Справа № 464/6890/25
пр.№ 2/464/2936/25
30.12.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - ХАРУК У.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Деал фінанс груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за договором кредиту №8848314 у розмірі 58888 грн. 50 коп. та судові витрати.
Позов мотивує тим, що 19 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів у кредит №8848314, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 25000 грн. строком на 360 днів (з 19 лютого 2025 року по 13 лютого 2026 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальників строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 1250 грн. за кожен день понадстрокового користування. ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов'язання за цим кредитним договором виконало повністю, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов цього договору, однак ОСОБА_2 своїх зобов'язань за даним кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у зальному розмірі 58888 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., нарахованих процентів - 21388 грн. 50 коп. та неустойки (пеня) - 12500 грн. 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал фінанс груп» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог до боржників №18/09/25-1 від 18 вересня 2025 року, у тому числі і щодо відповідачки за цим кредитним договором на загальну суму заборгованості у розмірі 58888 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., нарахованих процентів - 21388 грн. 50 коп. та неустойки (пеня) - 12500 грн. Покликаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачкою від виконання своїх зобов'язань за цим кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість на загальну суму у розмірі 58888 грн. 50 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та 4500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву в якій просить розглядати справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
14 жовтня 2025 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 04 листопада 2025 року. Витребувано у АТ КБ «Приват банк» докази.
Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 18 листопада 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідачки та відсутністю витребуваних доказів.
Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 03 грудня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідачки та відсутністю витребуваних доказів.
Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 17 грудня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідачки та відсутністю витребуваних доказів.
Ухвалою суду від 17 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 30 грудня 2025 року, у зв'язку з неявкою відповідачки та відсутністю витребуваних доказів.
19 грудня 2025 року на адресу суду від АТ КБ «Приват банк» надійшли витребувані докази.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії №8848314. Цей договір підписано електронним підписом позичальника відтворено шляхом використання одноразового ідентифікатора 563255. Сума кредиту 25000 грн. Строк кредитування 360 днів. Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 4312 грн. 50 коп. Денна процентна ставка 0,998%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3194, 73 %. Неустойка 1250 грн. в день. Кредитні кошти надаються позичальнику в день підписання сторонами договору кредитної лінії шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської карти) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Також судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_2 грошові кошти згідно вказаного договору в сумі 25000 грн. на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією ТОВ «ФК «Фінекспрес» №5е546f01-7052-4428-8cd3-17bb389da7f4 від 19 лютого 2025 року.
Згідно з інформацією АТ КБ «Приват банк», наданою суду на виконання ухвали від 14 жовтня 2025 року, банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 . На зазначену банківську картку 19 лютого 2025 року були зараховані грошові кошти в сумі 25000 грн., що також підтверджується випискою по рахунку.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, заборгованість ОСОБА_2 за договором кредиту №8848314 від 19 лютого 2025 року, враховуючи здійсненні платежі відповідачкою на погашення боргу у розмірі 7349 грн., станом на 27 вересня 2025 року становить 58888 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., нарахованих процентів - 21388 грн. 50 коп. та неустойки (пеня) - 12500 грн.
Згідно договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року відбулось переуступлення прав вимог, тобто ТОВ «Деал фінанс груп» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу реєстру боржників №18/09/25-01 від 18 вересня 2025 року до договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, ТОВ «Деал фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 58888 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., нарахованих процентів - 21388 грн. 50 коп. та неустойки (пеня) - 12500 грн.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.
Враховуючи, що відповідачкою ОСОБА_2 прострочено виконання грошових зобов'язань в строки, передбачені умовами договору кредиту, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачкою суду не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище договором.
З огляду на те, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що з відповідачки в користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту №8848314 в розмірі 46388 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25000 грн., нарахованих процентів - 21388 грн. 50 коп.
Водночас, при вирішенні вимоги позову про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 12500 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи наведене, стягнення неустойки у заявленому позивачем розмірі за договором кредиту, укладеним між сторонами 19 лютого 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому в цій частині позову необхдно відмовити.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.
В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.
Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту №1-ДІЛ від 22 вересня 2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року.
При цьому, суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1908 грн. 21 коп., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст 2, 10, 12, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, офіс 40/3, р/р НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528 заборгованість за договором кредиту №8848314 від 19 лютого 2025 року в розмірі 46388 грн. 50 коп., 1908 грн. 21 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
В решті вимог позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК