Справа № 468/2637/25 Провадження № 2-з/478/14/2025
29 грудня 2025 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
з участю:
секретаря судових засідань Шинкарюка М.О.,
розглянувши в с-щі Казанка, без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні, -
27 листопада 2025 року адвокат Давидюк А.Ю., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Баштанського районного суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заяви, адвокат Давидюк А.Ю., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Р.І. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вбачається, що на підставі незаконного виконавчого нотаріусу нотаріуса, 20 жовтня 2020 року приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 63330411 по стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості на загальну суму 59 719,49 грн.
Як зазначає заявник, під час примусового виконання на підставі спірного виконавчого документа і подальше здійснення виконавчих дій на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса може призвести до неправомірного стягнення з позивача, у зв'язку із чим заявник вимушений звернутися до суду, де просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 на підставі спірного виконавчого напису № 909 від 01.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.І. та допустити негайне виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про можливість розгляду вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
При цьому, згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Так, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 01.10.2020 року № 909, про стягнення з позивача на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості в розмірі 59 719,49 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. було відкрито виконавче провадження № 63330411 на виконання виконавчого напису від 01.10.2020 року № 909.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд, дослідивши матеріали поданої заяви, враховуючи підстави, предмет позову, що стосується визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відкритого виконавчого провадження та можливість вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у процесі примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи, що виконавчий напис, на визнанні якого таким, що не підлягає виконанню наполягає заявник, на даний час перебуває на виконанні, при цьому фактичне його виконання у разі задоволення позову, змусить заявника вживати заходів для повернення коштів, на які буде безпідставно звернуто стягнення, що свідчить про існування реальної загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне зупинити стягнення за виконавчим написом №909 від 01.10.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 63330411.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,-
Постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. і зареєстрований в реєстрі за № №909 від 01.10.2020 року, за виконавчим провадженням № 63330411, яке 20 жовтня 2020 року відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А.
Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Інформація про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ 37616221.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення до виконання ухвали про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: