23.12.2025 Справа № 756/9462/25
Справа № 756/9462/25
1-кп/756/1593/25
23.12.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050001691 від 25.06.2025, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ніжина Чернігівської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що має середню освіту, офіційно працевлаштованого (охоронець ГК «Борисфен»), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022; 6) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023; 7) з 5:30 20.05.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023; 8) з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023; 9) з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69-2022 оголошено загальну мобілізацію та призов на військову службу у Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки зазначені в повістках.
На початку липня 2023 року ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на військовому обліку з 26.11.1992 в ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог Закону №2232-ХІІ, з метою оновлення військово-облікових даних прибув до вказаного ТЦК та СП ( АДРЕСА_2 ) та в період з 05.07.2023 по 20.12.2023 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами проходження якої визнаний обмежено придатним до військової служби за станом здоров'я.
Встановивши відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закон №3543-XII, які б давали ОСОБА_5 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, представником ІНФОРМАЦІЯ_3 в приміщенні центру ( АДРЕСА_2 ) складено повістку на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відправку по команді № НОМЕР_1 , роз'яснено її зміст, а саме необхідність прибуття 02.01.2024 о 10:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за вищевказаною адресою, для подальшого відправлення для проходження військової служби під час мобілізації, а також повідомлено про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 №69-2022.
Разом з тим, ОСОБА_5 , будучи військовозобов'язаним, перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27.12.2023 об 11:57 в присутності представників центру відмовився від отримання повістки, у зв'язку з чим складено акт відмови від отримання та підписання повістки для відправлення по команді №180 НЦ на 02.01.2024, при цьому ОСОБА_5 було повідомлено дату та час, коли необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки для проходження військової служби.
Однак ОСОБА_5 , діючи умисно, не бажаючи виконувати свій конституційний обов'язок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 на визначений час та дату, які вказані у вищезазначеній повістці, тим самим ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце та спосіб вчиненого злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав про те, що дійсно 20.12.2023 він закінчив проходити військово-лікарську комісію та був визнаний обмежено придатним до військової служби. В подальшому він, знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовився від отримання повістки про необхідність прибуття 02.01.2024 для відправлення для проходження військової служби під час мобілізації та не прибув у вказаний день до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повідомив, що на даний час він повторно пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатний для проходження військової служби, та на даний час має намір проходити військову службу в добровільному порядку.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин вчинення злочину.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст. 336 КК України.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до усталеної судової практики при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.
Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, суд не встановив.
Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він до кримінальної відповідальності притягається вперше, має середню спеціальну освіту, постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується формально посередньо, на момент постановлення вироку офіційно непрацевлаштований, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.
Також суд зважив і на те, що на момент постановлення вироку ОСОБА_5 повторно пройшов військово-лікарську комісію та в ході судового розгляду повідомив, що має намір проходити військову службу.
Враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, характер і спосіб вчинення злочину у сукупності зі ставленням обвинуваченого ОСОБА_5 до вчиненого, зваживши на дані про особу останнього, на наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність таких, що його обтяжує, суд приходить до висновку про призначення винному основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого та його негативним ставленням до вчиненого, критичною оцінкою своїх дій, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, як прокурора так і сторони захисту, котрі, кожен окремо, вважали за можливе виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1