Справа № 243/12113/25
Провадження № 3/243/6067/2025
Іменем України
30 грудня 2025 року суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Фалін І.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з тимчасової ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 (офіцер групи логістики штабу військової частини), місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , інд. НОМЕР_3 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Військовослужбовець військової служби за контрактом, старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, перебуваючи на посаді офіцера групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 , 16.12.2025, близько 10-00 год, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу у АДРЕСА_2 разом з особистою зброєю - 5,45 мм автоматом АКС-74 № НОМЕР_4 та набоями до нього з 4 магазинами.
В подальшому, 16.12.2025, близько 20-15 год, старший лейтенант ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_2 .
Таким чином, за період своєї відсутності старший лейтенант ОСОБА_1 не виконував обов'язки військової служби, своїми діями порушив внутрішній порядок у військовій частині НОМЕР_2 , чим суттєво підірвав мобілізаційну та бойову готовність підрозділу.
Так, старший лейтенант ОСОБА_1 недбало поставився до виконання обов'язків військової служби, визначених у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», а саме - ст. 11, в частині сумлінного і чесного виконання військового обов'язку та беззастережного виконання наказів командирів (начальників), ст. 12 - в частині обов'язку надання доповіді командиру (начальнику) про все, що стосується службової діяльності, ст. 16 - в частині обов'язку виконання службових обов'язків, які визначаються статутами Збройних Сил України, ст. 59 - в частині подання прикладу дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів та розпоряджень командирів (начальників), проведення роботи щодо зміцнення військової дисципліни у підрозділі, ст. 120 - в частині відповідальності за військову дисципліну в підрозділі та надання підлеглим прикладу зразкового виконання військового обов'язку.
Таким чином, в діях старшого лейтенанта ОСОБА_1 наявні ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Особа, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час та спосіб розгляду справи, в судовому засіданні участь не приймав, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій вказав, що провину визнає.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення без її відкладення, тому вважаю за можливе розглянути дану адміністративну справу без участі особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.
Суд, дослідивши наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, надавши їм належну правову оцінку, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Питання адміністративної відповідальності військовослужбовців Збройних Сил України регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Кодекс України про адміністративні правопорушення містить норму про адміністративну відповідальність військовослужбовців за правопорушення на загальних підставах та норму, яка відсилає до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність в загальному порядку відповідно до глави 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ч. 4 ст. 15 КУпАП).
Частина 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття перша Закону України «Про оборону України» розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24.02.2022 введено воєнний стан, який систематично подовжується, діяв на час вчинення адміністративного правопорушення та продовжує діяти на теперішній час.
Диспозиція статті 172-15 КУпАП містить спеціальний суб'єкт адміністративного правопорушення, як військова службова особа.
Згідно примітки до ст. 172-13 КУпАП, під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Провина ОСОБА_1 у скоєнні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом ДНК-2 № 5459 про військове адміністративне правопорушення від 17.12.2025, з якого слідує, що військовослужбовець військової служби за контрактом, старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, перебуваючи на посаді офіцера групи логістики штабу військової частини НОМЕР_2 , 16.12.2025, близько 10-00 год, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу у АДРЕСА_2 разом з особистою зброєю - 5,45 мм автоматом АКС-74 № НОМЕР_4 та набоями до нього з 4 магазинами. В подальшому, 16.12.2025, близько 20-15 год, старший лейтенант ОСОБА_1 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_2 . Таким чином, за період своєї відсутності старший лейтенант ОСОБА_1 не виконував обов'язки військової служби, своїми діями порушив внутрішній порядок у військовій частині НОМЕР_2 , чим суттєво підірвав мобілізаційну та бойову готовність підрозділу та недбало поставився до виконання обов'язків військової служби, визначених у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , останньому були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статті 63 Конституції України;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.12.2025, в яких останній зазначив, що проходить службу у ВЧ НОМЕР_2 . 16.12.2025, близько о 07-00 год, ОСОБА_1 поїхав до м. Харкова ремонтувати належний йому автомобіль, при цьому, нікому нічого не сказав. Близько 20-15 год ОСОБА_1 повернувся до розташування підрозділу. При цьому, зброя постійно була з ОСОБА_1 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 17.12.2025, в яких останній зазначив, що проходить службу у ВЧ НОМЕР_2 . 16.12.2025, близько 10-00 год, ОСОБА_2 виявив, що ст. лейтенант ОСОБА_1 відсутній на військовій службі, на зв'язок не виходив, про своє місце перебування не повідомляв. Близько 15-00 год ОСОБА_3 зателефонував Фалкіну та повідомив, що повертається до місця розташування підрозділу, сказав, що ремонтував автомобіль у м. Харкові. Близько 20-15 год ОСОБА_1 повернувся у розташування. За час своєї відсутності військові обов'язки ОСОБА_3 не виконував;
- довідкою № 1301 про самовільне залишення військової частини (зі зброєю) військовослужбовця Збройних Сил України, обліковане у період з 00-00 год 16.12.2025 до 00-00 год 17.12.2025, згідно якої 16.12.2025, близько 10-00 год, військовослужбовець за контрактом, ст. лейтенант ОСОБА_1 , самовільно залишив бойову позицію підрозділу військової частини у АДРЕСА_2 із закріпленим за ним 5,45 мм автоматом АКС-74 (№ НОМЕР_4 ) та набоями до нього з 4 магазинами;
- доповідями по факту самовільного залишення частини військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом ОСОБА_1 , та по факту повернення останнього після самовільного залишення частини;
- посвідченням офіцера, серії НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_1 19.01.2023 військовою частиною НОМЕР_6 , яким підтверджується перебування останнього на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. ст. 11, 12, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно ст. 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир взводу (групи, башти) зобов'язаний , в тому числі, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов'язку.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, застосовуючи критерії доведення «поза розумним сумнівом», суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Підстави, які б давали можливість судді вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні.
Зібрані у справі докази є належними та допустимим, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні і повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 КУпАП, а саме - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративні правопорушення є визнання вини. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, в судовому засіданні не встановлені.
Призначаючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд обирає стягнення в межах санкції, встановленої в межах стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень.
На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», правопорушник звільняється від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 36, 40-1, 172-15, 245, 280, 283-284 КУпАП, п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), який перерахувати на номер рахунку (IBAN) UA488999980313020106000005658; отримувач - Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/21081100; код ЄДРПОУ 37967785; банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 21081100; найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена в судову палату по кримінальним справам Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів, з дня її проголошення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання три місяці.
Суддя І.Ю. Фалін