Справа №463/12276/25
Провадження №1-кс/463/11444/25
слідчого судді
29 грудня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львовіклопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22025140000000138 від 03.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, -
встановила:
ОСОБА_3 19 грудня 2025 року звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту на вилучене майно, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2025 року, у кримінальному провадженні №22025140000000138 від 03.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, в обґрунтування якого зазначила наступне.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2025 року було задоволено клопотанняпрокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке було вилучено 11.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова 29.10.2025 року справа №463/10351/25про проведення обшуку в квартирі по місцю проживання ОСОБА_5 , за участю його матері ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон торгової марки Vivo, модель Y53S, IMEI 1 НОМЕР_1 ; IMEI 2 НОМЕР_2 ;
- картонну коробку від мобільного телефону марки iPhone, модель 16 ProMax, IMEI НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 посилається на те, що арешт накладений слідчим суддею з метою дослідження інформації та збереження речових доказів. Проте, вилучений телефон, не має жодного відношення до кримінального провадження, оскільки є її особистою власністю.
Водночас, органом досудового розслідування не доведено, що вилучений в ході обшуку мобільний телефон містить в собі інформацію про будь яку незаконну діяльність, зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
ОСОБА_3 в поданому клопотанні просила таке слухати у її відсутності та задовольнити.
Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 до початку розгляду справи по суті скерував заяву, згідно якої слідує, що не заперечує проти поданого клопотання, оскільки в подальшому арешті відпала потреба, оскільки проведено всі необхідні слідчі дії.
Слідча суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та дослідивши долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб,конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого,третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025140000000138 від 03.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що таке розпочате за фактом того, що приблизно о 03 год. 45 хв. 03.05.2025 року невстановлена особа, перебуваючи у м.Шептицький Львівської області на вул. Набережній біля будинку №23, здійснила підпал транспортного засобу марки Nissan моделі Pathnrinder, р.н. НОМЕР_4 , який знаходився на прибудинковій території та містив зовнішні ознаки приналежності до сил оборони України, тим самим вчинила дії спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
В ході проведення досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29.10.2025 справа №463/10351/25, 11.11.2025 року в період часу з 07 год. 40 хв. по 09 год. 47 хв. проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю його матері ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено речі та майно, яке належить ОСОБА_3 , з клопотанням про накладення арешту на яке звернувся прокурор.
Факт проведення обшуку стверджується долученою до матеріалів клопотання копією протоколу обшуку від 11.11.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 29.10.2025 року, надано дозвіл на проведення обшуку.
Речі та майно, вилучені в ході проведення обшуку постановою прокурора від 11.11.2025 року визнано речовими доказами по справі.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального проваження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов,за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Під час судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025140000000138 від 03.05.2025 триває, зазначений в ухвалі про арешт майна телефон визнанний речовим доказом в розумінні ст.84 КПК України. Однак під час розгляду справи слідчою судею встановлено, що в межах проведення досудового слідства проведено всі необхідні слідчі дії щодо вказаного у прохальній частині клопотання майна та прокурор не заперечує щодо скасування арешту на нього.
Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту вказаного телефону, який належать ОСОБА_3 відповідно до поданного клопотання на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали.
Враховуючи вищевикладене, слідча суддя приходить до висновку, що в застосуванні цього заходу потреба відпала. За таких обставин клопотання слід задовольнити.
Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідча суддя
постановила:
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22025140000000138 від 03.05.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року на: мобільний телефон торгової марки Vivo, модель Y53S, IMEI 1 НОМЕР_1 ; IMEI 2 НОМЕР_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_6