Справа №285/3994/25 2-а/760/1624/25
29 грудня 2025 року м.Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач звернувся до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №786099 від 18.06.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У позові вказав, що він 18.06.2025 о 13 год. 20 хв. на АД М-06 235 км. керував транспортним засобом в крайній лівій смузі при вільній правій, після зупинки транспортного засобу не пред'явив на вимогу посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, чим порушив Правила дорожнього руху (далі - ПДР).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після зупинки транспортного засобу працівником поліції не було повідомлено підстави зупинки, зазначено було лише п. 11.4.2 ПДР, без роз'яснення його змісту. Вказав на порушення порядку розгляду справи та невручення позивачу копії постанови.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення інспектором під час розгляду справи не надано.
Просить визнати протиправними дії працівника поліції, скасувати оскаржувану постанову та стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 23.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
28 липня 2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшло клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви. Подано заяву про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 31.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14 серпня 2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку на оскарження постанови. Також долучено диск з відеозаписом портативних відеореєстраторів поліцейських.
Також 14 серпня 2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшов відзив відповідача в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
18 серпня 2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшла заява (відповідь на відзив) в якій позивач просить не брати до уваги наданий суду відзив, оскільки позов було подано до конкретної посадової особи, а не до юридичної особи Департамент патрульної поліції, а до відзиву не долучено довіреність або інший документ, який підтверджує повноваження представника.
19 липня 2025 року до Звягельського міськрайонного суду Житомирської області надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09.09.2025 змінено порядок розгляду справи та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2025 справу направлено на розгляд за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 для розгляду зазначеної справи визначено суддю Майстренка О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22.10.2025 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Правилами Дорожнього Руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою серії ДП18 №786099 від 18.06.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно змісту вказаної постанови, 18.06.2025 о 13 год. 20 хв. на АД М-06 235 км. Керував транспортним засобом в крайній лівій смузі при вільній правій, після зупинки транспортного засобу не пред'явив на вимогу посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, чим порушив ПДР.
У ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1,125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Отже, у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.2 ст.122 КУпАП поліцейський виносить постанову без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліції», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що інспектор патрульної поліції прийшов до висновку про порушення позивачем ПДР, а саме: керування транспортним засобом в крайній лівій смузі при вільній правій, після зупинки транспортного засобу не пред'явив на вимогу посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно п.п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. ПДР.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Тобто положення Закону № 580-VIIIнадають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126 та ч.2 ст.122 КУпАП, відповідачем надано до суду відеозапис з бодікамер поліцейських.
Переглядаючи вказаний відеозапис, встановлено, що відеофіксація порушення була здійснена за допомогою нагрудної бодікамери поліцейських, також на даному відео зафіксовано розгляд справи на місці зупинки транспортного зсобу.
Отже, в даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалом, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Таким чином, судом встановлено, що матеріали справи та надані докази підтверджують той факт, що позивач керував транспортним засобом в крайній лівій смузі при вільній правій та не пред'явив на вимогу посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування.
Отже, вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених
ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП підтверджено належними та допустимими доказами.
Доводи позивача про те, що поліцейськими під час розгляду справ та винесення оскаржуваної постанови неправомірно було застосовано вимоги ч. 2 ст. 36 КУпАП суд відхиляє як безпідставні, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно п. 3 розділу V Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (стаття 36 КУпАП). У цьому випадку поліцейський накладає стягнення тільки за ті адміністративні правопорушення, які він має право розглядати.
Таким чином, обов'язок поліцейського при накладенні стягнення за вчиненні правопорушення з числа вчинених та накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи те, що санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП є більшою за санкцію ч. 1 ст. 126 КУпАП, то відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, стягнення у вигляду штрафу в розмірі 510 грн. накладено на позивача відповідно до санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На підставі викладеного, суд не встановив порушень вимог ст. 36 КУпАП під час розгляду справи інспектором поліції.
Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 по справі 520/2261/19, зводиться до того, що ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов'язок доказування відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Таким чином, доводи позову про те, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження, оскільки це спростовується оглянутим відеозаписом.
Щодо доводів позивача про відсутність повноважень відповідача, а саме Департаменту патрульної поліції слід зазначити наступне.
Так, позивачем подано позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області в особі старшого лейтенанта поліції Сингаївського Євгена Вячеславовича, інспектора взводу № 2 роти № 1.
Проте, інспектор взводу № 2 роти № 1 старший лейтенант поліції Сингаївський Є.В., не є відповідачем по даній справі, оскільки не є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. ст 4, 46 КАС України.
Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.6 ст.4 КАС України).
Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
При цьому, приписами ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правову позицію з даного питання було висловлено Верховним Судом у постанові від 26.12.2019 3 справі №724/716/16-а.
Належним відповідачем є Департамент патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
За таких підстав, старший лейтенант поліції Сингаївський Євген Вячеславович, інспектор взводу № 2 роти № 1 є неналежним відповідачем у даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Решта доводів позивача не спростовують висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.
Порушень конституційних прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , які б впливали на допустимість доказів у справі, на які посилається позивач, судом не виявлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що співробітники поліції діяли у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнули позивача до адміністративної відповідальності.
В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення його від адміністративної відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову, а оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122, та ч.1 ст. 126 КУпАП, а тому вважає за необхідне залишити адміністративний позов без задоволення.
Враховуючи, що не підлягають задоволення вимоги позивача в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення, то не підлягають також задоволенню вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, так як останні є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
З огляду на відмову у задоволенні позову та враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати відносять на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 122, 126, 222, 251, 252, 258 КУпАП, ст.ст.2, 5, 9, 73-76, 77, 241, 242, 243-247, 250, 255, 295, 297 КАС України,-
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Житомирській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 10013, м. Житомир, вул. Покровська, 96;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя О. Майстренко