Справа № 761/53409/25
Провадження № 2/761/14519/2025
про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Інтернет видання «Рослідувач інфо» в особі автора статті ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди,
У грудні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без руху, з огляду на наступне.
Пунктами 4, 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Прохальна частина позовної заяви містить вимогу про зобов?язання видання новин Розслідувач інфо в особі автора ОСОБА_4 опублікувати спростування викладеної в статті, яка розповсюджена в системі інтернет за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_1.
У пункті 24 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
Згідно із абзацом 1 пункту 25 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Водночас, у позові позовні вимоги не конкретизовано, зокрема, не зазначено, яким способом суд має зобов'язати відповідача спростувати інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.
Таким чином, на виконання вимог ухвали позивачеві слід сформулювати прохальну частину позовної заяви з урахуванням викладеного в даній ухвалі та подати позовну заяву у новій редакції для суду та відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч, вказаній нормі позивачами не зазначено місце проживання, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача.
Зокрема, у позові зазначено адресу: м. Київ, вул. С.Петлюри, 3, оф. 12, 01032, яка є адресою редакції Інтернет видання «Рослідувач інфо», а не місцем проживання відповідача. Також, позов не містить зазначення реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі).
Суд звертає увагу позивачів на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року у справі № 742/1440/21 (провадження № 61-3481св22) зазначено, що «у пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.
Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) та від 02 лютого 2022 року у справі № 199/4585/18 (провадження № 61-5734св21) зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
З огляду на викладене, позивачу слід визначитися з належним колом відповідачів за даним позовом, враховуючи заявлені позовні вимоги, та релевантну практику Верховного Суду в спірних правовідносинах, оскільки від цього буде залежати визначення належного суду, якому буде підсудний даний спір.
Відповідно до пп.5 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд:
- ??Визнати інформацію розповсюджену відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на інтернет виданні новин за посиланням в системі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 такою що не відповідає дійсності;
???- Зобов?язати видання новин Розслідувач інфо в особі автора ОСОБА_4 опублікувати спростування викладеної в статті яка розповсюджена в системі інтернет за посиланням
ІНФОРМАЦІЯ_1.;
- ???Стягнути з ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 20000 грн. моральної шкоди.
З огляду на те, що позов містить дві вимоги немайнового характеру, а також одну вимогу майнового характеру, то загальний розмір судового збору складає 5 450, 40 грн. (1 211, 20 грн. x 2 + 3028).
Отже, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в розмірі 5 450,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Інтернет видання «Рослідувач інфо» в особі автора статті ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та стягнення моральної шкоди, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали, попередивши, що в разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА