Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1961/25
номер провадження 1-кп/368/214/25
29.12.2025 року м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області у складі:
Головуючий: суддя ОСОБА_1
При секретарі: ОСОБА_2
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик Київської області кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України, яке внесено 05.11.2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025116430000082, - відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горохолина Богородчанського району Івано - Франківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), раніше не судимого, -
- якому в рамках даного кримінального провадження 17.11.2025 року органом досудового розслідування (дізнавачем) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено:
- ч. 2 ст. 125 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, -
- відносно якого в рамках даного кримінального провадження під час досудового розслідування в формі дізнання та під час судового слухання справи, - запобіжний захід не обирався, -
- за участі сторін кримінального провадження:
- сторона обвинувачення:
Прокурор - ОСОБА_4 .
Потерпіла сторона:
Неповнолітній потерпілий - ОСОБА_5
Законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 .
Представник неповнолітнього потерпілого - авдокат ОСОБА_7 .
Сторона захисту:
Обвинувачений - ОСОБА_3 , суд, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
- обвинувачений ОСОБА_3 в період часу, - орієнтовно, - з 14 год. 00 хв. до 14 год. 30 хв. 04.11.2025, - перебував у будинку за місцем свого фактичного місця проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , - почав сварити за немитий посуд члена сім'ї, - неповнолітнього сина своєї співмешканки ОСОБА_5 - неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 .
В ході сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин (на грунті побутових негараздів), - у обвинуваченого ОСОБА_3 виник раптовий, невизначений умисел, - на заподіяння тілесних ушкоджень будь - якого ступеню тяжкості неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 .
Далі, реалізовуючи свій протиправний умисел, - орієнтовно в період часу з 14 год. 00 хв. до 14 год. 30 хв. 04.11.2025, перебуваючи в кімнаті у будинку за місцем фактичного свого проживання, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2 , - обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою заподіяння шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_5 , який в цей час лежав на ліжку в цій же кімнаті, стоячи навпроти нього, тримаючи в руці сковороду, - кинув нею в обличчя неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , - чим умисно наніс один удар сковородою в район чола неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 .
Своїми умисними, протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_5 тілесне ушкодження у вигляді:
- рана забійного характеру в нижній чверті лоба, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, які призводять до короткочасного розладу здоров'я;
- невизначеної форми синець у нижній частині лоба, забій легкого сіупеню м'яких покривів голови в ділянці лоба, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, - як вчинення як умисних, протиправних дій, які виразилися в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, а тому, - є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом вищевказаних обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
- згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, який передбачено цим Кодексом.
- згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені умисно, - з урахуванням положень ст.ст. 23, 24 КК України.
Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення ним суспільно - небезпечного діяння, які містять склад кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, тобто, - при наявності об'єктивних (об'єкт, діяння, наслідки, причиновий зв'язок) і суб'єктивних (суб'єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння, - як кримінальне правопорушення (проступок).
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, - піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.
Такий обов'язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_3 і, - державою.
Винність обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, - повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який надав наступні показання:
- Пам'ятку про права та обов'язки, як обвинуваченого, - ним отримано, прочитано, все йому зрозуміло, а тому додаткового роз'яснення своїх прав - він не потребує.
- Йому судом роз'яснено його право на безкоштовного захисника (адвоката), який може бути призначений йому судом на підставі ухвали суду за його клопотанням, - через центр вторинної правової допомоги, - для нього - безкоштовно, - за рахунок коштів держави, проте, - він не бажає скористатися своїм правом на безкоштовного захисника, так як свої законні права та інтереси в даному кримінальному провадженні, - буде захищати самостійно.
- Положення ст. 18 КПК України, та ст. 63 Конституції України, - йому судом роз'яснені та зрозумілі.
Дослівно, - зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, - відповідають дійсності, тому добавити нічого не може, він не оспорює жодного факту, який зазначено в обвинувальному акті, а тому, - вину свою визнає беззаперечно, в повному обсязі, щиро кається, та просить суворо його не карати, усвідомлює протиправність своїх дій, які він вчинив, та які є предметом доказування в рамках даного кримінального провадження.
Повне визнання ним вини у скоєнні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, - є беззаперечним, таке визнання є вільним його волевиявленням, воно не обумовлено незаконним впливом ні зі сторони працівників поліції, ні працівників прокуратури, ні потерпілого, ні третіх осіб.
