20.01.2025 Справа № 280/2365/24
Провадження № 2-а/331/4/2025
20 січня 2025 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі адміністративного справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування поданого адміністративного позову вказує, що 12.03.2024 року інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Левченко В.О. було винесено постанову серії БАД № 517987 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 12.03.2024 року о 10 год. 18 хв. на 4 кілометрі автомобільної дороги 0191512 позивач, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався на автомобілі, обладнаному засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пп. «в» п.2.3 ПДР України. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем було надане усне клопотання про ознайомлення з доказами по справі, на що інспектором патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Левченко В.О. була надана відповідь, що докази надані не будуть за технічних обставин. Позивачем також було повідомлено, що розгляд адміністративної справи повинен проводитись у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на що інспектор ніяк не відреагував та, повідомивши позивача залишатися в автомобілі, пішов складати постанову про адміністративне правопорушення. Позивач вважає постанову серії БАД № 517987 від 12.03.2024 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з грубим порушенням процедури розгляду адміністративної справи, неповним з'ясуванням обставин справи. Виходячи з вищенаведеного, позивач просить суд касувати постанову серії № БАД № 517987 від 12.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно нього, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. та просить стягнути з відповідача Департаменту патрульної поліції України на його користь судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 22 квітня 2024 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін (а.с.27).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 268 КУпАП неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи неявку сторін в судове засідання та обмежені строки розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 286 КУпАП, у відповідності до ст. 205 КАС України, справу розглянуто за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 517987 від 12.03.2024 року, складеної інспектором взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Левченко В.О., 12.03.2024 року о 10 год. 18 хв. на автодорозі 0 191512, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пп. «в» п.2.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с.23).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Згідно пп. «в» п.2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч.5 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у вигляді шрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначені частиною 5 статті 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Отже, працівники органів і підрозділів Національної поліції (поліцейські) при розгляді справи про адміністративне правопорушення діють від імені органів Національної поліції.
Положення ст. 280 КУпАП закріплюють обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За приписами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що позивачем заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, а відповідач доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху не надав.
Так, у постанові серії БАД № 517987 від 12.03.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зазначено, що відеозапис не надавався (а.с.23).
А отже, наявна у справі постанова, не дає підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Отже, в даному випадку наявні підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, за відсутності належних доказів вчинення позивачем правопорушення, можливо дійти висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення особою адміністративного правопорушення. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17, провадження № К/9901/32368/18).
Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ, який би підтвердив факт порушення позивачем пп. «в» п.2.3 Правил дорожнього руху, що свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним постанови.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП є недоведеним.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.
Враховуючи сукупність викладених обставин та недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 із скасуванням оскаржуваної постанови серії БАД № 517987 від 12.03.2024 року та закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Згідно з положеннями статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 121, 247, 251, 283, 284, 287, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 286, 293, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 517987 від 12.03.2024 року року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, складену інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Левченко Вячеславом Олексійовичем, та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження за адресою: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Яцун