Справа № 598/957/25
провадження № 2/598/493/2025
іменем України
"29" грудня 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Гудими І.В.
секретаря Дутки І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22 лютого 2025 року з її карткових рахунків, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», невідомими особами було здійснено несанкціоновані платіжні операції, у результаті яких з її рахунків незаконно списано грошові кошти на загальну суму 81932,12 грн. На момент вчинення спірних операцій на рахунках позивача знаходились власні та кредитні кошти. Позивач вказує, що жодних платіжних операцій не здійснювала, доступу до карткових рахунків, платіжних інструментів, логіну та паролю до мобільного додатку «Приват24» третім особам не надавала, СМС-повідомлень про проведення спірних транзакцій не отримувала. Після виявлення незаконного списання коштів позивач негайно звернулася до відповідача з вимогою заблокувати рахунки та повернути списані кошти, а також повідомила правоохоронні органи, внаслідок чого за заявою розпочато досудове розслідування за ознаками шахрайства. Позивач неодноразово зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовими заявами щодо повернення коштів, однак листами від 04 березня 2025 року та 27 березня 2025 року відповідач відмовив у задоволенні її вимог, посилаючись на те, що спірні операції були здійснені з використанням авторизації клієнта. Вважаючи дії відповідача такими, що порушують її права як споживача фінансових послуг, позивач звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти в розмірі 81932,12 грн.
Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2025 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.
На адресу суду від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона заперечила проти задоволення позову. У відзиві зазначено, що оспорювані платіжні операції були здійснені з використанням належної клієнтської авторизації в мобільному додатку «Приват24», а тому банк вважає їх такими, що відбулися з волі клієнта. Також, представник відповідача посилається на те, що доступ до облікового запису «Приват24» було отримано внаслідок розголошення позивачем конфіденційної інформації клієнта під час переходу за фішинговими посиланнями, у зв'язку з чим сторонні особи отримали можливість ініціювати платіжні операції. При цьому зазначається, що підтвердження входу та операцій здійснювалося з використанням SMS-повідомлень та інших засобів автентифікації. Також, у відзиві вказано, що після надходження повідомлення позивача на гарячу лінію банку про можливі шахрайські дії, АТ КБ «ПриватБанк» вжив заходів реагування, зокрема заблокував платіжні інструменти та змінив їх статус на «не обслуговувати», що, на думку представника відповідача, свідчить про виконання вимог Закону України «Про платіжні послуги». Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства та умов договору відповідальність за збереження персональних даних, реквізитів платіжних інструментів та засобів доступу до системи клієнт-банкінгу покладається на клієнта, у зв'язку з чим підстав для повернення списаних коштів банк не вбачає та просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.34-40).
Від представника позивача адвоката Панченка А.В. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечує доводи відповідача та підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що факт здійснення несанкціонованих платіжних операцій відповідачем не заперечується, однак будь-яких належних та допустимих доказів того, що саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 сприяли незаконному доступу до облікового запису «Приват24» та ініціюванню спірних транзакцій, відповідачем не надано.
На адресу суду від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надійшло заперечення на відповідь на відзив по справі, у яких представник відповідача підтримує викладену у відзиві позицію та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У запереченнях зазначено, що сторона відповідача вважає безпідставними доводи позивача про наявність АТ КБ «ПриватБанк» вини у здійсненні спірних платіжних операцій. Представник відповідача наголошує, що вхід до облікового запису «Приват24» та ініціювання платіжних операцій можливі виключно за умови введення фінансового номера телефону, паролю входу, підтвердження авторизації та введення ПІН-коду однієї з платіжних карток, а тому, на думку відповідача, здійснення оспорюваних транзакцій було можливе лише за безпосередньої участі власника фінансового номера телефону. Представник відповідача також зазначає, що аналіз логів входу до системи «Приват24» свідчить про здійснення входу з нетипового для клієнта пристрою, однак такий вхід відбувався із застосуванням фінансового номера телефону позивача та з дотриманням процедур авторизації. При цьому, представник відповідача посилається на те, що доказів втрати мобільного телефону, розголошення або втрати ПІН-коду, а також інших засобів доступу до системи клієнт-банкінгу позивачем не надано. Крім того, у запереченнях зазначено, що після надходження повідомлення про можливе несанкціоноване списання коштів на гарячу лінію банку відповідач вжив передбачених законодавством заходів, зокрема здійснив блокування рахунків, що, на його думку, свідчить про належне виконання вимог Закону України «Про платіжні послуги». Представник відповідача також вказує, що твердження позивача щодо бездіяльності банку та несвоєчасного реагування не підтверджуються матеріалами справи, а ризик збитків від виконання платіжних операцій до моменту повідомлення емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації покладається на користувача. У зв'язку з наведеним представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Панченко А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Деркач О.Р. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав наведених у відзиві та просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, та дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та перебуває з відповідачем у договірних відносинах з банківського обслуговування. У межах зазначених договірних відносин на ім'я позивача відкрито та обслуговуються карткові рахунки, а саме: кредитна картка № НОМЕР_1 , картка для виплат № НОМЕР_2 , а також накопичувальний рахунок «Скарбничка» № НОМЕР_10, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не заперечуються сторонами.