Щиро попросив вибачення в потерпілого, та зазначив, що йому соромно перед потерпілим.
На запитання суду обвинувачений ОСОБА_3 зазначив наступне:
- з потерпілим проживає як одна сім'я вже орієнтовно близько 4 (чотирьох) років, так як проживає з матір'ю неповнолітнього потерпілого, як одна сім'я, - без офіційної реєстрації щлюбу;
- під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому він перебував в стані алкогольного сп'яніння, так як перед цим випив трохи;
- щиро просить вибачення в потерпілого, намагається налагодити з ним нормальні відносини, адже розуміє, що з потерпілим йому жити і далі, як одна сім'я;
- обіцяв більше кримінальних правопорушень не вчиняти;
- погоджується з покаранням, на призначенні якого наполягає прокурор.
Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_3 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, та враховуючи те, що визнання вини та відповідні покази, - на глибоке переконання суду, - не є результатом якихось погроз чи примусу чи обіцянок обвинуваченому з сторони працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), потерпілої сторони чи третіх осіб, - приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 , - є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому, на думку суду, - вони є однією із підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, - органом досудового розслідування, (як зазначив прокурор в судовому засіданні), - зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, однак, за клопотанням прокурора ОСОБА_4 , проти якого (клопотання), - не заперечувала потерпіла сторона (неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , законний представник неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 , представник неповнолітнього потерпілого, - адвокат ОСОБА_7 ), та не заперечувала сторона захисту (обвинувачений ОСОБА_3 ), - та, в силу положень ч. 3 ст. 349 КПК України (після з'ясування тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та обвинуваченим жодним чином не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті), -
- суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами, зокрема, - стороною захисту, - обвинуваченим, - не оспорюються, зокрема, - суд визнав за недоцільне:
- допит неповнолітнього потерпілого та його законного представника;
- допит свідків, які зазначені в реєстрі, який додано до обвинувального акту;
- дослідження матеріалів справи, - доказів вини обвинуваченого, які були зібрані органами досудового слідства під час досудового слідства, -
- обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, обґрунтовуючи своє рішення наступним:
- Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, - визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 було роз'яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі, суд роз'яснив обвинуваченому порядок дослідження доказів, роз'яснив процесуальні наслідки варіантів дослідження доказів (загального, та, так званого - скороченого), та переконався, що обвинуваченому ОСОБА_3 зрозумілі процесуальні наслідки беззаперечного визнання ним вини, та скороченого порядку розгляду кримінального провадження, та переконавсяв тому, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи свої процесуальні дії (які полягають в його погодженні на скорочений порядок дослідження доказів по справі), - погоджується з процесуальними наслідками скороченого розгляду кримінального провадження.
Суд, врахувавши обставини справи, приходить до висновку, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , та скорочений порядок дослідження доказів, - ні в якому разі не суперечить законним правам та інтересам обвинуваченого, чи потерпілого, а, на думку суду, - навпаки, - дана процесуальна дія лише сприятиме оперативному розгляду кримінального праводження, та винесення справедливого, законного вироку в розумні строки.
Суд вважає, що скорочений порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні, - ніяким чином не погіршує стан обвинуваченого ОСОБА_3 , окрім того, - така процедура розгляду кримінального провадження, - сприятиме оперативному розгляду кримінального провадження, такий порядок дослідження доказів - не йде всупереч позиції сторони захисту, та ніяким чином не погіршує стан неповнолітнього потерпілого.
Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, - обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Що стосується сторони потерпілого, то суд зазначає наступне:
- що стосується неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , то він в судовому засіданні зазначив наступне:
- пам'ятку про свої законні права та обов'язки потерпілого - отримав, читав, йому все зрозуміло.
Підтримав клопотання прокурора про об'єм та порядок дослідження доказів по справі, який полягає в тому, що можна обмежитися лише допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого, - без допиту його, як потерпілого, без допиту його законного представника, та без дослідження інших доказів по кримінальному провадженню.
Процесуальні наслідки такого об'єму та порядку дослідження доказів, - йому судом роз'яснено та зрозуміло, він з ними погоджується.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження - подавати не буде.
- що стосується законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 , то він в судовому засіданні зазначив наступне:
- права та обов'язки, як законного представника неповнолітнього потерпілого, - йому судом роз'яснено та йому зрозумілі.
Він є рідним батьком неповнолітнього потерпілого.
Підтримав клопотання прокурора про об'єм та порядок дослідження доказів по справі, який полягає в тому, що можна обмежитися лише допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого, - без допиту неповнолітнього потерпілого, та його, як законного представника, та без дослідження інших доказів по кримінальному провадженню.
Процесуальні наслідки такого об'єму та порядку дослідження доказів, - йому судом роз'яснено та зрозуміло, він з ними погоджується.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження - подавати не буде.
- що стосується представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_7 , то він в судовому засіданні зазначив наступне:
Підтримав клопотання прокурора про об'єм та порядок дослідження доказів по справі, який полягає в тому, що можна обмежитися лише допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого, - без допиту неповнолітнього потерпілого, допиту законного представника неповнолітнього потерпілого, та без дослідження інших доказів по кримінальному провадженню.
Процесуальні наслідки такого об'єму та порядку дослідження доказів, - ним, як адвокатом, - неповнолітньому потерпілому та його законному представнику, - роз'яснено та зрозуміло, та вони з ними погоджуються.
Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження потерпіла сторона, - подавати не буде.
Підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необгрунтованою, - судом в даному кримінальному провадженні, - не вбачаються.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 :
- суд, дослідивши обставини вчинення бвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, вважає, що в даному випадку мають місце наступні пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини:
- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, - що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України:
- так, суд, з огляду на поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , - як безпосередньо після скоєння кримінального правопорушення, так і під час досудового розслідування в формі дізнання, так і під час слухання кримінального провадження в суді (судове провадження), - суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є в наявності дії, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, причому, - ще на стадії досудового розслідування у формі дізнання, під час досудового розслідування у формі дізнання, - мав належну процесуальну поведінку, активно сприяв розкриттю злочину, також і в судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (попросив неодноразово щире вибачення в потерпілого в залі судових засідань), зазначаючи, що скоєння ним злочину, - помилка в його житті, що він зробив для себе відповідні висновки, та обіцяв суду більше не вчиняти кримінальних правопорушень, та обіцяв переглянути своє відношення до вживання алкогольних напоїв.
Поруч з цим, - суд зазначає, що в даному випадку є і обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , та які передбачені ст. 67 КК України, а саме:
- п. 6 - 1 ч. 1 ст. 67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах;
- п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Мотиви суду при призначенні покарання, та звільнення від відбування покарання:
- Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (з огляду на положення ст. 12 КК України);
- особу обвинуваченого;
- наслідки вчиненого кримінального правопорушення;
- наявності відомостей про судимість;
- правову позицію державного обвинувача (прокурора);
- правову позицію потерпілої сторони (неповнолітнього потерпілого в даному кримінальному провадженні, законного представника неповнолітнього потерпілого, представника неповнолітнього потерпілого);
- правову позицію сторони захисту (обвинуваченого).
Отже, - що стосується ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне:
Так, ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено:
- ч. 2 ст. 125 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 125 КК України, у вчиненні якого в рамках даного кримінального провадження обвинувачується ОСОБА_3 , - передбачає покарання у виді:
- штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або, -
- громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або, -
- виправні роботи на строк до одного року, або, -
- пробаційний нагляд строком до двох років, або, -
- обмеження волі на строк до двох років.
Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі або особливо тяжкі.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення кого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Згідно ч. 6 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Відповідно, з огляду на санкцію кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, та положення ч.ч. 1, 2 ст. 12 КК України, - ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку).
Згідно положень ст.ст. 23, 24 КК України кримінальне правопорушення (проступок), яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, та яке вчинив обвинувачений ОСОБА_3 , - є кримінальним провопорушенням (проступком), яке вчинено умисно.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:
- як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - обвинувачений ОСОБА_3 станом на час вчинення кримінального правопорушення є особою, яка раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, окрім того, - обвинувачений не притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, - не притягувався за вчинення адміністративних правопорушень за насильство в сім'ї, за зловживання алкогольними напоями, за хуліганство, відповідно, - суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 , - не схильний до вчинення правопорушень, - як адміністративних, так і кримінальних.
Окрім того, - по місцю проживання обвинувачений ОСОБА_9 - не характеризується з негативної сторони.
Що стосується наслідків вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне:
- так, внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, об'єктом яких є життя та здоров'я громадян, - в даному кримінальному провадженні є в наявності неповнолітня особа - потерпілий - фізична особа, якій завдано шкоду його здоров'ю, та, отримані потерпілим тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Що стосується наявності відомостей про судимість у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:
- в матеріалах кримінального провадження міститься довідка - вимога на судимість у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 , - раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - на час вчинення кримінального правопорушення є особою, яка раніше не судима;
Що стосується правової позиції державного обвинувача (прокурора), то суд зазначає наступне:
- в судовому засіданні (в судових дебатах) прокурор - начальник Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 просив суд:
- визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України і призначити йому покарання за скоєння даного кримінального правопорушення (проступку) у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Прокурор зазначив, що в рамках даного кримінального провадження - речових доказів - немає.
Прокурор зазначив, що процесуальних витрат (зокрема, - витрат на залучення експерта), - в даному кримінальному провадженні - немає.
Прокурор зазначив, що заходи забезпечення кримінального провадження - в даному кримінальному провадженні - не застосовувалися.
Прокурор не вважав за необхідне до вступу даного вироку в законну силу, - обирати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід.
Прокурор зазначив, що цивільний позов в даному кримінальному провадженні - відсутній.
Суд, - оцінюючи правову позицію прокурора в даному кримінальному провадженні в ракурсі визнання винуватим обвинуваченого та призначення йому покарання, зазначає наступне:
- суд вважає, що правова позиція прокурора щодо визнання винуватим обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, - грунтується на належних та допустимих доказах, які були зібрані під час досудового розслідування в формі дізнання, така винуватість обвинуваченого - підтверджена в судовому засіданні, та вона є підставою для призначення обвинуваченому покарання за свчинення кримінального правопорушення (проступку).
Що ж стосується позиції прокурора щодо призначення виду та міри покарання, - то суд вважає, що така правова позиція прокурора - слушна, так як вона грунтується на всебічному, повному дослідженні обставин справи, та сформована прокурором у повній відповідності з положеннями КК України, ППВСУ та правовими позиціями Верховного Суду, - в частині, що стосується призначення покарань обвинуваченим.
Що стосується правової позиції неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , то суд зазначає наступне:
- в судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , - підтримав правову позицію прокурора щодо визнання винуватим та призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Що стосується правової позиції законного представника неповнолітнього потерпілого, - ОСОБА_6 , то суд зазначає наступне:
- в судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 , - підтримав правову позицію прокурора щодо визнання винуватим та призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Правова позиця обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо винуватості його у скоєнні кримінального правопорушення, та призначення йому виду та міри покарання:
- в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України (проступків), - визнав повністю, беззаперечно, при цьому - неодноразово попросив вибачення в потерпілого.
Обвинуваченим не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені у обвинувальному акті, та на існуванні яких наполягав прокурор в судовому засіданні.
Обвинувачений погодився з видом та мірою покарання, яка запропонована прокурором.
Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, та правових позицій сторін процесу, та що стосується призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд зазначає наступне:
- санкція ч. 2 ст. 125 КК України, - має альтернативний характер, тобто, - законодавець надає право суду застосувати одне з переліку покарань, які передбачені в санкції статті.
В даному випадку, - суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, - слід застосувати покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин, як на тому наполягав державний обвинувач в судовому засіданні, - прокурор.
При цьому, - суд вважає, що застосування до обвинуваченого іншого покарання (більш м'якого), а саме, - штрафу, буде занадто м'яким покаранням, а застосування більш суворих покарань у виді виправних робіт, пробаційного нагляду, обмеження волі, - будуть занадто суворими покараннями, адже, - такі більш суворі покарання не враховують особу обвинуваченого, не враховують обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, - тобто, - суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 такого покарання, як громадські роботи за вчинення кримінального правопорушення (проступку), яке передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, - відповідатиме засадам розумності, співмірності, законності та справедливості, так як суд враховує при цьому, що обвинувачений не тільки раніше не судимий, а й взагалі не притягувався до кримінальної відповідальності, чи адміністративні правопорушення, зокрема, - за вчинення насильства в сім'ї, тобто, - такі дії обвинуваченим вчинено вперше.
