ЄУН: 336/12322/25
Провадження №: 1-кс/336/966/2025
іменем України
30 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025082030000115 від 11.12.2025 за ч. 3 ст. 309 КК України, про арешт майна,
Слідчий за погодженням із прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання зазначає, що в провадженні СВ відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025082030000115 від 11.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабіс, у особливо великих розмірах, у квітні 2025 року, перебуваючи на території домоволодіння за місцем свого мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_1 вніс у грунт насіння рослини роду конопель, після чого доглядав за ним, а саме здійснював дії щодо вирощування паростка однієї рослин роду конопель, після чого пересадив паросток рослини на при домовій ділянці, продовжуючи доглядати за ним. Продовжуючи свій злочинний умисел на початку листопада 2025 року, ОСОБА_5 , зрізав гілки рослини, яку вирощував на території домоволодіння та переніс їх до приміщення гаражу та бесідки, розташованих на території домоволодіння АДРЕСА_1 , де на раніше заготовлених нитках, закріплених між стінами приміщень гаражу та бесідки, розвісив фрагменти рослини, для подальшого висушування вказаної речовини.
Окрім того, у період часу з листопада 2025 року по 26 грудня 2025 року ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено канабіс, без мети збуту, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_1 , придбав, шляхом зрізу, частину рослини конопель, котру, в подальшому переніс у приміщення гаражу та бесідки, де, продовжуючи свій злочинний умисел, у зазначений період часу, розклав їх у чотири зіп-пакети та полімерний пакет, де продовжував їх зберігати.
Окрім того, у період часу з листопада 2025 року по 26 грудня 2025 року ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне виготовлення та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено екстракт канабісу, неодноразово, незаконно вживав, шляхом куріння за допомогою десяти частин пластикових пляшок, перфорованого порожнистого предмету, невстановлену слідством кількість наркотичного засобу канабісу, та отримав внаслідок сухої перегонки речовину коричневого кольору, котру зберігав на поверхнях вказаних предметів, за місцем свого мешкання.
26.12.2025 в період часу з 10 години 07 хвилини до 11 години 45 хвилин співробітниками поліції на підставі відповідної ухвали слідчого суді в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння та його території розташованого за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , у присутності понятих та ОСОБА_5 , у приміщенні гаражу та бесідки на нитках, закріплених між стінами приміщень, було виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно з висновками судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕE-19/108-25/28495-НЗПРАП від 26.12.2025 являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабіс, маса якого складає 0,515 г (в перерахунку на суху речовину), які ОСОБА_5 зберігав без мети збуту.
Відповідно до Таблиці невеликих великих та особливо великих розмірах наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 №188, у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 №634, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за номером №512/4733, розмір канабісу від 2500 г і більше є особливо великим.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст. 309 КК України. 26.12.2025 під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: речовини схожі на наркотичні та мобільний телефон Motorola edge 50 nео з сім карткою оператора НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 .
26.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Посилаючись на положення ст.ст. 170, 171 КПК України, слідчий просить накласти арешт на мобільний телефон Motorola edge 50 nео з сім карткою оператора НОМЕР_1 , imei НОМЕР_2 .
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання. Слідчий пояснив, що вилучений під час обшуку житла телефон ще не оглянутий, він може мати значення для кримінального провадження, зокрема щодо встановлення джерел закупівлі насіння канабісу. Тому клопотання подано саме з метою збереження речового доказу.
Сторона захисту заперечила, що зазначивши, що підозрюваний має на утриманні трьох малолітніх дітей, його дочка ОСОБА_7 , 2013 р.н., мешкає разом із ним, навчається у гімназії. Він потребує цей телефон як засіб зв'язку із дочкою. Потреби слідства можуть бути задоволені шляхом огляду вказаного телефону.
Заслухавши учасників судового засідання, перевіривши клопотання та доводи прокурора і слідчого а наданими матеріалами, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
За положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За приписами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання не містить конкретної мети арешту майна, визначеної ч. 2 ст. 170 КПК України, та має формальний характер.
Зокрема, слідчим не обґрунтовано, чи є мобільний телефон речовим доказом у цьому кримінальному провадженні за підозрою особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, яким критеріям речового доказу, встановленим ст. 98 КПК України, він відповідає, не пояснено, чому огляду інформації, яку містить телефон, досі не відбулося. В ході судового розгляду клопотання доводи захисника щодо достатності для завдань кримінального провадження огляду мобільного телефону та подальшого його повернення власнику залишилися неспростованими.
Інші, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 170 КПК України, підстави у клопотанні також не зазначені, та їх існування слідим суддею не встановлено.
З цих підстав, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082030000115 від 11.12.2025 за ч. 3 ст. 309 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосердньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1