Справа № 465/7590/24 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г. П.
Провадження № 33/811/1725/25 Доповідач: Белена А. В.
19 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю захисника-адвоката Петрика І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою захисника - адвоката Петрика І.Я. на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року,
Постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21.09.2024 року о 15:32 год. у м.Львові на вул. Боберського, 19, керував транспортним засобом Peugeot 3008 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді захисник Петрик І.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставин справи, розглянув таку поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах вказаної справи.
Зауважує, що судове рішення прийняте з порушенням вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи 17.09.2025 проведено без участі ОСОБА_1 та його захисника, при тому, що стороною захисту було скеровано клопотання про відкладення розгляду справи з долученими доказами поважності такого пропуску, проте суддя не взяв такі до уваги.
Не погоджується з твердженням судді про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 та його захисника, позаяк останні були присутні у двох засіданнях. Стверджує, що інші засідання відкладалися стороною захисту з поважних причин.
Вказує, що суддею не було у повному обсязі досліджено докази у справі, зокрема, оглянуто лише частину відеоматеріалів.
Зазначає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено без законних на те підстав, а саме, як зазначено в рапорті поліцейського «звернувся перехожий, який повідомив, що водій неадекватно поводиться», при цьому жодних доказів такого звернення немає (анкетні дані, пояснення, відео фіксація, тощо).
На думку апелянта, матеріалами справи не доведено ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 та такі не вбачаються з відеозапису. Вважає, що відмова водія виконувати безпідставну (необґрунтовану) вимогу працівника поліції проходити огляд на стан сп'яніння не може мати наслідків у вигляді адміністративної відповідальності за порушення п.2.5 ПДР, та при цьому покликається на судову практику з цього питання.
Зазначає також, що висновок судді про те, що ОСОБА_1 уникав проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння шляхом вимагання присутності адвоката під час такого огляду з метою уникнення відповідальності, не відповідає обставинам справи.
Звертає увагу, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол від 12.09.2024 за аналогічне адміністративне правопорушення, проте постановою Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2024 провадження у справі було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Після події, яка інкримінується ОСОБА_1 у цій справі, останнього було повторно зупинено працівниками поліції, скеровано на огляд до медзакладу та за результати огляду жодних наркотичних речовин в крові ОСОБА_1 не виявлено (висновок № 003017 від 25.12.2024).
З врахуванням наведеного захисник вважає, що припущення ОСОБА_1 про упереджене негативне ставлення працівників поліції відносно нього є виправданим.
Стверджує, що ОСОБА_1 загалом не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, водночас, зважаючи на вищезгадане, наполягав на присутності свого адвоката під час проведення такого огляду, що працівниками поліції було проігноровано. Таким чином, право на правову допомогу працівниками поліції не забезпечено, що свідчить про порушення працівниками поліції прав на захист.
Зауважує, що у даному конкретному випадку працівник поліції отримав згоду на проведення огляду на стан сп'яніння, а тому мав забезпечити виконання вимог Інструкції №152/735 від 09.11.2015.
Зазначає, що суддею не було взято до уваги та не надано правової оцінки тій обставині, що у матеріалах справи відсутнє письмове направлення на огляд водія у медичному закладі.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не прибув, про поважні причини неявки суду не повідомив.
Захисник Петрик І.Я. повідомив, що ОСОБА_1 хворіє. Не заперечував проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Петрика І.Я. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від серії ААД № 637538 від 21.09.2024 (а.с. 1); відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, яким підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі (а.с. 3); рапортом інспектора взовду 1 роти 2 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП Юрія Суряка (а.с. 4).
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника не є безумовною підставою для скасування постанови судді.
З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення перебувала в провадженні районного суду з 27.09.2024.
Судом призначались судові за сідання на: 18.12.2024, 26.02.2025, 14.04.2025, 21.05.2025, 12.08.2025, 14.08.2025, 10.09.2025, 16.09.2025, 17.09.2025, які відкладалися стороною захисту з різних підстав.
Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Апеляційний суд зазначає, що згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а непонесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.
Суддя, розглянувши справу за відсутністю ОСОБА_1 обґрунтував та навів мотиви такого розгляду, з якими погоджується апеляційний суд.
Під час апеляційного перегляду справи, судом забезпечено можливість реалізувати ОСОБА_1 реалізувати свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП.
Щодо доводів захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Як вбачається з відеозапису, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що в останнього наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння рук (що видно на відеозаписі), почервоніння очей, блідість шкірних покривів обличчя, у зв'язку з чим існує підозра, що він може перебувати у стані наркотичного сп'яніння та запропонували йому проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вищевказане обґрунтовує, що при скеруванні ОСОБА_1 на огляд для визначення стану сп'яніння працівник поліції не порушив вимог Інструкції, позаяк визначення ознак сп'яніння та подальше направлення на огляд здійснюється на розсуд поліцейського.
Також, на думку апеляційного суду, надуманими є доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, адже як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 на неодноразову вимогу поліцейського проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння повідомив, що поїде лише зі своїм адвокатом, який звільниться через три години. При цьому поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що відповідно до Порядку, особа має бути доставлена до медичного закладу не пізніше двох годин з моменту виявлення ознак сп'яніння, проте ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що правильно було розцінено працівниками поліції як відмову від проходження огляду, що тягне за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу, оскільки працівники поліції після зупинки транспортного засобу роз'яснили ОСОБА_1 , що автомобіль був зупинений у зв'язку з надходженням повідомлення про те, що водій автомобіля Peugeot 3008 перебуває у стані сп'яніння, що, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», є підставою для зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
Доводи апелянта в частині протиправності дій працівників поліції, на переконання суду апеляційної інстанції, є надуманими, не підтверджуються будь-якими доказами та оцінюються як форма захисту з метою сприяння уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дії працівників поліції не є предметом розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження в апеляційній скарзі, що працівники поліції не виписали направлення на огляд до медичного закладу та не вручили його ОСОБА_1 , апеляційний суд до уваги не бере з таких підстав.
Зі змісту ст. 266 КУпАП вбачається, що лише у випадку згоди водія на проходження огляду в медичному закладі працівник поліції повинен доставити водія до медичного закладу для проходження огляду, та виписати направлення на такий огляд.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не погодився на проходження огляду в медичному закладі, у працівників поліції не було обов'язку виписувати направлення.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо інших доводів апелянта, то такі, на думку апеляційного суду, не впливають на факт вчинення правопорушення і не є тими істотними порушеннями законодавства, внаслідок яких судове рішення підлягає скасуванню. Також не встановлено факту допущення судом першої інстанції і інших істотних порушень законодавства, які б тягнули за собою скасування постанови.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Петрика Ігоря Ярославовича залишити без задоволення.
Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА