Справа № 685/973/25
Провадження № 2-адр/685/1/25
про залишення заяви без розгляду
29 грудня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В.,
за участю секретаря судового засідання Медун В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 685/973/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
18.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 685/973/25 (провадження № 2-а/685/38/25) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій зазначає, що у рішенні Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 08.12.2025 судом не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відтак, просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
У судове засідання 23.12.2025 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви судом, не з'явилися, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ст. 252 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд заяви було відкладено на 29.12.2025, проте у судове засідання 29.12.2025 учасники справи не прибули.
Дослідивши заяву та долучені до неї докази, суд встановив таке.
У провадженні Теофіпольського районного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа № 685/973/25 (провадження № 2-а/685/38/25) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
При поданні позовної заяви у справі № 685/973/25 позивач ОСОБА_1 не зазначив у позові, як не зазначив і пізніше у заявах або клопотаннях про намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у зв'язку з розглядом справи.
Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 08.12.2025 у справі № 685/973/25 суд ухвалив: «Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, - задовольнити. Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 14947 від 16.09.2025 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять гривень) 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань».
18.12.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Теофіпольського районного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення та про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., додавши на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу такі письмові докази: копію договору про надання правничої допомоги від 08.10.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Сторожуком Ю.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Сторожука Ю.В. № 2886 від 23.04.2008, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги від 08.10.2025, укладеним між адвокатом Сторожуком Ю.В. та ОСОБА_1 від 09.10.2025.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд враховує такі положення закону та обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 132 КАС України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За приписами частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що питання про стягнення судових витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі; суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин та за умови подачі відповідної заяви до закінчення судових дебатів.
Процесуальної регламентації форми і змісту такої заяви законом не встановлено, тому її може бути подано як в письмовій, так і в усній формі під час судового засідання з його повною фіксацією технічними засобами ЄСІТС.
Разом з тим, процесуальним законом встановлено граничний строк подання відповідної заяви про розподіл судових витрат, а саме не пізніш як до судових дебатів (що передує стадії ухвалення рішення суду).
Вказівку у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти як граничну стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу обставину; самі ж підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і саме з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є уже не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про що сторона повинна була заявити значно раніше, до судових дебатів, або, якщо такі не проводились у зв'язку з неявкою усіх учасників справи, то до переходу до стадії ухвалення судового рішення), а можливістю довести перед судом факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу, а також можливістю для протилежної сторони бути обізнаною щодо зазначених обставин, що є запорукою дотримання принципу справедливості, змагальності та рівності сторін.
Якщо ж до завершення розгляду справи сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.07.2023 в справі № 160/16902/20, яка є релевантною до правовідносин, які розглядаються судом.
У контексті питання, яке розглядається, слід зазначити, що позивача 28.11.2025 було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 08.12.2025, в судове засідання він не прибув, раніше, а саме 03.11.2025 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та про долучення до справи доказу. Інших заяв та клопотань позивач у справі не подав.
Рішення суду у справі № 685/973/25 було ухвалено в дату судового засідання, а саме 08.12.2025, про яку було повідомлено позивача належним чином.
Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише 18.12.2025, тобто, після спливу десяти днів після ухвалення судом рішення по справі (08.12.2025).
Закон пов'язує початок перебігу п'ятиденного строку на подання доказів понесених судових витрат не з датою отримання копії судового рішення позивачем, а саме з датою ухвалення рішення суду, причому обумовлює можливість подання таких доказів необхідністю попереднього застереження про такий намір у заяві, поданій до закінчення судових дебатів.
Відтак, оскільки відповідної заяви про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, позивачем до закінчення судових дебатів не було подано, то факт відсутності такої заяви відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, є самостійною підставою для залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду.
Ураховуючи наведене, оскільки заяви про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, позивачем до закінчення судових дебатів зроблено не було, а крім цього, протягом п'яти днів після ухвалення рішення Теофіпольським районним судом Хмельницької області від 08.12.2025 позивач ОСОБА_1 не подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, заява позивача підлягає залишенню без розгляду.
На підставі наведеного, керуючись статтями 139, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 685/973/25 залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвалу складено і підписано 29.12.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.