Справа № 444/1975/25
Провадження № 3/444/1028/2025
16 грудня 2025 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Мелех Дмитра Орестовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Салаші Яворівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України виданий 29.11.2022 року; орган, що видав - 4632, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно протоколу серії ЕПР1№ 341848 від 26.05.2025 року ОСОБА_1 , 26.05.2025 року о 01 год. 55 хв. в м. Рава-Руська по вул. Лещуків, 10 Львівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки "SKODA FABIA", номерний знак НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера "Драгер" 6810, результат 1,49 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він не вживав алкогольні напої. Чому алкотестер Драгер показав позитивний результат, не розуміє. Однак, на його думку, він показав такий результат через те, що працівники поліції не замінювали мундштук, в який він дув по кілька разів і прилад постійно показував інший результат. Він заперечував результат такого, однак на його пояснення і заперечення працівники поліції не зважали та склали відносно нього протокол про адміністративне правопопушення. Наголосив, що в медзаклад йому їхати не пропонували. Вважає, що при складенні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було грубо порушено процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння та складення відносно нього протоколу, що тягне його недійсність. Просить справу відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 а, адвокат Мелех Дмитро Орестович подав на адресу суду письмове клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з підстав зазначених у клопотанні.
Вислухавши думку ОСОБА_1 а та його захисника, вивчивши клопотання адвоката, проаналізувавши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що процедуру та порядок огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції не було дотримано в повному обсязі.
З метою повного з'ясування усіх обставин справи, в судовому засіданні було детально оглянуто та проаналізовано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 341848 від 26.05.2025 року та додані до нього матеріали, зокрема, відеозаписи.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час проведення первинного огляду на стан алкогольного сп'яніння працівники поліції застосували спеціальний технічний засіб «Drager Alcotest 6810».
Враховуючи положення сервісної книжки для приладу «Drager Alcotest 6810» серійний номер ARBL-0715, технічне обслуговування, градуювання та проведення державної повірки повинні здійснюватися не рідше ніж один раз на шість місяців. Така регламентована періодичність встановлена для забезпечення належного функціонування приладу, гарантування точності вимірювань і достовірності отриманих результатів.
Більше того, відповідно до копії документа «Відомості про сервіс, градуювання та державну повірку», технічне обслуговування та державна повірка приладу повинні проводитися не рідше ніж один раз на шість місяців. Ця періодичність прямо підтверджується зазначеним документом, у якому для приладу з номером I151QM065810325 (що відповідає використаному під час огляду «Drager 6810») вказано: останню державну повірку здійснено 29.05.2025 р., а наступну визначено на 29.11.2025 р., тобто така відмітка беззаперечно підтверджує, що між державними повірками встановлюється обов'язковий шестимісячний інтервал.
Водночас, як видно з документа «Тестування на алкоголь», доданого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 341848, попередню повірку приладу було проведено 30.05.2024 р. (а.с 1).
Таким чином, на момент проведення огляду 26.05.2025 р. строк дії попередньої повірки закінчився ще 30.11.2024 р., а отже, прилад використовувався поза межами дозволеного періоду експлуатації.
Отже, у день проведення огляду ОСОБА_1 , прилад «Drager Alcotest 16810» перебував у використанні з порушенням установлених вимог щодо періодичності проведення державної повірки, що ставить під сумнів достовірність отриманих результатів та виключає можливість визнання їх допустимим доказом у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, зокрема у випадку, коли він здійснений із застосуванням технічного засобу без чинної державної повірки, без обов'язкової безперервної відеофіксації, без забезпечення направлення особи до закладу охорони здоров'я у разі її незгоди з результатами тесту, або без дотримання інших передбачених законом процедурних гарантій.
Таким чином, сам факт використання технічного засобу з простроченим строком державної повірки є самостійною та достатньою підставою для визнання проведеного огляду недійсним, а отриманих результатів - недопустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Більше того, під час проведення первинного огляду на етан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810», водій ОСОБА_1 висловив незгоду з отриманими результатами тестування. Цей факт належним чином зафіксовано у матеріалах справи, а саме у документі «Тестування на алкоголь» до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 341848, у графі «Підпис особи, що тестується», зазначено «відмовився», що однозначно свідчить про неприйняття водієм результатів тесту та заперечення достовірності показань приладу.
