Справа № 761/17326/25
Провадження №1-кп/761/3265/2025
іменем України
18 грудня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025000000000394, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 27.03.2025, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації (далі - РФ), РНОКПП РФ НОМЕР_1 , паспорт громадянина РФ НОМЕР_2 , СНІОР (СНИЛС): 145-012-900 15, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 109, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
установив:
24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 року «Про неприпустимість інтервенції у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави. Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави. Засуджуються не тільки збройне втручання, але також всі інші форми втручання, спрямовані проти правосуб'єктності держави або проти її політичних, економічних чи культурних елементів. Всі держави повинні утримуватися від того, щоб організовувати, допомагати, створювати, фінансувати, заохочувати або допускати збройну, підривну або терористичну діяльність.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 року «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним із цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є з порушенням міжнародного права і Статуту ООН.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або по якій б то не було причині у внутрішні чи зовнішні справи інших держав; принцип відмови від інтервенції і невтручання у внутрішні і зовнішні справи держав включає: суверенітет, політичну незалежність, територіальну недоторканність, національну єдність і безпеку всіх держав; суверенне і невід'ємне право держави вільно визначати свою власну політичну, економічну, культурну та соціальну систему, розвивати свої міжнародні відносини і здійснювати невід'ємний суверенітет над своїми природними ресурсами відповідно до волі її народу без зовнішньої інтервенції, втручання, підривної діяльності, примусу або загрози в якій би то не було формі; обов'язок держав утримуватися в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосуванням в якій би то не було формі з метою порушити міжнародно-визнані кордони іншої держави, порушити політичний, соціальний або економічний порядок інших держав, повалити або змінити політичну систему іншої держави або його уряд, викликати напруженість між двома або більше державами; обов'язок держави утримуватися від збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації або будь-якої іншої форми інтервенції і втручання, явної або прихованої, спрямованої проти іншої держави або групи держав, або від будь-якого акту військового, політичного або економічного втручання у внутрішні справи іншої держави; обов'язок держави утримуватися від будь-яких дій або спроб в якій би то не було формі або під яким би то ні було приводом дестабілізувати або підірвати стабільність іншої держави або будь-якого з його інститутів; обов'язок держави утримуватися від спроб впливати, сприяти, заохочувати або підтримувати прямо або опосередковано бунтівну або сепаратистську діяльність в інших державах під яким би то не було приводом, або від будь-яких дій, спрямованих на порушення єдності або підрив, або повалення політичного устрою інших держав.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або як засобу вирішення міжнародних суперечок, у тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 року схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною. Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.
Так, 31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 року № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
Відповідно до ст. ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та Російською Федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
Стаття 18 Конституції України визначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При цьому ст. 69 Конституції України визначено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Водночас ст. 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Крім того, у статтях 1-5 Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) серед іншого визначене поняття агресії, яке є аналогічним з визначенням збройної агресії в ст. 1 Закону України «Про оборону України», зокрема збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій:
- вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України;
- блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
- напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України;
- засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях;
- дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті;
- застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
Підрозділ збройних сил іншої держави - військове формування іноземної держави, що має постійну чи тимчасову організацію, належить до сухопутних (наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї держави, оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою технікою, яка підпадає під дію Договору про звичайні збройні сили в Європі, перебуває під командуванням особи, відповідальної перед своєю державою і законами України за поведінку своїх підлеглих, які зобов'язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України, норм міжнародного права.
Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин, не можуть слугувати виправданням агресії.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам президент Російської Федерації ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був неодноразово продовжений до теперішнього часу.
Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше липня 2022 року у громадянина рф ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, направлений, зокрема, на розповсюдження матеріалів із власними публічними закликами, спрямованими до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, з використанням засобів масової інформації.