22.02.2025 року з карткових рахунків позивача, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», а саме з рахунків № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , були здійснені платіжні операції зі списання грошових коштів, у тому числі з використанням кредитного ліміту, що підтверджується виписками по відповідних рахунках, поданими стороною позивача (а.с.7, 8). Зазначені виписки містять відомості про дату та час проведення спірних операцій, суму списаних коштів, залишок коштів після кожної операції.
Стороною відповідача також до матеріалів справи подано виписки по особових рахунках позивача, сформовані АТ КБ «ПриватБанк» за 22.02.2025 року, які стосуються карткових рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 (а.с.43, 47). Згідно з указаними виписками, протягом 22.02.2025 року за зазначеними рахунками були здійснені операції зі списання грошових коштів, у тому числі з використанням кредитного ліміту. Так, за рахунком № НОМЕР_2 зафіксовано списання грошових коштів на загальну суму 40699,79 грн, зарахування коштів у сумі 5 746,96 грн, при цьому залишок коштів на рахунку станом на кінець операційного дня становив 19,01 грн. Водночас з виписки по рахунку № НОМЕР_1 вбачається здійснення операцій зі списання грошових коштів на загальну суму 41975,33 грн, при цьому залишок коштів на рахунку після проведення відповідних операцій був відсутній.
22.02.2025 року ОСОБА_2 звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення щодо позивача ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.02.2025 року (а.с.17-18).
Відомості за вказаною заявою 23.02.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджується витягом з ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюється Тернопільським районним управлінням поліції ГУНП в Тернопільській області (а.с.9).
24.02.2025 року та 17.03.2025 року позивач ОСОБА_1 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовими заявами, у яких повідомила про списання грошових коштів з належних їй банківських карток (а.с.12, 13). Із змісту вказаних заяв вбачається, що позивач зазначила про проведення 22.02.2025 року операцій зі списання коштів з банківської картки № НОМЕР_2 , а саме списання 30049,50 грн о 20 год 27 хв та 4178,79 грн о 20 год 29 хв, а також про зарахування 5746,96 грн з її ощадної скарбнички на картковий рахунок о 20 год 30 хв, після чого цього ж часу було здійснено списання 5728,50 грн. Також у заяві зазначено про списання 22.02.2025 року грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 на суму 30847,47 грн о 20 год 27 хв та 11127,86 грн о 20 год 28 хв. Крім того, в заявах містяться звернення позивача до банку, у яких вона вказувала на відсутність її волевиявлення на проведення зазначених операцій та просила банк роз'яснити обставини списання коштів і вжити заходів для їх повернення.
АТ КБ «ПриватБанк» 24.02.2025 року та 27.03.2025 року надало листи-відповіді, адресовані позивачу, у яких банк повідомляв про результати розгляду її звернень, порядок здійснення операцій у системі «Приват24», а також зазначав, що спірні транзакції були виконані з використанням чинних платіжних інструментів та з дотриманням установлених процедур авторизації (а.с.10, 11).
Матеріали справи містять роздруківки з мобільного телефону позивача, надані стороною позивача, з яких убачається надходження 22.02.2025 року SMS-повідомлень від АТ КБ «ПриватБанк». У зазначених повідомленнях банк інформував про необхідність підтвердження платежу в системі «Приват24» на суму 29900,00 грн, а також про блокування належних позивачу банківських карток із можливістю їх розблокування через застосунок «Приват24» або шляхом звернення за номером 3700 (а.с.21).
Крім того, з наданих роздруківок журналу телефонних з'єднань убачається, що 22.02.2025 року позивачем здійснювалися телефонні дзвінки, у тому числі на номер 3700 (а.с.20).
Відповідачем подано роздруківку технічного журналу (логів) АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.44), яка відображає події авторизації в сервісі «Приват24» та проведення окремих платіжних операцій. Із зазначеного документа вбачається, що 02.02.2025 року було зафіксовано першу авторизацію в сервісі «Приват24» з використанням пароля доступу до сервісу та одноразового пароля (OTP), надісланого у SMS-повідомленні на номер телефону НОМЕР_5 , при вході з мобільного пристрою «NE2211 OnePlus». Після цього 22.02.2025 року технічним журналом зафіксовано подальші входи до сервісу «Приват24», здійснені з того самого мобільного пристрою із застосуванням лише пароля доступу без повторного використання OTP. Також зафіксовано події проведення платіжних операцій. Зокрема, відображено здійснення платіжних операцій у національній валюті України на суми 29800 грн, 10750 грн, 29900 грн, 4158 грн та 5700 грн, із зазначенням часу їх проведення у проміжку з 20 год 27 хв до 20 год 30 хв, типу транзакцій, переказу з карти НОМЕР_6 на карту НОМЕР_7 , та з карти НОМЕР_8 на карту НОМЕР_7 , а також способу підтвердження операцій. Окремі платежі позначені в технічному журналі як такі, що проведені без додаткового етапу підтвердження, а щодо однієї з операцій зафіксовано підтвердження, після чого відповідну транзакцію позначено як завершену зі статусом «accepted».
Крім того, відповідачем подано роздруківки з адміністративного інтерфейсу E-COMMERCE АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.45, 46, 48), які містять відомості про платіжні операції, проведені через сервіс «Privat24». Із зазначених документів вбачається інформація про платіжні операції типу «Транзакція P2P debit», відображені в сервісі «Privat24», із зазначенням дати та часу проведення операцій, типу транзакції, номерів платіжних карт, сум операцій, валюти, номера телефону користувача, а також інших технічних параметрів обробки транзакцій. Зокрема, у документах зафіксовано, що 22.02.2025 року здійснювалися P2P-перекази коштів з платіжних карток НОМЕР_6 та НОМЕР_8, на платіжну картку номер НОМЕР_9 , у валюті UAH, через сервіс P24 DB UA.
Згідно роздруківок архіву повідомлень сервісів АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.49-58), вбачається фіксація подій у системах банку 02.02.2025 та 22.02.2025. Також на роздруківках вбачаються відомості про SMS-повідомлення, телефонні звернення, із зазначенням дати і часу події, статусу контакту, номера телефону, ідентифікатора контакту, логіну та коментаря системи. Також на аркушах справи - містяться технічні журнали систем банку, в яких зафіксовано дані щодо пристроїв та підключень, зокрема тип пристрою, операційну систему, браузер, дату і час доступу, ідентифікатор користувача та номер телефону.
У судовому засіданні було прослухано аудіозапис телефонного звернення позивача на лінію клієнтської підтримки АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 від 22.02.2025, під час якого позивач повідомляла про списання коштів з її платіжних карток, а також викладала обставини користування сервісом «Privat24». У ході розмови вона зазначала, що раніше переходила за посиланням у соціальній мережі «Facebook» для підписання електронної петиції, при цьому здійснювала авторизацію через сервіс «Privat24», після чого в подальшому виявила списання коштів з рахунків.
Також матеріали справи містять скрін сторінки програмного комплексу Voice Record System АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається фіксація 22.02.2025 року о 20 год 31 хв 28 сек. телефонного звернення позивача ОСОБА_1 на гарячу лінію банку за номером «3700». Зазначений скріншот містить технічні відомості про відповідний аудіозапис, зокрема дату та час звернення, тривалість телефонного з'єднання 00:13:01, номер телефону клієнта НОМЕР_5 , дані щодо співробітника ( ОСОБА_3 ), а також інші службові поля системи (ID клієнта, група, референт ПКК, подія ПКК, статус), із зазначенням категорії «шахрайство» та тематики «клієнт не підтверджує операцію», і графічне відображення звукової доріжки розмови (а.с.100).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емісію електронних платіжних засобів має право здійснювати виключно емітент, авторизований для надання такої послуги.
Згідно з ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Частиною п'ятою ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 року (далі - Положення), користувач зобов'язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.
Пунктом 140 розділу VII Положення визначено, що користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Пунктом 29 Положення передбачено, що умови договору не повинні містити вимоги про безумовну відповідальність користувача за неналежну платіжну операцію, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням платіжного інструменту.
Відповідно до п.146 Положення власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції..