Відповідно до пунктів 5-7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, процедура дій поліцейського у такому випадку є чітко визначеною та обов'язковою.
Так, пункт 7 Порядку встановлює, що «У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
А пункт 6 Порядку конкретизує, що «Водій транспортного засобу, який висловив незгоду з результатами огляду, проведеного поліцейським, направляється для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а поліцейський забезпечує проведення такого огляду не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав».
Стаття 266 КУпАП також прямо покладає на поліцейського обов'язок забезпечити проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я у випадках, коли особа висловила незгоду з результатами тесту, проведеного на місці.Таким чином, закон не надає поліцейському права вибору - направляти чи не направляти водія до лікарні. У разі, коли особа висловила незгоду з показаннями технічного приладу, обов'язок правоохоронця є категоричним і безумовним: запропонувати пройти огляд у медичному закладі та забезпечити його проведення у визначений законом строк.
Однак, після висловлення ОСОБА_1 своєї незгоди з результатами тестування, працівники поліції не запропонували йому пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я та не здійснили жодних дій, спрямованих на забезпечення проведення такого огляду.
Так, в матеріалах справи міститься бланк «Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння» до КНП «Жовківська лікарня», хоча фактично водієві не повідомлялось про складання цього документа, і він не був ознайомлений із його змістом. За своєю правовою природою направлення є документом, який фіксує волевиявлення особи щодо незгоди з результатами первинного огляду на місці зупинки та ініціює процедуру медичного огляду, а тому:
- поліцейський зобов'язаний повідомити водія про намір скласти такий документ;
- зобов'язаний ознайомити особу зі змістом направлення до його підписання, пояснивши правові наслідки та порядок проходження медичного огляду;
- зобов'язаний надати можливість особі внести зауваження чи заявити клопотання, оскільки направлення є частиною процесуальних матеріалів;
- зобов'язаний вручити водієві примірник направлення, адже без цього особа фактично позбавляється можливості реалізувати право на своєчасний і гарантований законом медичний огляд;
- зобов'язаний забезпечити транспортування водія до закладу охорони здоров'я протягом двох годин, що чітко випливає із ст. 266 КУпАП.
Невиконання цих обов'язків не є формальністю, це грубе порушення процедури, оскільки складання направлення без повідомлення особи, без її ознайомлення та без фактичного забезпечення доставки до закладу охорони здоров'я позбавляє водія можливості реалізувати гарантоване законом право на медичний огляд, що є одним із ключових механізмів забезпечення достовірності встановлення стану сп'яніння.
У даному випадку працівники поліції фактично оформили зазначене направлення без відома водія ОСОБА_1 , що суперечить вимогам належного здійснення службових повноважень працівниками поліції, оскільки особа була повністю позбавлена інформації про ініційовану щодо неї процедуру та була фактично позбавлена права на медичний огляд. Більше того, оформлення «Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння» не є внутрішньою технічною дією працівника поліції, а є процесуально значущою процедурною дією, спрямованою на реалізацію права особи на альтернативний, незалежний та об'єктивний медичний огляд.
Відповідно до Настанови по експлуатації газоаналізатора марки «ДрагерАлкотест 6810», а саме пункту 3.3. «Автоматичне вимірювання» «Вказівка» для кожного тестування використовується новий мундштук.
Наявними у матеріалах справи відеозаписами не зафіксовано те, яким чином поліцейський налагоджує прилад Dragger Alcotest 6810 для проведення огляду на стан сп'яніння: не зафіксовано чи пакування мундштука було цілісне, чи взагалі мундштук перебував у відповідному пакуванні, тобто чи був він захищений від впливу зовнішніх факторів, які могли б у подальшому вплинути на результат огляду. При цьому, з відеозапису чітко видно, що поліцейський не пропонує ОСОБА_1 перевірити цілісність упакування мундштука, натомість ОСОБА_1 продуває в один і цей же мундштук кілька разів.
За таких обставин, огляд на місці зупинки, проведений технічним засобом «Драгер 6810», не може розцінюватися як належний і допустимий доказ, що підтверджує перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Відсутність згоди водія з результатом тесту, недотримання процедури направлення до лікарні, а також застосування технічного засобу, строк повірки якого минув, виключає можливість використання отриманих показань у якості доказу вини.
Також, суд бере до уваги те, що долучений до матеріалів справи працівниками поліції відеофайл не відповідає положенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026.