З метою проведення протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України, соліст російської рок-групи «Куба» ОСОБА_3 в (мовою оригіналу) «Государственном бюджетном учреждении «Московский дом национальностей» приймав участь у проведенні «І международного фестиваля школ искусств и детско-юношеского творчества «Мы выбираем мир» «ZА мир без нацизма!» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
13.07.2022 на відеохостингу «Youtube», на каналі під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3», розміщено відеозапис зазначеного заходу із публічним виступом ОСОБА_3 , яке станом на 08.12.2024 набрало 145 переглядів, 76 вподобань, 9 коментарів.
У вказаному відео ведуча концерту презентувала присутнім ОСОБА_3 , як особу, яка у 2014 році своїми концертами надавала активну підтримку так званої «новоросії».
У свою чергу ОСОБА_3 , перед початком виступу розповів, що його пісня «ІНФОРМАЦІЯ_6» написана у 2014 році та звучала на так званих «референдумах на Донбассе» (травень 2014 року), яку він у подальшому виконав перед аудиторією.
Текстом пісні автор закликає частину Донецької області України (Донбас) відділятися від території України та боротися із владою в Україні (називаючи її представників «хунтою» та «бісами»), а також обіцяє підтримку від рф у цій так званій «боротьбі».
Разом із тим, інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України «Про інформацію» масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Визначення поняття «аудіовізуальна інформація» міститься у статті 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якої аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації», інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про інформацію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З огляду на викладене, інформація, яка поширюється через мережу інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. При цьому інтернет-видання (вебсайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, є засобом масової інформації.
Діючи з єдиним злочинним умислом, спрямованим до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, підтримуючи державу-агресора, ОСОБА_3 усвідомлював та бажав розповсюдження зазначеної власної пісні у всесвітній мережі інтернет, де її може вільно та безоплатно переглянути необмежена кількість осіб, а саме на каналі відеохостингу «YouTube» під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », у тексті якої встановлено заклик, адресований до мешканців Донбасу, піднятися на боротьбу, виступити проти державної влади України та вигнати силою, тобто у насильницький спосіб, існуючу в Україні державну владу, що містить ознаки заклику до насильницької зміни, повалення державної влади, що є частиною конституційного ладу України.
Також 22.10.2022 ОСОБА_3 через персональний канал музичної групи з назвою «Группа КУБА» відеохостингу «YouTube», тобто з використанням засобу масової інформації, здійснив публічний виступ спрямований на виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб - представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_4» розміщено музичний кліп з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» (автор тексту: ОСОБА_3 ). У вказаному відео відображені кадри проведення так званої «СВО», а також прославляються дії військовослужбовців рф, які проводять бойові дії на тимчасово окупованій території України.
Станом на 04.12.2024 зазначений відеозапис музичного кліпу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5» набрало 172 тис переглядів; 3,7 тис вподобань; 530 коментарів.
У фрагментах тексту пісні ОСОБА_3 , що виконана у зазначеному відеокліпі, наявні висловлювання, що містять ознаки виправдовування здійснення збройної агресії рф проти України, глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України та заперечення тимчасової окупації частини території України.
З огляду на викладене, ОСОБА_3 вчинив усі можливі дії спрямовані на виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, глорифікацію її учасників, з використанням засобів масової інформації.
Таким чином, ОСОБА_3 публічними закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розповсюдженням матеріалів із закликами до вчинення таких дій, з використанням засобів масової інформації, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 109 КК України.
Крім того, ОСОБА_3 виготовивши та поширюючи матеріали, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб - представників підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, з використанням засобів масової інформації, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.
Судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_3 , який показань суду не надавав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду також не надходило.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2025 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22025000000000394 від 27.03.2025 відносно ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 109, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст.6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 знав про розпочате кримінальне провадження проти нього, отримав оголошену підозру, повістки про виклик надсилались захиснику, а інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого публікувались у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду, останній обізнаний з усіма своїми правами, у тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
Крім того, відповідно до протоколу огляду від 17.03.2025 органом досудового розслідування скеровано на мобільний номер ОСОБА_3 за допомогою мобільного додатка «WatsApp» 4 (чотири) файли, які являють собою повний текст повідомлення про підозру українською та російською мовами, а також повістки про виклик відповідними мовами.
Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду, з дотриманням загальних засад кримінального провадження, вжила необхідні заходи для забезпечення обвинуваченому гарантій: бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безоплатно. Вказані обставини узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Отже, суд, на підставі викладеного та враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року, згідно із якими, при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження, зобов'язаний обґрунтувати чи були здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 скористався своїми правами на власний розсуд, за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
Захисник обвинуваченого просив виправдати обвинуваченого за ч. 3 ст. 109, ч. 3 ст. 436-2 КК України, зазначивши, що ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду не був присутній та не допитувався, при цьому відповідно до матеріалів справи неможливо встановити що в них йде мова саме про ОСОБА_3 . Також, на думку захисника, огляди інтернет сторінок в мережі Інтернет не є належними доказами.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, передбаченого ч. 3 ст. 323 КПК України суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України, з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення.
На підставі ч. 2 ст. 349 КПК України судом досліджено сукупність доказів та процесуальних документів, наданих стороною обвинувачення, згідно із якими, повністю підтвердилось висунуте ОСОБА_3 обвинувачення, зокрема:
- витяг з ЄРДР кримінального провадження № 22025000000000394 від 27.03.2025, згідно якого на підставі матеріалів правоохоронних органів про виявлення фактів чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, до ЄРДР внесено відомості про те, що встановлені непоодинокі факти вчинення окремими російськими і українськими співаками, музикантами, акторами, громадськими діячами та іншими загальновідомими особами умисних дій. із використаннім засобів масової інформації, спрямованих на виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту. виправдування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частин території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році, представників озбройних формувань РФ, іррегулярних незаконних збройних формувань, озбройних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ, а також представників окупаційної адміністрації РФ, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України (епізод №1); встановлені непоодинокі факти вчинення російськими та українськими співаками, музикантами, акторами, громадськими діячами та іншими загальновідомими особами публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, з використанням засобів масової інформації (епізод №2);
- лист Управління контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 06.12.2024 № 5/1/1-18631 згідно якого, здійснено моніторинг мережі Інтернет та виявлено, що на відеохостингу «Youtube» міститься відеозапис музичного кліпу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», який розміщений 22.10.2022 (автор тексту ОСОБА_3 ), у якому відображені кадри проведення т.зв. «СВО», а також прославляються дії військовослужбовців РФ, які приймають участь у бойових діях. Аналіз сюжету відео-кліпу вказує на наявність окремих ознак, що пропагують посягання на засади територіальної цілісності та недоторканості України, розпалювання національної ворожнечі та ненависті, а також визнання промірною збройну агресію РФ проти України;
- протокол огляду від 04.12.2024, яким встановлено в мережі Інтернет на відеохостингу «Youtube» наявність відеозапису музичного кліпу з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», який розміщений 22.10.2022 (автор тексту ОСОБА_3 ), у якому відображені кадри проведення т.зв. «СВО», а також прославляються дії військовослужбовців РФ, які проводять бойові дії на ТОТ України;
- лист Управління контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 09.12.2024 № 5/1/1-18693, згідно якого, здійснено моніторинг мережі Інтернет та виявлено, що на відеохостингу «Youtube» міститься відеозапис виступу соліста російської рок-групи «Куба» ОСОБА_3 в (мовою оригіналу) «Государственном бюджетном учреждении «Московский дом национальностей» в рамках «І международного фестиваля школ искусств и детско-юношеского творчества» Мы выбираем мир» «ZA мир без нацизма!» з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 », який розміщений ІНФОРМАЦІЯ_3 (автор тексту та виконавець: ОСОБА_3 ). У вказаному відео ведуча концерту презентувала ОСОБА_9 , як особу, яка у 2014 році своїми концертами надавала активну підтримку т.зв. «новоросії». В свою чергу, ОСОБА_10 перед початковм виступу розповів, що його пісня «ІНФОРМАЦІЯ_6» написана у 2014 році та звучала на т.зв. «референдумах на донбассе» (травень 2014 року). Текстом пісні автор закликає частину Донецької області (Донбас) відділятися від території України та боротися із владою в Україні (називаючи її представників «хунтою» та «бісами») а також обіцяє підтримку від РФ