Відповідно до п. 147 вказаного Положення власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від ЗО квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
У постанові від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, Верховний суд висловив правовий висновок згідно якого - користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс 15;
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції». Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. У спорах, пов'язаних із несанкціонованими списаннями, Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що сам по собі факт «коректного введення» реквізитів або проходження процедур автентифікації не є безумовним доказом вини користувача; водночас, якщо банк надає належні та допустимі докази того, що сторонні особи отримали доступ до сервісу внаслідок дій користувача (зокрема, розголошення даних/авторизації на сторонніх ресурсах), наслідки таких дій покладаються на користувача як на особу, що порушила вимоги закону та умов договору (зокрема, постанова Верховного Суду від 02.07.2025 №490/7829/23).
Оцінюючи доводи сторін та подані докази у їх сукупності, суд встановив, що 02.02.2025 року було зафіксовано первинну авторизацію в сервісі «Приват24» із застосуванням пароля доступу та одноразового пароля (OTP), надісланого на фінансовий номер позивача, при вході з нетипового для неї мобільного пристрою. Надалі 22.02.2025 року проведено низку платіжних операцій у проміжку часу з 20 год 27 хв до 20 год 30 хв шляхом P2P-переказів з платіжних карток позивача на платіжну картку іншого банку, що підтверджується виписками по рахунках, технічними журналами (логами) банку, роздруківками з адміністративного інтерфейсу E-COMMERCE та архівом повідомлень сервісів АТ КБ «ПриватБанк», які містять часові мітки, типи транзакцій, суми, номери карток та технічні параметри їх обробки.
З наявних у матеріалах справи аудіозапису телефонного звернення позивача ОСОБА_1 на лінію клієнтської підтримки АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 від 22.02.2025 року, а також скріншотів і технічних даних програмного комплексу Voice Record System та логів систем банку вбачається, що під час відповідного звернення позивач повідомила про несанкціоноване списання грошових коштів і зазначала, що, за її словами, кошти були списані з усіх належних їй рахунків, у тому числі з кредитної картки та накопичувального рахунку «Скарбничка». Під час розмови позивач також викладала обставини користування сервісом «Приват24», зокрема зазначала, що раніше переходила за посиланням у соціальній мережі «Facebook» для підписання електронної петиції та здійснювала авторизацію через сервіс «Приват24». Зазначені пояснення узгоджуються з технічними даними банку про первинну авторизацію в сервісі «Приват24», зафіксовану 02.02.2025 року з нетипового для позивача мобільного пристрою, що відповідає доводам відповідача щодо фішингового характеру такого посилання. При цьому зіставлення часу проведення спірних платіжних операцій, зафіксованих виписками та технічними журналами (у проміжку з 20 год 27 хв до 20 год 30 хв 22.02.2025 року), з часом звернення позивача на гарячу лінію банку (20 год 31 хв 28 сек) свідчить про те, що на момент звернення та завершення відповідної розмови спірні операції вже були здійснені, а грошові кошти з рахунків позивача фактично списані. З матеріалів справи також убачається, що після надходження повідомлення позивача банком було вжито заходів реагування, зокрема здійснено блокування платіжних інструментів, що не може свідчити про неналежне виконання банком обов'язків щодо вжиття заходів для негайного припинення перерахування коштів, оскільки на момент такого звернення спірні платіжні операції вже були завершені.
Таким чином, суд доходить висновку, що доступ сторонніх осіб до облікового запису «Приват24» позивача став можливим не через недоліки функціонування банківських сервісів, а внаслідок дій самого позивача, пов'язаних із використанням сервісу авторизації поза офіційними каналами банку та фактичним розголошенням/використанням індивідуальної облікової інформації на сторонньому ресурсі, що створило умови для подальшого входу до облікового запису та ініціювання спірних переказів. При цьому, після надходження повідомлення позивача банком було вжито заходів реагування відповідно до вимог законодавства.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що оспорювані платіжні операції були здійснені внаслідок порушення позивачем вимог ч. 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», а саме обов'язку щодо збереження індивідуальної облікової інформації та недопущення її розголошення третім особам, що призвело до отримання сторонніми особами доступу до облікового запису «Приват24» та ініціювання спірних платіжних операцій. При цьому, суд враховує, що після надходження повідомлення позивача на гарячу лінію банку відповідачем було вжито передбачених законодавством заходів реагування, зокрема здійснено блокування платіжних інструментів/рахунків, однак на момент такого звернення спірні платіжні операції вже були завершені, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати дії банку такими, що свідчать про неналежне виконання ним обов'язків щодо негайного припинення перерахування коштів. За таких обставин відсутні правові підстави для покладення відповідальності за наслідки здійснених операцій на АТ КБ «ПриватБанк», оскільки відповідачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та настанням спірних наслідків.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №164 від 29.07.2022 року, Законом України «Про платіжні послуги», суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено та підписано 29 грудня 2025 року.
СУДДЯ Ігор ГУДИМА