Відповідно до зазначеної вище Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
На відомчому рівні регулюють питання використання патрульними нагрудних відеореєстраторів наказ Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» та наказ Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 № 14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису з відеореєстраторів патрульних» .
Інструкцією, затвердженою Наказом № 100, передбачено: а) необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції» (п. 1.3 Розділу І Інструкції); б) випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно:- при оформленні дорожньо-транспортної пригоди;- при перевірці документів;- при поверхневій перевірці;- при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї;- при наданні допомоги особам;- у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації (п. 3.3. Розділу ІІІ Інструкції). При цьому у вказаній інструкції зазначено, що «після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно» (п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Тобто, як вбачається з наведеного, відеореєстратор поліцейського повинен бути ввімкнений від самого початку контакту з особою до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно цієї особи.
Чинне на час складання адмінпротоколу та його розгляду законодавство, а саме ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Однак, суд враховує, що таке застосування відеозйомки необхідно проводити безперервно, тобто без розривів у часі та з початку первинного виявлення правопорушення та спілкування з правопорушником до часу закінчення процедури складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Дані дії необхідно фіксувати з метою забезпечення фіксації усіх процесуальних процедур здійснених як складачем протоколу, так і особою, щодо якої складається протокол, оскільки суд оцінює докази опосередковано, так як безпосередньо участі в події не приймає і в інший спосіб, як допитати свідків чи оглянути відеозапис не може.
Разом з тим, аналіз матеріалів справи свідчить про наявність переривання відеозапису проведення огляду. Зокрема, відсутній відеофрагмент у часовому проміжку з 02:27:50 по 02:47:00, що прямо вказує на порушення вимог щодо безперервності відеофіксації.
За таких обставин, враховуючи, що відеозапис є неповним і не забезпечує безперервного відтворення подій, проведення огляду мало відбуватися в присутності двох свідків, як це прямо передбачено пунктом 6 розділу II Інструкції. Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які дані про присутність таких свідків, що свідчить про недотримання встановленого порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Окрім цього, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції не дотрималися вимог належного роз'яснення водієві його конституційних та процесуальних прав, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, зокрема не забезпечили фактичної можливості реалізувати право на допомогу захисника та інші гарантовані законодавством права. Фактично водієві ОСОБА_1 лише формально показали, де необхідно поставити підписи у протоколі, без будь-якого пояснення суті його прав і без ознайомлення з процедурними можливостями, що прямо передбачені Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 (розділ 3, п. 7), яка визначає, що посадова особа під час оформлення матеріалів зобов'язана забезпечити фактичне роз'яснення особі її прав. Внаслідок цього ОСОБА_1 не мав реальної можливості реалізувати свої права, що безпосередньо вплинуло на законність і об'єктивність оформлення адміністративного матеріалу. Така формальна процедура без фактичного роз'яснення прав призвела до безпідставного та незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушуючи принципи належного виконання службових повноважень і гарантовані законом права особи.
Таким чином, допущені працівниками поліції порушення свідчать про невиконання вимог принципу законності, визначеного статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та про втручання у гарантовані законом права особи, зокрема її право на об'єктивне, неупереджене та належне ставлення під час здійснення поліцейськими своїх повноважень.
Докази, отримані внаслідок таких порушень, є неналежними, недопустимими та не можуть бути використані для підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Як наслідок, приходжу до висновку, що проведений огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, враховуючи норму ч. 5 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є недійсним.
Інших належних та допустимих доказів, які б об'єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, який також складений з грубим порушенням, за відсутності належного, повного огляду особи, проведеного з дотриманням вимог Інструкції, ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути покладений в основу доведеності вини особи.
Ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Враховуючи положенням норм статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 279 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення оголошується протокол про адміністративне правопорушення та досліджуються докази.
При порушеному порядку притягнення до адміністративної відповідальності та порядку зібрання доказів, зокрема порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення справа про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.
Рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Подію та склад правопорушення можуть підтвердити чи спростувати лише належні та допустимі докази, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення.
За вказаних обставин, даний протокол є неналежним доказом у справі та не може свідчити про доведеність вини ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Так як всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь, аналіз доказів свідчить про недійсність проведеного поліцейським його огляду на місці події та порушення фіксації події в протоколі, приходжу до висновку, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вини останнього.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: Зеліско Р. Й.