- протокол огляду від 08.12.2024, яким встановлено в мережі Інтернет на відеохостингу «Youtube» наявність відеозапису музичного кліпу з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який розміщений 13.07.2022 (автор тексту та виконавець: ОСОБА_3 ), текстом пісні автор закликає частину Донецької області України відділятися від території України та боротися із діючою владою в Україні, а також обіцяє підтримку від російської федерації у цій т.зв. «боротьбі»;
- лист Управління контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 09.12.2024 № 5/1/1-18694, в якому зазначено установчі дані ОСОБА_3 ;
- лист Управління контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 25.12.2024 № 5/1/1-19528, в якому зазначені фотоматеріали та інші відомості щодо ОСОБА_3 ;
- протокол огляду від 24.12.2024, яким встановлено офіційну сторінку у соціальній мережі «Вконтакте» ОСОБА_3 ;
- висновок експерта від 04.02.2025 № 477/24, відповідно до якого в тексті відповідно до протоколу огляду від 08.12.2024 встановлено заклик, адресований до мешканців Донбасу, піднятися на боротьбу, виступити проти державної влади України та вигнати силою, тобто у насильницький спосіб, існуючу в Україні державну владу, що містить ознаки заклику до насильницької зміни, повалення державної влади, що є частиною конституційного ладу України; у фрагменті тексту відповідно до протоколу огляду від 04.12.2024 наявні висловлювання, що містять ознаки виправдовування здійснення збройної агресії РФ проти України; в тексті відповідно до протоколу від 04.12.2024 наявні висловлювання, що містять ознаки глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України; у фрагменті тексту відповідно до протоколу огляду від 04.12.2024 наявні висловлювання, що містять ознаки заперечення тимчасової окупації частини території України.
Разом з тим, судом досліджено надані стороною обвинувачення процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування, якими підтверджуються законність проведених під час досудового розслідування процесуальних дій, прийнятих процесуальних рішень та їх відповідність вимогам кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.
Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, встановлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_3 у їх сукупності, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду цього кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Таким чином, провівши згідно зі ст. 337 КПК України судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази, суд визнає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у:
-вчиненні публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розповсюдженням матеріалів із закликами до вчинення таких дій, з використанням засобів масової інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України;
-вчиненні виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб - представників підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, з використанням засобів масової інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є нетяжким злочином (ч. 3 ст. 109 КК України) та тяжким злочином (ч. 3 ст. 436-2 КК України);
- особу винного ОСОБА_3 ;
- відсутність обставин, які пом'якшують та/або обтяжують покарання обвинуваченого.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинувачених під час та після вчинення злочинних дій.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 та обставин справи, суд вважає за пропорційне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 109 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, за ч. 3 ст. 436-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, як захід забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, враховуючи визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та призначення покарання у виді позбавлення волі в поєднані з даними про його особу, який слід залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ст. 118 КПК України витрати пов'язані з залученням експерта є процесуальними витратами.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У кримінальному провадженні документально підтверджені витрати на залучення експерта становлять 6685,15 гривень, які включають в себе вартість складання експертами висновків.
Таким чином, суд вважає, що процесуальні витрати по проведенню експертизи слід покласти на обвинуваченого.
Керуючись статтями 2, 7, 84, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 109 КК України та ч. 3 ст. 436-2 КК України та призначити йому таке покарання:
- за ч. 3 ст. 109 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
- за ч. 3 ст. 436-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.03.2025 у справі № 761/12190/25 - залишити без змін до моменту затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати за проведення судових експертиз у сумі 6 685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 15 копійок.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1