Що стосується призначення покарання у виді громадських робіт, то суд зазначає наступне:
- Згідно п. 4 ч. 1 ст. 51 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, - судом може бути застосовано такий вид покарання, як громадські роботи.
Згідно ст. 56 КК України - Громадські роботи:
1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
3. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
З огляду на положення ст. 56 КК України, - суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 може бути призначене покарання у виді громадських робіт, так як він не входить в коло осіб, яким не може бути призначене дане покарання, та перелік яких зазначено в ч. 3 ст. 56 КК України.
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_3 , - хоч і раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, є обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, щиро розкаявся та просив вибачення в потерпілого, - проте, - є в наявності дві обставини, які обтяжують покарання, та, - враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), який вважав за можливе застосувати до обвинуваченого покарання у виді громадських робіт, з правовою позицією якого подилася потерпіла сторона (неповнолітній потерпілий та його законний представник, представник - адвокат), - то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , - можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, а тому обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Суд вважає, що призначення самого такого виду та міри покарання, - буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєних кримінальних правопорушень, і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним злочину.
Що ж стосується строку початку відбування покарання, то суд зазначає наступне:
Строк відбування покарання у виді громадстьких робіт, - відчислювати з моменту приведення даного вироку - до виконання.
Цивільний позов:
- Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження, - потерпілою стороною - не заявлено.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
- суд вважає за доцільне дослідити матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :
- згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , який видано 16 травня 2003 року Богородчанським РВ УМВС України в Івано - Франківській області, - ОСОБА_3 , - народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Горохолина Богородчанського району Івано - Франківської області, зареєстрований в с. Горохолина Богородчанського району Івано - Франківської області;
- згідно картки фізичної особи - платника податків, яка видана 07.03.2004 року, - ОСОБА_3 , - має РНОКПП: НОМЕР_2 ;
- згідно довідки - характеристики № 02 - 02 - 09/4078, яка видана 14.11.2025 року виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Київської області, - обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - за місцем фактичного проживання - не зареєстрований, компроментуючих відомостей у відношенні нього - немає;
- згідно довідки № 353, яка видана 10.11.2025 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1981 року народження, - який проживає за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Стайки, - в наркологічному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» не спростерігався, за наркологічною допомогою не звертався;
- згідно довідки № 393, яка видана 10.11.2025 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1981 року народження, - який проживає за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Стайки, - за психіатричною допомогою не звертався, в психіатричному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - не спостергіався;
- Згідно довідки - вимоги № 47 - 17112025/32012 - про судимість, станом на 18.11.2025 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горохолина Богородчанського району Івано - Франківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), - відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності, чи судимостей - немає.
Вирішення судом питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.
Арешт майна:
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Такий захід забезпечення кримінального провадження, - як арешт майна, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.
Запобіжний захід:
- згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирався, дане питання - не ініціювалося ні прокурором ні потерпілою стороною в даному кримінальному провадженні, а тому, - суд приходить до наступних висновків:
- до вступу вироку в законну силу, - запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирати.
Вирішення судом питання щодо речових доказів по справі:
Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Проте, - речові докази в даному кримінальному провадженні - відсутні.
Вирішення судом питання щодо роцесуальних витрат:
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Згідно матеріалів кримінального провадження (наданих прокурором в судовому засіданні), - документально підтверджених процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні, - немає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1 - 6, 11, ч.ч. 1, 2 ст. 12, ст. 13, ст.ст. 18, 19, ст. 22, ст. 23, ст. 24, ст. 50, п. 4 ч. 1 ст. 51, ст. 52, ст. 56, ст. 65, п. 1 ч. 1 ст. 66, п.п. 6 - 1, 13 ст. 67, ч. 2 ст. 125 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 - 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 2 ст. 125 КК України, - як за вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, -
- і призначити йому покарання у виді 150 (сто п'ятдесяти) годин громадських робіт.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Запобіжні заходи.
Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - до вступу вироку в законну силу, - не обирати.
Арешт на майно.
Арешт на майно, як вид забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131, ст. 170 КПК України), - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.
Інші види забезпечення кримінального провадження, які передбачені ст. 131 КПК України, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувалися.
Цивільний позов.
Цивільний позов - відсутній.
Речові докази по справі:
Речові докази - відсутні.
Процесуальні витрати.
Документально підтверджених процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні, - немає.
Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд Київської області.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1