вина відповідача в заподіяні факту шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн., на думку суду, достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, як заподіювача шкоди, підлягає стягненню 3 500,00 грн. моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.
Розподіл судових витрат
Що стосується питання розподілу судових витрат суд вирішив, що так як позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог згідно зі ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги були заявлені позивачем на суму 100 000,00 грн., а задоволено на суму 40 988,00 грн. (40,99 %) то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в сумі 496,80 грн. (1212 грн. х 40,99 % / 100 = 496,80 грн.), як того вимагає ст. 141 ЦПК України.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
Так, позивачем в позовній заяві було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він планує понести у зв'язку з розглядом справи у суді.
В матеріалах справи наявний ордер про надання правничої допомоги, договір про надання правової правничої допомоги № 70 від 12.11.2024, згідно з умовами якого за надання правової правничої допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар погоджений між сторонами в сумі 4 000 грн., дану сума є фіксованою і може бути змінена тільки за згодою сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
При визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Отже, проаналізувавши матеріали справи та долучені представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на конкретні обставини даної справи, суд вважає, що витрати на підготовку позовної заяви, проведення судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на загальну суму 4 000,00 грн. відповідають критерію реальності адвокатських витрат та не є завищеними, а також є співмірними із складністю справи, ціною позову, а тому підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 37 488,00 грн. та моральну шкоду в сумі 3 500,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 496,80 грн. та витрати по наданню правничої допомоги в сумі 4 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування/ім'я сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення суду складено 08.12.2025.
Суддя Юлія ШЕВЧУК