ЄУН: 336/8972/25
Провадження №: 1-кп/336/1505/2025
24 грудня 2025 року місто Запоріжжя
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
у присутності:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого (підсудного): ОСОБА_4 ,
розглянувши кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080100004932 від 02.07.2025 року за звинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Везденьки, Хмельницького району, Хмельницької області, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдата, водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 5-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Запоріжжя перебуває зазначене кримінальне провадження.
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин, а саме: 30.07.2024р. солдата ОСОБА_4 було направлено на лікування, з якого останній мав повернутися до розташування військової частини 08.10.2024р., проте в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, - після лікування, без поважних причин, не з'явився до місця розташування військового об'єкту - пункту тимчасової дислокації військової частин, внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 05.12.2024р., а саме до моменту самостійного повернення в розташування 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Прокурором зазначено, що під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків, зазначивши про врахування обставин, передбачених пп.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, при цьому повідомивши, що єдиними дієвим запобіжним заходом для обвинуваченого є тримання під вартою. Також зазначив, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та з урахуванням положень ч.8 ст.176 КПК України просив продовжити строк ув'язнення ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, одночасно повідомивши, що намірів продовжувати неправомірну поведінку у нього не було, що свідчить його добровільне повернення до військової частини та знаходження там до моменту ув'язнення, просив розглянути можливість змінити запобіжний захід на більш м'який, зокрема просив застосувати домашній арешт за місцем мешкання побратима, зазначив, що він має намір продовжувати військову службу натомість з незалежних від нього причин зазначене не може реалізувати через відсутність комунікації з представниками військових частин.
Заслухавши пояснення всіх учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження та клопотання, суд дійшов до наступних висновків.
У пункті 79 рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011р. зазначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у пп. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України. Згідно вимог ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При розгляді клопотання, суд вважає зазначити наступне.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 30.10.2025р. обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Зазначеною ухвалою суду було враховано та встановлено, що не перестали існувати ризики щодо незаконного впливу на свідків та переховування від суду.
У зв'язку з зазначеним, дослідження питання наявності інших, вказаних прокурором у клопотанні ризиків, не є доцільним.
Мотиви суду та застосовані норми права при ухваленні рішення
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У судовому засіданні не доведено, що продовжує існувати ризик - переховування від суду, оскільки на даному етапі судового розгляду, судом було допитано ОСОБА_4 про обставини вчинення кримінального правопорушення, в судовому засіданні він фактично визнав свою провину, при цьому судом враховано обставини того, що ОСОБА_4 самостійно повернувся до місця розташування військової частини, фактично припинивши правопорушення (зазначені обставини щодо самостійного повернення зазначено й в обвинувальному акті) та знаходився тривалий час у розташуванні військової частини до моменту ув'язнення.
За даних обставин, судом також враховано намір обвинуваченого ОСОБА_4 щодо подальшого продовження військової служби, натомість реалізація зазначеного наміру залежить від комунікації з військовим командуванням (представниками військових частин) зокрема від отримання письмової згоди, - а зазначене суттєво утруднено в умовах ізоляції та перешкоджає практичній реалізації.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні слід зазначити про те, що, хоча ймовірно зазначений ризик не перестав існувати в силу того, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані судом, проте, зі спливом тривалого часу судового провадження та перебування особи під вартою, що унеможливило спілкування чи незаконного впливу на свідків з боку ОСОБА_4 , - зазначений ризик втратив вирішального значення при з'ясуванні питання щодо продовження строку запобіжного засобу (ув'язнення) та не може превалювати над приватним інтересом обвинуваченої особи та гарантованого права на свободу та недоторканність. Крім того, будь-яких відомостей чи фактичних даних, які б підтверджували б намагання чи спробу таких незаконних дій з боку обвинуваченого щодо впливу на свідків, чи/або застосування у встановленому законом порядку відповідних заходів безпеки до свідків, - клопотання та доводи прокурора не містило. Перебування ОСОБА_4 не в умовах ізоляції не може свідчити про можливість реальної реалізації намірів щодо незаконного впливу на свідків за умов визнання ОСОБА_4 своєї провини. Отже, на переконання суду, зазначений ризик не є реальним та позбавлений практичного сенсу.
Клопотання прокурора не містить належного обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , в ньому містяться лише посилання на ті обставини та ризики, на підставі яких підозрюваному обирався/продовжувався запобіжний захід.
З огляду на зменшення ризиків, порівняно з тими, які були під час застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приймаючи до уваги строк перебування обвинуваченого під вартою та його належну процесуальну поведінку, враховуючи недоведеність прокурором недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, що доведені в судовому засіданні, суд вбачає підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, що буде пропорційним, помірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути встановленим ризикам та забезпечить виконання покладених процесуальних обов'язків та досягти мету та завдання кримінально процесуального закону.
З урахуванням принципів кримінально процесуального законодавства, застосовуючи визначальні аспекти верховенства права, суд вважає в даному випадку доцільним задля забезпечення обороноздатності країни (враховано намір обвинуваченого повернутися до військової служби) застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням свободи (ув'язненням).
Відповідно до ч.5 ст.202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Клопотання ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.
Змінити запобіжний захід застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 строком на два місяці, а саме до 23 лютого 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом строку дії цієї ухвали обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України наступні обов'язки:
не покидати цілодобово місце проживання, а саме: АДРЕСА_3 ;
не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
негайно повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
утриматися від спілкування прямо чи опосередковано із свідками у даному кримінальному провадженні;
прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за межі України, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну (за наявності);
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.
Копію ухвали направити до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - для виконання.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор - для відома.
Ухвала суду оскарженню не підлягає, проте заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першої статті 392 КПК України.
Повний текст ухвали оголошено 29.12.2025р.
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_5